ЄУН: 336/13099/23
Провадження №: 2/336/984/2024
09.04.24
09 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування, -
Представник позивача - адвокат Кумко О.Д., яка діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 07.12.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2023 серії АІ №1508052, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС «9168/10 від 31.07.2020, звернулася до суду з вказаною позовною, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування №26207062198002.UAH від 01.08.2018 у сумі 60 701,82 гривня станом на 31.03.2021.
Позов обґрунтовує тим, що 01.08.2018 ОСОБА_1 підписав з АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Омега Фінанс» Анкету-заяву на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, на підставі якої отримав кредитний ліміт у сумі 29 000 грн. зі сплатою процентної ставки за користування кредитними коштами 48% річних та строком дії договору до 31.08.2019. Банком умови договору виконані в повному обсязі, надано кредитні кошти на картковий рахунок. Відповідач в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31.03.2021 має заборгованість у сумі 60 701,82 гривня, що складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 26 490,45 гривень., простроченої заборгованості за процентами, які нараховані за ставкою 48% річних за період з 02.08.2019 по 02.08.2019, прострочені проценти , які нараховані за ставкою 60% річних за період з 24.09.2020 (виникнення несанкціонованого овердрафту) по 31.03.2021. На день звернення до суду з даним позовом відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення заборгованості за договором ні на рахунки АТ «Юнекс Банк», ні на рахунки ТОВ «ФК «Омега Фінанс», тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.12.2023 відкрите провадження у справі розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без їх участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач, згідно ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи без його участі не надав.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до та частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки всі учасники справи не з'явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
01.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з Анкетою-заявою на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, на підставі якої 01.08.2018 підписано Виписку-повідомлення №26207062198002.UAH.
Відповідач підтвердив, що ознайомився і погодився із Публічною пропозицією банку, з умовами та правилами надання банківських послуг. Шляхом підписання анкети-заяви акцептував та приєднався до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена АТ «Юнекс Банк» на офіційній Інтернет сторінці банку, та погодився, що анкета-заява разом з Публічною пропозицією та додатками до неї становить між банком та ним договір про комплексне банківське обслуговування.
Відповідно до виписки-повідомлення №26207062198002.UAH, відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 у гривні та встановлено кредитний ліміт на суму 29 000 гривень, процентною ставкою за користування кредитними коштами - 48% річних, строком до 02 серпня 2019 року, Згідно банківського продукту «Кредитна картка», Тип картки: Debit Platinum Instant, Тип процентної ставки - фіксована, Реальна процентна ставка відсотків річних - 68,7889%, Загальна вартість кредиту - 40 286,84 гривень.
Факт отримання відповідачем платіжної картки підтверджується Розпискою останнього від 02.08.2019.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується долученими до справи виписками по особовому рахунку АТ «Юнекс Банк» з 01.08.2019 по 31.03.2023.
З огляду на вказане, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Згідно з Паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачем 02.08.2018, вказані у ньому умови були узгоджені сторонами, в тому числі: строк кредитування, а саме можливість продовження на новий строк (продовження строку дії на 12 місяців) до закінчення строку дії платіжної картки. Крім того, у Паспорті споживчого кредиту сторони погодили, що за прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором підлягає сплаті штраф у розмірі 100 грн. за прострочення оплати обов'язкового мінімального платежу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
31.03.2021 між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу № 31/03-2021, за умовами якого АТ «Юнекс Банк» передало ТОВ «ФК «Омега Фінанс» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 №26207062198002.UAH від 02.08.2019. Сума первісного ліміту кредитування - 29 000,00 гривень, Продукт - Кредитна карта, Загальна сума заборгованості - 13 261,82 грн., Основний борг (не прострочений) - 0,00 грн., Основний борг (прострочений) - 0,00 грн., % строкові - 0,00 грн., % прострочені - 13 261,82 грн., Комісія строкова - 0,00 грн., комісія прострочена - 0,00 грн., Штрафи (пені) - 0,00 грн., Кількість днів прострочення - 823.
Вказане підтверджується Актом прийому-передачі прав вимоги до договору факторингу від 31.03.2021, Додатком № 1 до договору факторингу та Реєстром прав вимоги станом на кінець дня 31.03.2021.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (провадження № 61-21697св19)).
Згідно з повідомленням про відступлення права вимоги від 15.05.2023 №05-23/4625/Ф, ТОВ «ФК «Омега Фінанс» повідомило відповідача про наявність у нього заборгованості за кредитним договором №26207062198002.UAH від 02.08.2019 у сумі 13 261,82 гривня, з вимогою погасити дану заборгованість.
У позові зазначено, що станом на 24.09.2019 відповідачем кредитні кошти не було повернуто, а тому по рахунку № НОМЕР_1 .UAH від 02.08.2019 виникла несанкціонована заборгованість (несанкціонований овердрафт) рахунок №26207062198002.UAH-NOPRO від 24.09.2019, внаслідок чого нарахування відсотків здійснювалося у розмірі 60% річних.
Також, з позову та долучених до нього матеріалів справи вбачається, що 31.03.2021 між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу № 31/03-2021, за умовами якого АТ «Юнекс Банк» передало ТОВ «ФК «Омега Фінанс» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 №26207062198002.UAH-NOPRO від 24.09.2019. Сума первісного ліміту кредитування - 26 490,45 гривень, Продукт - несанкціонований овердрафт, Загальна сума заборгованості - 47 440,60 грн., Основний борг (не прострочений) - 0,00 грн., Основний борг (прострочений) - 26 490,45 грн., % строкові - 0,00 грн., % прострочені - 20 940,55 грн., Комісія строкова - 0,00 грн., комісія прострочена - 0,00 грн., Штрафи (пені) - 0,00 грн., Кількість днів прострочення - 823.
Вказане підтверджується Актом прийому-передачі прав вимоги до договору факторингу від 31.03.2021, Додатком № 1 до договору факторингу та Реєстром прав вимоги станом на кінець дня 31.03.2021.
Згідно з повідомленням про відступлення права вимоги від 15.05.2023 №05-23/4626/Ф, ТОВ «ФК «Омега Фінанс» повідомило відповідача про наявність у нього заборгованості за кредитним договором №26207062198002.UAH-NOPRO від 24.09.2019 у сумі 47 440,00 гривень, з вимогою погасити дану заборгованість.
Матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу реєстрації відповідача Повідомлень про відступлення прав вимоги від 15.05.2023.
Доказів отримання вказаних документом ОСОБА_1 суду не надано, проте, відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Анкеті-заяві від 01.08.2019 зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 48,00% річних. Також вказано строк повернення кредиту - до 02.08.2019.
Відсоткова ставка за несанкціоновану заборгованість (несанкціонований овердрафт) у розмірі 60,0% не передбачена умовами кредитного договору, яким є Анкета-заява від 02.08.2019.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченої заборгованості зі тілом кредиту у сумі 26 490,45 грн., стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по нарахованим відсоткам за несанкціоновану заборгованість у сумі 20 949,55 грн., а також прострочену заборгованість за процентами, які нараховані за ставкою 48,00 % за період з 02.08.2018 по 02.08.2019 у сумі 13 261,82 грн.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Розрахунку заборгованості позивачем надано не було.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім виписок по особових рахунках, посилався на Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 02.08.2019, Публічну пропозицію Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правила користування платіжною карткою та Тарифи.
Проте, долучений до позову Паспорт споживчого кредиту не є належним доказом у цій справі, оскільки сторони при укладенні кредитного договору, яким є Анкета-заява від 01.08.2018, не передбачили, що він є його складовою частиною.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
За загальними правилами чинності правочину (стаття 203, 205, 207, 215 ЦК України) та вимог статті 1055 ЦК України щодо обов'язкової письмової форми кредитного договору, недодержання якої тягне його нікчемність, умови кредитного договору, що становлять його зміст та є обов'язковими для виконання сторонами (статті 626-629 ЦК України) мають бути зафіксовані в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та підписані сторонами договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) викладено правовий висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Таким чином, посилання позивача на Паспорт споживчого кредиту, як невід'ємну частину кредитного договору, та визначені ним умови кредитування є безпідставними і відхиляються судом.
Крім того, Перелік комісій за послуги та операції тарифного плану «Кредитна картка», Публічна пропозиція ПАТ «Юнекс Банк», копія яких долучена до позову, не підписані відповідачем, а Правила користування платіжною карткою та Тарифи взагалі не було долучено до позову та не надано суду протягом перебування справи на розгляді.
