7 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік І.С., Прокопчука Ю.В., Костенка А.В., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2006 року,
У січні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що з вини ОСОБА_3 - сина ОСОБА_4 - 4 жовтня 2000 року під час проходження військової служби було вбито його сина - ОСОБА_5Відповідач обіцяв йому встановити пам'ятник на могилі сина протягом одного року після поховання, проте згодом відмовився. Пам'ятник він установив за власні кошти, а відшкодувати витрати ОСОБА_4 теж відмовляється, тому просив стягнути з нього понесені
витрати на встановлення пам'ятника та витрати на проїзд до місця проходження служби сином. Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2002 року замінено відповідача ОСОБА_4 на ОСОБА_2
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 987 грн. 20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судових рішень із підстав порушення норм матеріального та процесуального права й направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 202, 2021 ЦПК України 1963 року, ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Судові рішення у справі ухвалені з порушенням цих норм.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що в силу ст. 441, 4401 ЦК УРСР відповідальність перед позивачем за смерть його сина, заподіяну ним, відповідачем, під час проходження військової служби повинна нести військова частина, якою була допущена можливість вільного використання зброї в бойовому стані; що необхідно при вирішенні спору врахувати отримане відшкодування від військової частини в безспірному порядку та виплачені позивачу 3 000 грн. ним і його батьком, а також ураховувати при визначенні витрат на пам'ятник положень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за правилами про відшкодування шкоди» про визначення витрат на виготовлення пам'ятників і огорож виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у цій місцевості.
Суди першої та апеляційної інстанцій ці доводи залишили поза увагою, не перевіривши їх належними доказами, відповідних нормативних актів із цих питань не застосували та, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що батько відповідача не виконав свого зобов'язання щодо оплати витрат на встановлення пам'ятника, а позивач поніс 2 800 грн. витрат на спорудження пам'ятника, 187 грн. 20 коп. на проїзд до суду і йому заподіяно моральну шкоду на 15 000 грн.
Оскільки суди першої і апеляційної інстанцій допустили наведені вище порушення, що призвело до неправильного вирішення справи, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
І.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка