ЄУН: 336/13136/23
Провадження №: 2/336/1436/2024
22.04.24
22 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивачки - адвокат Вельможко А.І., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги б/н від 17.01.2022 серії АР № 1079155, Договору про надання правової допомоги №11/2022 від 17.01.2022, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги б/н від 19.12.2023 серії АР №1153970, Договору №134/2023 про надання правової допомоги від 29.06.23, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №86217 від 22.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості у сумі 18 250,00 гривень. Крім того, у позові просила, посилаючись на Закон країни «Про захист прав споживачів», звільнити позивачку від сплати судового збору за подання вказаного позову та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням ст.ст. 80,87,89 Закону України «Про нотаріат», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки його було вчинено на копії кредитного договору, при його вчиненні нотаріусом не було перевірено безспірність нарахованої заборгованості та не перевірено наявності доказів укладання кредитного договору; направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень; нотаріус не повідомив Боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису.
Ухвалою суду від 18.12.2023 позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 26.12.2023 позов повернуто через усунення недоліків не у повному обсязі.
Постановою від 02.02.2024 Запорізький апеляційний суд повернув справу до суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 08.02.2024 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на електрону адресу, зазначену у позові. Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 08.02.2024 була отримана відповідачем 18.03.2024.
Крім того, до позову долучено Квитанцію №387866 від 14.12.2023 про доставку копії позову та долучених до нього письмових доказів до зареєстрованого Електронного кабінету відповідача.
Згідно з ст.128 та ст.272 ЦПК України, учасники справи є повідомленими про розгляд справи належним чином.
Станом на день розгляду справи, відзив відповідачем подано не було.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною було вчинено виконавчий напис №86217, згідно якого ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №07311-03/2021 від 10.03.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», правонаступником якого на підставі Договору факторингу №29102021 від 29.10.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» у сумі 18 250,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту, 13 200,00 гривень - заборгованість за відсотками, 50,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису.
Строк платежу по Кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснюється за період з 29.10.2021 по 30.11.2021.
11.08.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.
Постановами приватного виконавця від: 15.08.2021 - відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про примусове виконання вказаного виконавчого напису; 30.10.2023 - звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2023 (справа №336/12561/23, провадження №2-з/336/19/2023) задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вельможко А.І. про забезпечення позову та зупинено стягнення за виконавчим написом від 22.12.2021 № 86216, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в сумі 18 250,00 гривень у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, які здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитром Юрійовичем.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.07.2017 у справі № 754/9711/14-ц, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п. 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок №296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з п. 3.1 Порядку № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 3.2 Порядку № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік № 1172).
Відповідно до п. 3.3, 3.4 глави 16 Порядку № 296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Суд встановив, що п. 2 Переліку № 1172, на підставі якого приватним нотаріусом вчинений спірний виконавчий напис, втратив чинність 22.02.2017 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.
Вказаним судовим рішенням визнана незаконною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Редакція Переліку № 1172 до внесення змін, визнаних нечинними, не містила розділу про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а тому приватний нотаріус не мала правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.
З огляду на вищевказане, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки приватний нотаріус вчинив спірний виконавчий напис на підставі не чинного нормативно-правового акту, а також при його вчиненні не переконався у безспірності вимог стягувача, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивачка постановою Запорізького апеляційного суду від 02.02.2024 була звільнена від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви на підставі Закону України про «Захист прав споживачів», судового збору за подання вказаного позову сплачено не було, а тому вказаний судовий збір у сумі 858,88 грн. на користь держави підлягає стягненню з відповідача (ч.6 ст.141 ЦПК України, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Щодо надання адвокатом до справи квитанції від 29.11.2023 на суму 429,44 грн. про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що вказані витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , оскільки вони не пов'язані з розглядом вказаної справи (п.1 ч.3 ст.141 ЦПК України) і були понесені позивачкою при розгляді іншої справи, а саме: №336/12561/23, провадження №2-з/336/19/2023, яка перебувала на розгляді у судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Боєва Є.С. та була подана ще до подання відповідного позову. До того ж, вказаний сплачений судовий збір не було заявлено у позові як судові витрати.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що 17.01.2022 між адвокатом Вельможко Анною Ігорівною та позивачкою ОСОБА_1 було укладено Договір №11/2022 про надання правової допомоги. Строк дії договору - два роки.
Аналогічний Договір за № 134/2023 було укладено між сторонами 29.06.2023. Строк дії договору - два роки.
На підставі Договору № 11/2022, адвокатом 17.01.2022 було видано Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1079155, відповідно до якого адвокат надавала послуги позивачці у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя. Сканкопію відповідно Ордеру було долучено до матеріалів позову.
Згідно Розрахунку №1 суми оплати за правову (правничу) допомогу від 11.12.2023, сторони погодили, що сума оплати правничої допомоги за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню складає 5 000,00 гривень за наступний обсяг правовї допомоги: консультація, встановлення обставин справи, ухвалення правової позиції; аналіз судової практики, збір та сканування документів; складення та направлення заяви про забезпечення позову та позовної заяви.
Згідно платіжної інструкції № @2PL296982 від 13.12.2023, ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката Вельможко А.І. за Договором №134/2023 від 29.06.2023 - 1 000,00 гривень.
Згідно платіжної інструкції № @2PL033588 від 14.12.2023, ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката Вельможко А.І. за Договором №134/2023 від 29.06.2023 - 1 500,00 гривень.
Згідно складеного та підписаного адвокатом Опису робіт (наданих послуг), виконаних згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України, станом на 11.12.2023, адвокатом надано наступні послуги: консультація; аналіз судової практики, збір та сканування документів; складення та направлення заяви про забезпечення позову та позовної заяви.
Вказаний Опис не підписано позивачкою ОСОБА_1
Звертаючись з вказаним позовом до суду, адвокатом було заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який склав 23 000,00 гривень, з яких: 8 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу, понесені до подання позовної заяви до суду та витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції (представництво); можливі витрати на правничу допомогу, пов'язані із апеляційним та касаційним розглядом справи у сумі 15 000,00 грн.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову письмовими доказами.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).
Додатковою постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20 (адміністративне провадження № К/9901/19007/21) зазначається, що з огляду на те, що відповідач не обґрунтував необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач (заявник) навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що розмір судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій) у сумі 10 тис. грн. є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників.
Отже, представником позивача в обґрунтування понесених позивачкою витрат на правничу допомогу надано платіжну інструкцію № @2PL296982 від 13.12.2023 на суму 1 000,00 гривень та платіжну інструкцію № @2PL033588 від 14.12.2023 на суму 1 500,00 гривень.
Будь-яких інших доказів, понесених позивачкою витрат на правничу допомогу, на час розгляду справи, ані позивачкою, ані її представником - адвокатом Вельможко А.І. надано не було.
При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу подано не було.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.
Правова позиція Верховного суду у справі № 234/466/20 у постанові від 25 листопада 2021 року також підтверджує можливість стягнення з винної сторони гонорару успіху.
На підставі викладеного, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та співмірності стягнення витрат на правничу допомогу, не доведення відповідачем належними і допустимими доказами не співмірності та/або необґрунтованості таких витрат, суд дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у сумі 2 500,00 гривень, що відповідає сумі сплачених коштів у наданих до позову платіжних інструкціях від 13.12.2023 та 14.12.2023.
Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №86217 від 22.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості у сумі 18 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь держави судовий збір у сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце поживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Суддя: Н.С. Звєздова