19 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11316/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/11316/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1, ГУПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач -2, ГУПФУ у Київській області), в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 07.04.2022 року № 046350012197 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 07.04.2022 року № 046350012197;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 (шахтарі), що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи під час страйків з 18.05.1998 року по 25.05.1998 року, 29.05.1998 року по 30.05.1998 року, з 01.06.1998 року по 03.06.1998 року, 05.06.1998 року (1 день), 07.06.1998 року (1 день), 09.06.1998 року (1 день), з 12.06.1998 року по 18.06.1998 року; періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати 23.12.2002 року (1 день), з 20.08.1998 року по 31.08.1998 року (12 днів); період навчання у Філії «Учбово-курсовий комбінат» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 13.02.2018 року по 22.03.2018 року та з 03.05.2018 року по 04.05.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за Списком № 1 (шахтарі), що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 09.08.2018 року по 16.03.2023 року «гірник очисного забою» з повним робочим днем в шахті, з урахуванням кратності відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.04.2022 року №046350012197 (від 07.04.2023 року №14122/03-16) про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди участі у страйках: з 18.05.1998 року по 25.05.1998 року, з 29.05.1998 року по 30.05.1998 року, з 01.06.1998 року по 03.06.1998 року, 05.06.1998 року, 07.06.1998 року, 09.06.1998 року, з 12.06.1998 року по 18.06.1998 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди навчання з 13.02.2018 року по 22.03.2018 року, з 03.05.2018 року по 04.05.2018 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи, що дають право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України, а саме, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 22.02.2023 № 046350012197, було розглянуто заяву ОСОБА_1 , яким відмовлено в призначенні пенсії та вказане рішення додане до електронної пенсійної справи.
16 березня 2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.04.2023 № 046350012197, було розглянуто заяву ОСОБА_1 , яким було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності та вказане рішення додане до електронної пенсійної справи.
У зв'язку з екстериторіальністю рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу надавало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, мотивуючи відповідь відсутністю необхідного страхового стажу позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Розгляд звернення позивача здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі документів, які були надані до заяви, скановані та внесені до електронної пенсійної справи.
Скаржник зазначає, що в судовому порядку підлягають захисту порушені права й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Отже, належним відповідачем є така особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси та за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідних правовідносин. Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Враховуючи зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є неналежним Відповідачем.
Скаржник наголошує, що позивач не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, а саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, та звернувся 07.04.2023 до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем проживання для призначенні пенсії за віком.
Також, вік заявника 46 років. Пільговий стаж роботи (ст.14-25) - 24 роки 10 місяців 22 дні. За доданими документами: до пільгового стажу не зараховані періоди навчання за пільговою довідкою від 16.03.2023 №239 з 13.02.2018 по 22.03.2018 та з 03.05.2018 по 04.05.2018, оскільки перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивачем, страховий стаж особи становить 49 років 8 місяців 28 днів.
З огляду на зазначене рішення № 046350012197 від 07.04.2023, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, з посиланням на те, що для врахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено зокрема, що позивач 16.03.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке прийняло рішення за результатом розгляду заяви від 07.04.2023 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи вище викладене, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані документи про призначення пенсії та прийняло рішення яке оскаржується у даному адміністративному позові, отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов'язане переглянути прийняте ним рішення та розглянути питання про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Щодо зарахування до пільгового стажу роботи періоду навчання з 13.02.2018 року по 22.03.2018 року та з 03.05.2018 року по 04.05.2018 року, позивач зазначає, що у цей період навчався за фахом, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
16 березня 2023 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії «за віком ст. 114 ч. 3».
Рішенням відповідача-2 від 07.04.2022 року №046350012197 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Зазначено: вік заявника - 46 років; страховий стаж особи становить 49 років 8 місяців 28 днів, пільговий стаж роботи (ст. 14-25) - 24 роки 10 місяців 22 дні. До пільгового стажу не зараховані періоди навчання за пільговою довідкою від 16.03.2023 №239 з 13.02.2018 по 22.03.2018 та з 03.05.2018 по 04.05.2018, оскільки перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 10 років. Результати розгляду документів, до даних до заяви: відмовити в призначенні пенсії за віком на пільговий умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного пільгового стажу.
Згідно форми РС-право до трудової діяльності позивача на підземних роботах застосовано кратність - 1.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
За частиною 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
Відповідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII також визначено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу.
Вказане також підтверджується наданими позивачем документами.
Так, згідно трудової книжки позивача: 24.02.2015 - переведено гірником з ремонту гірничих виробок третього розряду з повним робочим днем в шахті; 13.02.2018 - направлено на курси гірників очисного забою з відривом від виробництва; 23.02.2018 0 направлено на виробничу практику учнем гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті; 07.05.2018 - повернено на попереднє місце роботи гірником з ремонту гірничих виробок третього розряду з повним робочим днем в шахті.
Згідно наказу Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені Героїв космосу» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» від 08.02.2018 року №242-К в зв'язку з виробничою необхідністю, для професійної підготовки та підвищення кваліфікації робітників позивача було направлено на курси перепідготовки по професії «Гірника очисного забою» в Філіал «Навчально-курсовий комбінат» ПРаТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з відривом від виробництва та зі збереженням середнього заробітку по основному місцю роботи за весь період навчання, з 13.02.2018 по 04.05.2018.
Відповідно до довідки Учбово-курсового комбінату приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» від 13.02.2023 року №172 позивач проходив навчання у філії «Учбово-курсовий комбінат» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» з відривом від виробництва, з 13.02.2018 року по 04.05.2018 року.
Довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2023 року №239 підтверджено, що позивач з 13.02.2018 року по 22.03.2018 року проходив курси за професією «гірник очисного забою» з відривом від виробництва та отримував 100% тарифної ставки робітника підземного. Також у довідці зазначено: «Учбовий пункт (консультація та екзамен) 03.05.2018 року по 04.05.2018 року.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Таким чином, період навчання може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.
Отже, позивачем належним чином підтверджено навчання за спеціальністю, тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні вказаного стажу до пільгового.
Щодо посилання скаржника на розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності, суд зазначає наступне.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Колегія суддів зауважує, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (статті 113, 116 та 117 Конституції України).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року яку залишено без змін Верховним Судом у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22, відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними (такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили) та нечинними положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 7 липня 2014 року) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Також, Верховний Суд за результатами аналізу положень статей 5, 44 Закону № 1058-IV, підпункту 2 пункту 10 Положення №280, абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2, 3 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 вважав за необхідне сформулювати такі правові висновки:
- відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону;
- правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України, зокрема, і щодо порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії;
- з моменту набрання чинності змін до абзацу 13 пункту 4.2 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1, а саме з 1 квітня 2021 року, після реєстрації заяви, зокрема і щодо перерахунку пенсії, та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу;
- рішення за результатами розгляду заяви, розподіленої за принципом екстериторіальності, у тому числі про перерахунок пенсії, приймається не пізніше 10 днів після її надходження та підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків) та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
У даному випадку відповідно до матеріалів справи, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області і рішення про відмову приймалось саме ним.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в іншій частині, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судове рішення в адміністративній справі” від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/11316/23 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/11316/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко