№ 2-1504/10
Іменем України
03 вересня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Качмар В. Я.
при секретарі - Кулик М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1, третя особа Комунальне підприємство «Будинкова управа №2», про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, в квартирі АДРЕСА_1. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням виконавчого комітету №345 від 23.12.1999 року дану квартиру їй було надано в спеціалізованому будинку для одиноких осіб та подружжя одиноких осіб - громадян похилого віку та інвалідів. Проте, відповідачка у вищевказаній квартирі не проживає. ОСОБА_1 належить Ѕ ідеальної частини квартири НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, де вона й зареєстрована та отримує пенсію і соціальні послуги. Вважає, що оскільки відповідачка з часу одержання спірної квартири не змінила місце реєстрації та продовжує проживати за місцем своєї реєстрації, то не потребує житла в соціальному будинку, а тому її слід визнати такою, що втратила право користування наданим їй жилим приміщення.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, послався на обставини викладені в позовній заяві, яку просить задоволити.
Представник відповідача, ОСОБА_2, в судовому засіданні, будучи допитана як свідок, заперечила проти задоволення позову, суду показала, що вона є внучкою відповідачки, разом із нею не проживає, так як має свою сім'ю. Зазначила, що відповідачка проживає у наданій їй квартирі, має дуже поганий зір, коли останню оперували на очі, то брала її до себе, доглядала за бабусею, а так, то часто навідує її.
Відповідачка у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, вказала, що проживає у спірній квартирі, однак інколи залишається у квартирі за адресою АДРЕСА_1, так як вона є особою пенсійного віку та через поганий зір їй самій важко добиратись додому, та такі переїзди завдають їй значних незручностей.
Представник КП «Будинкова управа №2» просить позов задоволити, оскільки відповідачка дійсно у даній квартирі не проживає.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.2 та п.2 ч.5 ст.10 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006 року закріплено, що відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, що служить підставою укладення відповідного договору найму соціального житла.
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23.12.1999 року №345, 15 однокімнатних квартир у житловому будинку по АДРЕСА_2 розподілено для одиноких пенсіонерів та одиноких інвалідів незалежно від віку для постійного проживання.
Відповідно п.6 ч.2 ст.27 вказаного закону підставами для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла, окрім тих, що зазначені у цій статті, є інші підстави, встановлені законом.
За змістом ч.7 ст.8 ЦПК України, ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а якщо вони були відсутні з поважних причин понад цей строк, то в разі спору, цей строк може бути продовжено судом.
З роз'яснень, які містяться у п.11 Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” вбачається, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу.
Згідно списку одиноких та малозабезпечених громадян, яким згідно рішення №753 від 29.01.2009 року Дрогобицької міської ради проводилося відшкодування пільг ОСОБА_1 за період січень-грудень 2009 року відшкодовано 1900 грн. за опалення. (арк.43)
З квитанції про оплату за газ вбачається, що поточний показник лічильника не змінювався протягом квітня 2008-березня 2010 року, до цього часу використання газу було незначним. (арк.44)
В довідці ВАТ «Львівобленерго» від 11.03.2010 року №208-247 зазначено показник споживання електроенергії, що дорівнює за 2009 рік - 0,24, за 2010 рік - 0.
Такі показники використання комунальних послуг свідчать про те, що у даному помешканні ніхто не проживав, та навідувався до помешкання вкрай рідко.
Згідно довідки виданої ДДКМБТІ та ЕО від 19.03.2008 року №550 (арк.12) та свідоцтво на право власності на квартиру (арк.27) за ОСОБА_1 зареєстровано Ѕ ідеальної частини квартири АДРЕСА_1 (інша частина квартири згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3- сина відповідачки, належить ОСОБА_2 (арк.30)
З довідок виданих Дрогобицьким міським територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян від 03.12.2009 року №357 та від 26.02.2010 року №49 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в даному центрі на обліку з 2006 року, обслуговування останньої відбувається за адресою АДРЕСА_1 (арк.11, 48).
Свідок ОСОБА_4, соціальний працівник, суду показала, що надає відповідачці, яка проживає сама, хворіє, послуги уже 10 років. Приходить двічі на тиждень, купляє їй продукти, ліки, прибирає вдома, та займається іншими побутовими справам. До ОСОБА_1 приходить тільки додому, що по вул. Трускавецькій, у помешканні, що по вул.Є.Коновальця - ніколи не була, проте відповідачка їй розповідала, що та інколи туди ходить.
Свідок ОСОБА_5, сусідка відповідачки, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_2, показала, що ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає, раз на місяць приходить для того, щоб провітрити помешкання. Однак, відповідачка дуже погано бачить та як розповідала їй - боїться у цій квартирі спати.
Свідок ОСОБА_6, сусід з квартири НОМЕР_2, в судовому засіданні показав, що відповідачка у спірній квартирі проживає, в квартирі є всі необхідні речі (меблі, посуд) для проживання. ОСОБА_1 через свій поганий зір рідко відлучається з квартири.
Свідок ОСОБА_7, дала покази аналогічні показам ОСОБА_6, додатково суду вказала, що відповідачка інколи залишає ключі у неї, однак коли приходила комісія, вона не впустила їх до квартири ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_8, голова комісії з питань праці та соціального захисту населення, вказала, що коли приходила із комісією, то в дверях квартири ОСОБА_1 були записки, квитанції на оплату комунальних послуг.
Суд надає віри і приймає покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, так як будь-яких даних, що свідчили б про їх зацікавленості у вирішенні даної справи в суду не має, а їх покази не протирічать іншим доказам по справі.
Щодо показів свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про те, що відповідачка проживає у спірній квартирі, то такі суд не може прийняти для підтвердження фактичного проживання відповідачки у цій квартирі, оскільки ці покази істотно відрізняються від інших наданих суду доказів.
Підтвердженням того, що відповідачка у спірній квартирі не проживає, а мешкає за адресою АДРЕСА_1, є також довідка ЦПЗ №3 від 02.03.2010 року з якої вбачається, що пенсія такій доставляється за цією ж адресою (арк.10); довідка виданої КП «БУ №3» від 11.01.2010 року №44, відповідно до якої відповідачка проживає по АДРЕСА_1(арк.13); Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.02.2010 року №51 (арк. 70).
З актів комісійного обстеження та перевірки факту проживання ОСОБА_1 в соціальному будинку для одиноких пенсіонерів та інвалідів по АДРЕСА_2 від 22.04.2008 року (арк.6), від 25.11.2009 року (арк.7), від 17.12.2009 року (арк.8), від 04.12.2009 року (арк.9), від 03.03.2010 року (арк.71-72) вбачається, що остання у цьому будинку із часу вселення не проживає, квартира пустує, фактично проживає по АДРЕСА_1.
Не переоцінюючи достовірності вказаних актів та обставин, які вони підтверджують, слід зазначити, що такі перевірки проводились належними посадовими особами і покликань на їх неналежне чи упереджене виконання своїх обов'язків не наведено, і при цьому відповідачка була відсутня в місці реєстрації та проживання.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище наведене, короткотривалі відвідини ОСОБА_1 до квартири НОМЕР_3, по АДРЕСА_2, вжиття заходів для утримання такої в придатному для проживання стані, не можуть свідчити та не можуть бути взяті судом до уваги на підтвердження фактичного проживання відповідачів у ній, оскільки, як вбачається з показників лічильників, така зовсім не користується комунальними послугами, пенсію вона отримує за адресою по АДРЕСА_1 та за цією ж адресою їй надається соціальне обслуговування, суд знаходить позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, і з цих підстав відповідачку слід визнати такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у вище вказаній квартирі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.71, 72 ЖК України, суд, -
вирішив:
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.
Суддя В. Я. Качмар