Публічною пропозицією Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентні ставки, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови Публічної пропозиції Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 01.08.2018, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банка могли неодноразово змінюватись в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви копію Публічної пропозиції Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання кредитних коштів, відсутність у Анкеті-заяві від 01.08.2018 домовленості сторін про сплату відсотків за несанкціоновану заборгованість (несанкціонований овердрафт) у розмірі 60,00 % надана позивачем копія Публічної пропозиції Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надана позивачем копія Публічної пропозиції Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не може вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, § 36).
Копія Публічної пропозиції Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість виникнення несанкціонованої заборгованості (несанкціонованого овердрафту) та відкриття рахунку №26207062198002.UAH-NOPRO від 24.09.2019, внаслідок чого нарахування відсотків здійснювалося у розмірі 60% річних.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вимог про стягнення сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.625 ЦК України позивач не пред'явив.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право
Враховуючи вище зазначене, у задоволенні позову у частині стягнення заборгованості по простроченим відсоткам, які нараховані за ставкою 60,0% річних за період з 24.09.2020 по 31.03.2021 у сумі 20 949,55 гривень необхідно відмовити, оскільки вказані платежі не передбачені умовами договору від 01.08.2018, якими є Анкета-заява відповідача.
Суд не приймає долучений до справи Перелік комісій за послуги та операції тарифного плану «Кредитна картка» для співробітників зарплатно-карткових проектів, оскільки він не містить підпису відповідача та стосуються тарифів АТ «ЮНЕКС БАНК», які діяли лише з 16.09.2022, тобто поза межами періоду нарахування боржнику прострочених відсотків.
Суд у цьому сенсі вказує, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів не може бути підставою для стягнення прострочених процентів з відповідача за невиконання умов кредитного договору.
Роздруківка ж з сайту позивача належним доказом бути на думку суду не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Аналогічна правова позиція була викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
Крім того, банком не доведено факту повідомлення позичальника про встановлення та/або зміну простроченої відсоткової ставки за укладеним із ним договором від 01.08.2018.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів погодження між сторонами у договорі від 01.08.2018 простроченої відсоткової ставки за користування наданим відповідачу кредитом, нарахування банком позичальнику прострочених відсотків в розмірі 60% річних за таким договором після 02.08.2019 на суму 20 949,55 грн. є безпідставним.
Нарахування первісним кредитором відсотків за межами дії укладеного ним кредитного договору від 01.08.2018 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12.
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення відповідача. На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування відповідач поставив свій підпис у анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування. Крім того, відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками по рахунку. Таким чином, відповідач був обізнаний про умови кредитного договору та прийняв їх як справедливі та прийнятні для себе і не звертався до банку із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування та не пред'являв вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 26 490,45 гривень, суд виходить з наступного.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідачки - це баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
До того ж, відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Так, з наданої суду виписки по особовому рахунку по кредитному договору №26207062198002.UAH від 01.08.2018, вбачається, що станом на 05.08.2019 відповідач мав заборгованість по вказаному договору у сумі 26 490,45 гривень, яка в подальшому була перенесена на рахунок несанкціонованого кредиту простроченої заборгованості після закінчення строку дії кредитного договору.
З огляду на вказане, зазначена у виписках сума підлягає стягненню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за процентами, які нараховані за ставкою 48% річних за період з 02.08.2018 по 02.08.2019, суд приходить до наступного висновку.
Так, згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 по кредитному договору №26207062198002.UAH від 01.08.2018, вбачається, що станом на 05.08.2019 відповідач має заборгованість по вказаним платежам у сумі 13 261,82 гривня, а тому враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.05.2021 (справа № 554/4300/16-ц), суд вважає вказані вимоги доведеними, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевказане, аналізуючи докази, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №26207062198002.UAH від 01.08.2018 у сумі 39 752,27 гривні, що складається з : простроченої заборгованість за тілом кредиту - 26 490,45 гривень та простроченої заборгованості за процентами, які нараховані за ставкою 48,0% річних за період з 02.08.2018 по 02.08.2019 - 13 261,82 гривня.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з вищенаведених підстав.
Відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 757, 75 грн. = (39 752,27*100/60 701,82).
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №26207062198002.UAH від 01.08.2018 у сумі 39 752 (тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві)гривні 27 копійок, що складається з :
простроченої заборгованість за тілом кредиту - 26 490,45 гривень;
простроченої заборгованості за процентами, які нараховані за ставкою 48,0% річних за період з 02.08.2018 по 02.08.2019 - 13 261,82 гривня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) гривень 75 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42436323, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд.12, офіс 1007.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова