№2-1216/10
Іменем України
14 жовтня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Качмар В.Я.
при секретарі - Матчишин І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дрогобицької міської ради, треті особи Управління держкомзему в м.Дрогобич та ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, визнання частково недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати неправомірними дії Дрогобицької міської ради та Управління держкомзему в м.Дрогобич, визнати частково протиправною та скасувати п.1.28 ухвали сесії Дрогобицької міської ради від 27.03.2003 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 296 кв.м. по АДРЕСА_1 та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, в цій частині. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_4, належить 25/100 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1, 75/100 ідеальних частин даного будинковолодіння на праві власності належить ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_2 проживає поряд, попри будинок в якому вона мешкає позивачка та сусіди ОСОБА_3 заїздять до своїх частин будинку. Вказує, що за їхнім будинком є землі міськземфонду, - город, який поділений на дві частини та яким користувались попередні власники їхнього будинку. У 2008 році позивачка вирішила приватизувати належну до будинку частину земельної ділянки для обслуговування частини будинку та частину земельної ділянки на якій розташований гараж та проїзд до нього. При цьому їй стало відомо, що такі земельні ділянки належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі вищевказаної ухвали сесії Дрогобицької міської ради, якою їй передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 768 кв.м.: земельну ділянку для обслуговування будинку, яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 і земельну ділянку площею 296 кв.м. для городництва, розташовано за належною позивачці частиною будинку, та видано Державний акт на право власності на такі. Вважає, що земельну ділянку площею 296 кв.м. відповідачці надано незаконно, оскільки така належала до вільних земель міськземфонду і по цільовому призначенню не використовувалася для обслуговування житлового будинку, до неї немає ні проходу, ні проїзду без порушення перетину земельної ділянки, де проживає позивачка; ані позивачка, ані попередні власники будинку не погоджували відповідачці меж спірної земельної ділянки. Такими діями відповідачів було порушено її право на першочергове придбання спірної земельної ділянки, для захисту якого вона змушена звертатись до суду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю, послався на обставини викладені в позовній заяві, яку просить задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 була у встановленому порядку оповіщена про час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явилася та не повідомила про причини неявки.
Представник Дрогобицької міської ради Сенців М.М. заперечила проти задоволення позову, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник Управління держкомзему в м.Дрогобич в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій просить слухати справу у його відсутності.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча була у встановленому порядку оповіщена про час і місце судового розгляду справи, не повідомила про причини неявки, не надіслала клопотання про відкладення розгляду справи.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, а згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено, що ухвалою Дрогобицької міської ради від 27.03.2003 року №152 ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 768 кв.м. по АДРЕСА_1. (а.с.37) На цю земельну ділянку остання отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №726175 від 25.11.2005 року (а.с.38), при цьому така земельна ділянка складається із двох частин площею 472 кв.м. безпосередньо біля житлового будинку та площею 296 кв.м., яка знаходиться окремо за будинковолодінням по АДРЕСА_1.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду №2-140/10 від 05.02.2010 року, яке залишено ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.09.2010 року без змін, встановлено що спірною земельною ділянкою площею 296 кв.м., на яку претендує позивачка, ані остання, ані попередні власники будинковолодіння, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не користувалися, а нею користувався попередній власник будинковолодіння НОМЕР_1, а потому - ОСОБА_2 А тому, визнано, що Дрогобицька міська рада, як власник землі, мала право передати спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2, яка була вільна та перебувала у фактичному користуванні позивачки.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. При оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
Враховуючи вище наведене, те, що позивачка спірною земельною ділянкою не користувалася, та зокрема те, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_2 на законних на те підставах, а тому, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Винесене по справі рішення, на думку суду, є правильне і, основне, справедливе.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дрогобицької міської ради про визнання дій неправомірними, визнання частково недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.
Суддя В. Я. Качмар