13 жовтня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Беркій О.Ю.,
суддів Фединяка В.Д., Ясеновенко Л.В.,
секретаря Балагури М.О.,
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування будинковолодіння та визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 23 червня 2010 року, -
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування будинковолодіння та визнання за ним права власності на ј частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в селищі Солотвин в порядку спадкування за законом після смерті його батька.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що перебуваючи в шлюбі його батьки побудували житловий будинок з господарськими спорудами, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько. На
________________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-4131/2010р. Головуючий у 1 інстанції Круль І.В.
Категорія 21 Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
момент смерті батька він проживав в даному будинку, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Його мати приховавши наявність інших спадкоємців, 20 травня 2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ціле будинковолодіння, а 22 травня 2008 року без його відома уклала з ОСОБА_5 договір дарування будинковолодіння.
Посилаючись на те, що він постійно проживав разом із спадкодавцем і протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, просив позов задовольнити.
Рішенням Богородчанського районного суду від 23 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування житлового будинку з господарськими спорудами та визнання за позивачем права власності на ј частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в селищі Солотвин Богородчанського району в порядку спадкування за законом після смерті батька відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновок суду про те, що він з заявою в нотаріальну контору не звертався і має постійне місце проживання в квартирі АДРЕСА_2 не ґрунтується на тих письмових доказах, які є в матеріалах справи.
Зокрема з довідки Солотвинської селищної ради від 1.02.2010 року вбачається, що позивач до грудня 2008 року проживав з батьками по АДРЕСА_1 без реєстрації. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили суду, що позивач до смерті батька проживав у спірному будинковолодінні. Також до матеріалів справи було долучено копію обвинувального висновку по кримінальній справі, де зазначено його постійне місце проживання - спірне будинковолодіння.
Постійним місцем проживання позивача суд першої інстанції вважав квартиру по АДРЕСА_2, однак такі докази є суперечливими, оскільки видані довідки селищної ради не свідчать про постійне місце його проживання, а направлення кореспонденції за певною адресою також не може бути переконливим доказом.
Оскільки для спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини строку для подання заяви не встановлено, то додаткового строку для прийняття спадщини суд не може встановлювати.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала по вищенаведених мотивах.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2, з 2000 року працює в районах Крайньої Півночі Російської Федерації вахтовим методом, сім'я позивача проживає в Хмельницькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача. 20 травня 2008 року ОСОБА_3, мати позивача, отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в селищі Солотвин Богородчанського району, а 23 травня 2008 року зазначене будинковолодіння подарувала внучці ОСОБА_5
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були допитані в суді першої інстанції пояснили, що вони проживають по сусідству з відповідачкою ОСОБА_3, з спадкодавцем на час його смерті проживала дружина, позивач відвідував батьків, однак однією сім'єю з ними не проживав.
З довідки Солотвинської селищної ради, яка була видана в травні 2008 року для оформлення спадщини, вбачається, що на час смерті ОСОБА_11 в будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована, проживала і продовжує проживати на даний час дружина ОСОБА_3
З довідки та характеристики, які були видані Солотвинською селищною радою 21 лютого 2008 року на вимогу органів міліції у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи по факту зберігання боєприпасів, вбачається, що позивач проживає по АДРЕСА_2.
Оскільки доказів того, що на час смерті батька позивач постійно проживав в будинку по АДРЕСА_1 в селищі Солотвин суду не надано, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Посилання апелянта на те, що довідками Солотвинської селищної ради від 1 лютого 2010 року та від 4 лютого 2010 року підтверджено факт проживання позивача в батьків до грудня 2008 року без реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки з показів селищного голови ОСОБА_8, даних ним в суді першої інстанції вбачається, що довідки заповнювалися секретарем селищної ради і чи відповідає дійсності інформація, викладена в даних довідках, ствердити не може. При цьому свідок пояснював, що бачив, як позивач ходив до батьків, а тому думав, що позивач проживає з ними. Крім того, в 2006-2007 роках він був присутнім при вирішенні земельного спору між позивачем та іншим співвласником будинку по АДРЕСА_2 і позивач показував умови його проживання.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Р ішення Богородчанського районного суду від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді: В.Д. Фединяк
Л.В. Ясеновенко