Справа № 349/244/24
Провадження № 33/4808/382/24
Категорія ст.122 ч.5, ст.124 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.
Суддя-доповідач Васильєв
15 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Говзана М.М.,
представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Любчика С.Р. та представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Сенича В.І.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Любчика С.Р. та представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Сенича В.І. на постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року, якою закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 191358 від 24 січня 2024 року вказано, що ОСОБА_4 звинувачувався в тому, що 24 січня 2024 року о 10.35 год., керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Р-84 Бібрка-Бурштин 308 км+950 м, та буксируючи причіп STAS, номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожніх умов та стану дорожнього покриття, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, що привело до зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та з автомобілем Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив п. 2.3 (б) та п. 11.3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 191359 від 24 січня 2024 року вказано, що ОСОБА_4 звинувачувався в тому, що 24 січня 2024 року о 10.35 год., керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Р-84 Бібрка-Бурштин 308 км+950 м, та буксируючи причіп STAS, номерний знак НОМЕР_2 , під час аварійної зупинки не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху 40 м поза населеним пунктом (з обох боків), чим створив аварійну ситуацію автомобілю Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив п. 9.10 (а, б) Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2024 року провадження по справі відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі на вищевказане рішення представник потерпілого ОСОБА_5 адвокат Сенич В.І. просить постанову суду скасувати та притягнути ОСОБА_4 до відповідальності за ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП.
Посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, з вказаним рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом не перевірені обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та дані, які мають значення для вирішення справи.
На його думку до повноважень суду не входить відшукування інших положень Правил дорожнього руху, які могли бути порушені ОСОБА_4 чи іншими учасниками дорожнього руху та які призвели до ДТП.
Вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження однієї із сторін та самостійно редагувати суть адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, надавати оцінку діям особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які не відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказує на те, що суд не дотримався вказаних вимог, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненного адміністративного правопорушення, не проаналізував наявні у справі докази, а його висновок про відсутність в діях ОСОБА_4 складів адміністративного правопорушення є необгрунтованим.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції мотивував відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, в діях ОСОБА_4 , тим, що нібито матеріали справи не містять доказів вимушеної зупинки автомобіля MAN в місці з обмеженою оглядовістю дороги, а тому не доведено виникнення в ОСОБА_4 обов'язку установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар до дорожньо-транспортної пригоди із Mercedes-Benz. Однак наведене суперечить матеріалам справи та поясненням водія ОСОБА_4 , які останній надав у судовому засіданні та на які послався суд.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В своїй апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Любчик С.Р. просить постанову суду скасувати та притягнути ОСОБА_4 до відповідальності за ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП.
Вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченіч.5 ст.122, ст.124 КУпАП підтверджується схемою та фотографіями з місця події ДТП від 24.01.2024 року, письмовими поясненнями учасників ДТП ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , листом начальника ВП № 3 (м.Галич) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Бойка А. про доопрацювання матеріалів адміністративної справи.
Вважає, що сукупність вищевказаних доказів доводить, що ОСОБА_4 після виїзду на смугу зустрічного руху, не дотримався передбаченого п.9.10 ПДР України обов'язку і не встановив знак аварійні зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі скоєння вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги, хоча б в одному напрямку менше 100 м, не користувався зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Звертає увагу, що протягом дня 24.01.2024 року на автодорозі Р-84 «Бібрка-Бурштин», по якій рухався автопоїзд під керуванням водія ОСОБА_4 , була ожеледиця, тобто така дорожня обстановка, яка вимагала від водія обирати такі прийоми керування транспортним засобом, які би виключали виїзд його на смугу зустрічного руху та створення аварійної ситуації іншим учасникам руху. Отже, виїжджаючи на смугу зустрічного руху в умовах ожеледиці, водій ОСОБА_4 , не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагувати на її зміну. В даному випадку не було обставин непереборної сили, які би виключали відповідальність водія ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
В судовому засіданні апеляційної інстанції:
- представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Любчик С.Р. та представник потерпілого ОСОБА_3 адвокат Сенич В.І., просили скасувати постанову суду першої інстанції та визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП, оскільки саме його дії призвели до дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої були пошкоджені транспортні засоби;
- особа, стосовно якої закрито провадження у справі ОСОБА_4 та його захисника адвокат Говзан М.М., просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити постанову суду без змін.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Любчика С.Р. та представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Сенича В.І., доводи особи, стосовно якої закрито провадження у справі, ОСОБА_4 та його захисника , апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, зі змісту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції закрив провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП за недоведеністю вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому у разі недоведення вини у вчиненні правопорушень, суд зобов'язаний закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Зі змісту доводів представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Любчика С.Р. та представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Сенича В.І. вбачається, що останні вважають, що висновки суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення спростовуються сукупністю доказів, які долучені до матеріалів справи. Вважають, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень доводиться схемою та фотографіями з місця події ДТП від 24.01.2024 року, письмовими поясненнями учасників ДТП ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , листом начальника ВП № 3 (м.Галич) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Бойка А. про доопрацювання матеріалів адміністративної справи.
Вважають, що вищевказані докази доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ст.124 КУпАП та свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме внаслідок порушення останнім ПДР України.
При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Положеннями ст.245КУпАП визначено,що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 191358 від 24 січня 2024 року вказано, що ОСОБА_4 звинувачується в тому, що 24 січня 2024 року о 10.35 год., керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Р-84 Бібрка-Бурштин 308 км+950 м, та буксируючи причіп STAS, номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожніх умов та стану дорожнього покриття, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, що привело до зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та з автомобілем Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив п. 2.3 (б) та п. 11.3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ,, порушив вимоги п. 2.3 (б) та п. 11.3 Правил дорожнього руху, втратив керування транспортним засобом та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, що привело до зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 191359 від 24 січня 2024 року вказано, що ОСОБА_4 звинувачувється в тому, що 24 січня 2024 року о 10.35 год., керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Р-84 Бібрка-Бурштин 308 км+950 м, та буксируючи причіп STAS, номерний знак НОМЕР_2 , під час аварійної зупинки не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху 40 м поза населеним пунктом (з обох боків), чим створив аварійну ситуацію автомобілю Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив п. 9.10 (а, б) Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ,, порушив вимоги п. 9.10 (а, б) Правил дорожнього руху, оскільки під час аварійної зупинки не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху поза населеним пунктом, чим створив аварійну ситуацію для інших транспортних засобів.
У відповідності до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення у зв'язку з чим встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що надані обвинуваченому дані, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
Разом з тим, зміст висунутого ОСОБА_4 обвинувачення носить суперечливий взаємовиключний характер, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 191358 від 24 січня 2024 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок того, що водій ОСОБА_4 , керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, що привело до зіткнення транспорт них засобів, а відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 191359 від 24 січня 2024 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок того, що вищевказаний водій не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху поза населеним пунктом.
Апеляційний суд звертає увагу, що вищевказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою особою інспектором СРПП ВП № 3 (м.Галич) капітан поліції Сухоребською Н.Ю. із заповненням всіх передбачених граф протоколу та у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395.
ОСОБА_4 були роз'яснені його права та обов'язки у відповідності до ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у Галицькому районному суді, ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчать власноручні підписи ОСОБА_4 .
Разом з тим, зазначення у протоколах про адміністративне правопорушення взаємовиключних та суперечливих обставин, безумовно вказує на непослідовність висновків про вчинення правопорушень та не дозволяє особі, яка притягається до адміністративної відповідальності організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, зі змісту пояснень ОСОБА_4 , які він надав в суді апеляційної інстанції вбачається, що останній повністю визнає, що 24 січня 2024 року, керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , рухався на автодорозі Р-84 Бібрка-Бурштин 308 км+950 м, буксируючи причіп STAS, номерний знак НОМЕР_2 . Однак, під час підйому внаслідок поганих дорожніх умов , машина почала пробуксовувати , а коли він намагався зупинитись , то його транспортний засіб починало тягнути назад. Внаслідок цього, він був змушений зупинитись на зустрічній смузі руху, Вказує, що він не мав можливості того, щоб виставити знак Однак, в цей час він у зустрічному напрямку на відстані приблизно 80-100 м з'явився транспортний засіб марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Вважає, що остання не впоралась з керуванням транспортним засобом, оскільки неправильно оцінили дорожню обстановку, не врахувала ожеледицю та почала гальмувати тільки за 20 м до його транспортного засобу, внаслідок чого вчинила зіткнення з його автомобілем. Вказує що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 повністю визнавала свою вину у її вчиненні Після цього, вони викликали поліцейських, які приїхали через деякий час. Однак, в цей час, на великій швидкості з гори їхав автомобіль Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , який також вчинив зіткнення із транспортними засобами, які стояли на дорозі.
Вищевказані пояснення ОСОБА_4 повністю узгоджуються із поясненнями які він надав у суді першої інстанції та у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 пояснив, що знесло його автомобіль на смугу зустрічного руху, де він зупинявся, у зв'язку з ожеледицею на дорожньому покритті.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 показав, що керував вантажним автомобілем, навантаженим піском і рухався в сторону м. Калуша. На підйомі через ожеледицю, яку попередньо не зміг виявити, автомобіль забуксував. Він зупинився, встановив ручне гальмо, однак через поперечний нахил дороги, автомобіль почало зносити на зустрічну смугу руху. Щоб не допустити подальший знос автомобіля на узбіччя і його перекидання, виліз на кузов і почав зсипати пісок з кузова на дорогу. Це допомогло автомобілю зупинитися в межах зустрічної смуги руху. Знак аварійної зупинки не встиг поставити, оскільки невдовзі по смузі зустрічного руху над'їхав Mercedes-Benz, водій якого, побачивши вантажівку, різко загальмував і його на ожеледиці занесло. Він показував жестами водію буса, щоб той відпустив гальмо і таким чином вирівняв автомобіль, однак той не зреагував і в'їхав у вантажівку. Далі під'їхав трактор, який зупинився на узбіччі, а після нього приблизно через 10 хв. після ДТП, приїхала поліція. В момент приїзду поліції, на зустрічній смузі руху з'явився автомобіль Toyota RAV4, який зіштовхнувся з бусом, відбився від нього та виїхав на узбіччя, збивши при цьому водія трактора, який перебував на узбіччі.
Потерпіла ОСОБА_2 надала письмові пояснення в яких зазначили, що 24.01.2024 вона рухалася в напрямку м. Бурштина із швидкістю приблизно 20 км/год. За закритим поворотом на спуску побачила вантажівку в своїй смузі руху, яка намагалася виїхати вгору. Вона намагалася зупинити автомобіль, але через ожеледицю її знесло у вантажівку. Вона викликала поліцію, яку очікувала разом з водієм вантажівки та трактористом, який над'їхавши, зупинився позаду неї та ввімкнув аварійку. Згодом над'їхав автомобіль марки Тойота, який зачепив заднє крило її автомобіля, з'їхав на узбіччя та збив тракториста.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 від 24.01.2024, останній стверджував, що під час руху по дорозі Калуш-Бурштин, не доїжджаючи до м. Бурштина, через ожеледицю його автомобіль, незважаючи на невелику швидкість руху (20-30 км/год.), занесло. Він впорався із керування та побачив попереду в його смузі руху ДТП фури з білим бусом, до бусу залишалось приблизно 50 м. В цих автомобілях не була ввімкнена аварійна сигналізація і не був винесений знак на дорогу. Зліва об'їхати ДТП він не міг через рух по зустрічній смузі руху поліцейського автомобіля. Праворуч на узбіччі стояв трактор, тому він різко звернув вправо за ним. Однак автомобіль занесло і лівими дверцятами зачепив бус. ОСОБА_8 надала аналогічні письмові пояснення.
В письмових поясненнях ОСОБА_7 зазначив, що 24.01.2024 він, побачивши ДТП, зупинився на тракторі на узбіччі через ожеледицю. Коли він стояв на узбіччі з водіями, з-за повороту вискочила Тойота, яку понесло в бус, від якого вона відбилася і наїхала на нього.
На схемі ДТП зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди та зазначені дані щодо стану проїзної частини ( ожеледиця) та долучено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , та потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 не заперечували щодо правильності даних, які зафіксовано в схемі до протоколу огляду місця події та погоджуються з розмірами зазначених відстаней, які були встановлені під час складання схеми працівником поліції та дозволяють встановити розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки дана схема ДТП ними підписана без зауважень.
До вищевказаної схеми дорожньо-транспортної пригоди долучено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого в автомобілі «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_5 , пошкоджено передній капот, права фара, деформація правого переднього крила, деформація решітки,передній бампер. Задня права частина, Зздня права частина колеса відбійника. В автомобілі Toyota RAV 4 НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 пошкоджено заднє ліве крило,пошкоджена пластикова арка, пошкоджена ліва задня дверка, пошкодження фарбове покриття ручки ,передня ліва дверка, ручка дверей, пошкоджене ліве дзеркало заднього виду,переднє ліве крило,передній бампер, ліва передня фара. В автомобілі MAN TGX 18.440 Ат 3151 ЕК під керуванням ОСОБА_4 пошкоджено передній бампер,лівий протитуманний ліхтар передній,ліва передня фара,деформація капота.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані пошкодження транспортних засобів повністю узгоджуються із поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Також, до матеріалів справи першої інстанції долучено 6 фотознімки вищезазначених транспортних засобів, які зазнали механічні пошкодження внаслідок ДТП 24.01.2024 року на автодорозі Р-84 «Бібрка Бурштин» (а.с.13-14).
Апеляційний суд вважає, що сукупність вищевказаних доказів узгоджується із поясненнями ОСОБА_4 в частині послідовності подій, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди та не дозволяють спростувати його доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення.
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_4 звинувачується в тому, що керуючи транспортним засобом допустив порушення вимог п. 2.3 (б) та п. 11.3 Правил дорожнього руху та п. 9.10 (а, б) Правил дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно із п. 2.3 б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно із п. 11.3 Правил дорожнього руху на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють встановити, що водієм ОСОБА_4 були допущені порушення вищевказаних вимог ПДР України.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Відповідно до п.9.10. ПДР України разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди; б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_4 звинувачується в тому, що під час аварійної зупинки не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху поза населеним пунктом (з обох боків), чим створив аварійну ситуацію.
Разом з тим, обвинувачення не містить посилання на наявність обставин, які зобов'язують водія транспортного засобу виконати дії, передбачені п.9.10 ПДР України, оскільки не зазначено про те, що зупинка транспортного засобу відбувалась саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або була вчинена в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що останній був змушений зупинитись на смузі зустрічного руху. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази. які свідчать про те, що така зупинка створювала аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху внаслідок обмеження оглядовості.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що оскільки,у матеріалах справи не містяться доказів вимушеної зупинки автомобіля MAN в місці з обмеженою оглядовістю дороги, хоча в одному напрямку менше 100 м., тому не доведено виникнення в ОСОБА_4 обов'язку установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар до дорожньо-транспортної пригоди із Mercedes Benz.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд здійснюється у відповідності до принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна із сторін самостійно доводить правильність її правової позиції та надає суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів.
Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом з тим, сукупність досліджених судом доказів не дозволяє встановити обставини, які мають істотне значення для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди та вирішення питання про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушень.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Любчика С.Р. та представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Сенича В.І. залишити без задоволення.
Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв