07 жовтня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Беркій О.Ю.,
суддів Фединяка В.Д., Ясеновенко Л.В.,
секретаря Балагури М.О.,
з участю апелянта ОСОБА_1, представника ВАТ
''Калуський завод будівельних машин''- Ясінця
В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ ''Калуський завод будівельних машин'' про визнання незаконними та скасування наказів №11к від 30 січня 2009 року, за №78к від 1 червня 2009 року та №64к від 27 квітня 2009 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року, -
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ ''Калуський завод будівельних машин'' про визнання незаконним наказів про переведення працівників на чотирьохденний робочий день, про переведення працівників на трьохденний робочий тиждень та про надання відпустки без збереження заробітної плати.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що накази про переведення працівників на чотирьохденний та трьохденний робочий тиждень видані адміністрацією підприємства в порушення ст. 32 КЗпП України, оскільки його не було повідомлено про переведення за два місяці, а наказ про надання відпустки прийнято в порушення ст. 26 Закону України ''Про відпустки''.
________________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-4044/2010р. Головуючий у 1 інстанції Федик Л.І.
Категорія 51 Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року в позові ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів №11к від 30 січня 2009 року, за №78к від 1 червня 2009 року та №64к від 27 квітня 2009 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд необґрунтовано відмовив в позові, оскільки відповідачем було змінено істотні умови праці і такі накази були видані з порушенням та не були доведені за два місяці. Факт неправомірних дій адміністрації було встановлено прокуратурою та інспекцією з праці. Судом не враховано, що його заставляли писати заяви про відпустку за власним бажанням.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав по вищенаведених мотивах.
Представник ВАТ ''Калуський завод будівельних машин'' Ясінець В.П. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відмовляючи в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази видані з дотриманням трудового законодавства.
Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 2 грудня 2002 року до 23 листопада 2009 року працював слюсарем по ремонту технологічного обладнання 5 розгляду у ВАТ ''Калуський завод будівельних машин''. В період з 1 лютого 2009 року працівників ВАТ ''Калуський завод будівельних машин'', в тому числі позивача, були переведено на скорочену тривалість робочого часу - чотирьохденний робочий тиждень, а з 1 червня 2009 року - на трьохденний робочий тиждень. Крім того, в період з 19.01.2009 року по 23.01.2009 року, з 30.03.2009 року по 2.04.2009 року та з 27.04.209 року по 30.04.2009 року позивачу надавалися відпустки без збереження заробітної плати.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 31 постанови № 9 від 06.11.1992 р. ?ро практику розгляду судами трудових спорів” в ідповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
Апеляційним судом встановлено, що зміна істотних умов праці позивача проведена без дотримання положень ст. 32 КЗпП України. При цьому суд виходить з того, що на заперечення позовних вимог представник відповідача не представив доказів про те, що ОСОБА_1 особисто був повідомлений за два місяці про зміну істотних умов праці.
Крім того, зібраними доказами по справі встановлено, що в порушення ст.26 Закону України „Про відпустки” позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані накази були видані в порушення норм трудового законодавства.
Разом з тим, згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року N 9 (з наступними змінами) встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Тобто питання поновлення пропущеного строку повинно вирішуватись судовим рішенням.
Обговоривши причини пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів встановила, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року позивачу відмовлено в позові про стягнення заборгованості по заробітній платі за час простою та недорахованої допомоги за час тимчасової непрацездатності. Зі змісту даного рішення вбачається, що позивач оскаржуваними наказами обгрунтовував свої вимоги, тобто знав про порушення свого права , але в тримісячний строк із вимогами не звернувся. З позовом про визнання наказів незаконними позивач звернувся до суду тільки 11 травня 2010 року.
Посилання апелянта, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду, на те, що він в період з 26.11.2009 року по 29.04.2010 року проходив професійну реабілітацію з медичним супроводом в Буковинському міжрегіональному центрі професійної реабілітації інвалідів з фахової курсової підготовки ”Конторський службовець (бухгалтерія)” не заслуговують на увагу, оскільки в зазначений період позивач особисто приймав участь як при розгляді його позову 29 грудня 2009 року в Калуському міськрайонному суді, так і при розгляді 4 березня 2010 року апеляційної скарги в апеляційному суду Івано-Франківської області.
Інших причин пропуску строку позивачем не наведено та апеляційним судом не встановлено.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_1 слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ВАТ „ Калуський завод будівельних машин” про визнання незаконними та скасування наказів за №11к від 30 січня 2009 року, за №78к від 1 червня 2009 року, за №64к від 27 квітня 2009 року відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді: В.Д. Фединяк
Л.В. Ясеновенко