Справа № 535/478/22 Номер провадження 22-ц/814/362/24Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
10 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
секретар: Кириченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) , -
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Агрофірма «Маяк» про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.10.2017 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332 загальною площею 6,6201 га, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області.
Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що 04.04.2016 вона набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332, після чого 12.10.2017 уклала з ТОВ «Агрофірма «Маяк» договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (надалі - Договір). Однак, після укладення Договору, відповідач систематично порушує взяті на себе зобов'язання, не в повному обсязі сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору. Одночасно позивачем зазначено, що відповідач жодного разу не виплатив орендну плату. Позивач посилається на норми Закону України «Про оренду землі» та на положення ст. 409, 651 Цивільного кодексу України та на висновки Верховного Суду у справах у спорах щодо оренди землі.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.10.2017 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332 загальною площею 6,6201 га, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відмовлено повністю.
ОСОБА_1 подаючи апеляційну скаргу посилається на те , що судом першої інстанції залишено поза увагою важливі фактичні обставини справи , що призвело до винесення передчасного та необґрунтованого рішення.
В обґрунтування скарги , апелянт зазначає, що такого способу оплати як «поштовий переказ» умовами договору між сторонами не було передбачено. Адже оплата могла бути здійснена або у касі Землекористувача , або в установі банку . Грошовий переказ у відділенні поштового зв'язку є винятковим способом, до якого землекористувач міг вдатися тільки у тому випадку , якщо інші способи не видались дієвими . Проте відповідачем не доведено , що він здійснював спробу сплатити кошти і такі спроби виявились невдалими , у зв'язку із чим ним обрано такий спосіб сплати як поштовий переказ. Крім того відповідачем не надано належних доказів які б свідчили про здійснення переказу саме через АТ «Укрпошта».
У зв'язку із вказаним позивач просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року , та ухвалити нове , яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Від відповідача ТОВ«Агрофірма «Маяк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення ,а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
12 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 (власником), з однієї сторони, та ТОВ «Агрофірма «Маяк» в особі директора ОСОБА_2 (землекористувач), з другої сторони, укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (далі Договір), що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 04.05.2016 державним нотаріусом Першої полтавської ДНК Шестун Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за №3-243, (а.с. 11-14).
Згідно з п.п. 1.1, 2.1 вказаного Договору, власник передав, а землекористувач одержав право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання сільськогосподарської продукції та доходів від неї. Право користування передано на земельну ділянку з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332 загальною площею 6,6201 га, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради (за межами населеного пункту) Котелевського району Полтавської області. На підставі п.п. 3.1 Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332 передана землевласником ОСОБА_1 землекористувачу ТОВ «АФ «Маяк» на підставі акту про передачу та прийняття земельної ділянки в користування 12.10.2017 року (зворот а.с.14).
Відповідно до п.п. 4.1. Договору, плата за користування земельною ділянкою здійснюється у розмірі 10 відсотків нормативної вартості земельної ділянки, що складає 22831,87 гривень на рік. Плата за користування земельною ділянкою справляється у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах. Ці форми поєднуються в залежності від можливостей землекористувача. Плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі виплачується землевласнику через касу землекористувача або/та шляхом перерахування на рахунок землевласника в установі банку в строки, визначені пунктом 4.3 цього Договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 58733690, 25.10.2017 року приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р.О., відносно вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 5322281900:00:001:0332, зареєстрований Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 жовтня 2017 року (а.с. 42).
Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).
Згідно ізстаттею 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов'язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписамистатті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першоїстатті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У пункті «б» частини першоїстатті 90 ЗК Українизакріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.
Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 525 ЦК Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першоюстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою-четвертоюстатті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Водночас у пункті д) частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини першоїстатті 407 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, згідно зі статтями13,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
За приписами частини першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 04.05.2016 державним нотаріусом Першої полтавської ДНК Шестун Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за №3-243 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332 загальною площею 6,6201 га .
12 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 (власником), з однієї сторони, та ТОВ «Агрофірма «Маяк» в особі директора ОСОБА_2 (землекористувач), з другої сторони, укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Відповідно до Витяггу з деравного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права , 25.10.2017 за номером 23063979 зареєстровано право користування ТОВ «Агрофірма «Маяк» земельною ділянкою з кадастровим номером 5322281900:00:001:0332.
Відповідно до п.п. 4.1. Договору, плата за користування земельною ділянкою здійснюється у розмірі 10 відсотків нормативної вартості земельної ділянки, що складає 22831,87 гривень на рік. Плата за користування земельною ділянкою справляється у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах. Ці форми поєднуються в залежності від можливостей землекористувача. Плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі виплачується землевласнику через касу землекористувача або/та шляхом перерахування на рахунок землевласника в установі банку в строки, визначені пунктом 4.3 цього Договору.
Згідно п. 4.3 Плата за користування земельною ділянкою вноситься у строки до 01 січня року , що слідує за розрахунковим роком.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з боку орендаря має місце систематичність невиплати йому орендної плати за договором оренди землі від12 жовтня 2017 року, оскільки станом на час звернення до суду вона систематично не отримувала орендну плату від орендаря за договором оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що "з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності".
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що "як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці".
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача, що відповідачем по справі порушуються умови договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.10.2017 року, а саме: ТОВ «Агрофірма «Маяк» систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.
Договір не містить банківських реквізитів ОСОБА_1 , для здійснення розрахунку шляхом перерахування на рахунок землевласника в установі банку орендної плати. До каси ТОВ «Агрофірма «Маяк» з метою отримання орендної плати позивач також не зверталась , доказів протилежного суду не надано. Окрім того, до позову не долучено будь яких доказів , що свідчили б про звернення позивача до відповідача з метою отримання коштів ( орендної плати за земельну ділянку) у будь-який спосіб передбачений договором.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що орендарем орендна платата направлялась ОСОБА_1 шляхом переказів АТ «Украпошта», так як позивач не надала відповідачу інформацію про банківські реквізити . Тобто за умови, що позивач не зверталась в касу товариства , договір не передбачає умови зазначення банківських реквізитів ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма «Маяк» вчиняло всі залежні від нього дії з метою сплати орендної плати позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем ТОВ «Агрофірма «Маяк» не вчинялось систематичного порушення умов договору оренди шляхом несплати орендної плати за користування земельною ділянкою позивача .
За таких обставин доводи позивача про систематичну несплату відповідачем орендної плати є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому її вимоги про розірвання договору оренди не можуть бути задоволені.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов