Справа № 344/11855/16-ц
Провадження № 22-ц/4808/282/24
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Максюта
11 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Василишин Л.В., Пнівчук О.В.,
секретаря Кузнєцова В.В.
з участю представника заявника ОСОБА_1 адвоката Рибак М.М., державного виконавця Пшеничного Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Рибак Мар'яни Михайлівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, постановлену суддею Мелещенко Л.В. 04 грудня 2023 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якої складено 08 грудня 2023 року,
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2006 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом та пені задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року в розмірі в розмірі 2 637 653 гривні 41 коп., що є грошовим еквівалентом суми заборгованості в розмірі 99 812 доларів 87 центів США, а також 67 025 грн 51 коп пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення стягувачу ПАТ «Укрсиббанк» видано виконавчі листи.
07 вересня 2022 року ПАТ «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Згідно з Договором факторингу № 06 вересня 2022 року, права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - ТОВ «Укрфінстандарт»).
23 вересня 2022 року між ТОВ «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.
27 вересня 2022 року новим кредитором видано заявнику довідку про те, що зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , припинились на підставі частини другої статті 604 Цивільного кодексу України.
Заявник зазначає, що зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року припинено, між новим кредитором та ним укладено договір про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором 23 вересня 2022 року, тому ПАТ «Укрсиббанк» вже не є стягувачем за виконавчими листами. Новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» не має наміру набувати статусу стягувача за виконавчим листом, що в силу частини другої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України є безумовною підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
На даний момент стягувачем у виконавчому провадженні та виконавчому листі № 344/11855/16-ц є ПАТ «Укрсиббанк», що відступило право вимоги за кредитним договором (та договорами забезпечення) та вибуло із правовідносин.
Новий кредитор надав позичальнику довідку про припинення зобов'язань за кредитним договором, отже з даного випливає, що новий кредитор не бажає змінювати стягувача у виконавчому провадженні та у виконавчому документі.
Оскільки зобов'язання за кредитним договором припинено, дія договору закінчилася, між сторонами укладено новий договір, що замінив первісне зобов'язання новим зобов'язанням, Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» вже не є стягувачем за виконавчим провадженням, новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» не має наміру набувати статусу стягувача за виконавчим листом, просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню (а.с.4-7, том 2).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2023 року за заявою начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції замінено сторону виконавчого провадження у справі №344/11855/16 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11217118000 від 18 вересня 2007 року з Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (а.с.102-105, том 2).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено у повному обсязі (а.с.141-149, том 2).
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Рибак М.М. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що станом на 30.08.2023 року між сторонами відсутні правовідносини, що виникали з рішення суду, з 23.09.2022 року у ОСОБА_1 є зобов'язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» за договором реструктуризації заборгованості за кредитним договором.
Окрім іншого, набуття ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» статусу стягувача у виконавчому провадженні відбулося не з ініціативи заявника ОСОБА_1 та поза його волею, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» не мало наміру набувати цивільно-правового статусу стягувача за виконавчим листом, а заяву про заміну сторони було подано органом державної виконавчої служби, враховуючи припинені зобов'язання за первісним договором.
Отже, процесуальний стан осіб як учасників матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю відбудуться після розгляду заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Крім того, ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» просило суд задовольнити заяву ОСОБА_1 та визнати виконавчий лист №344/11855/2016 таким, що не підлягає виконанню.
На думку представника апелянта, суд дійшов хибного висновку, відмовляючи в задоволенні заяви, оскільки відповідно до розділу 2 п.4 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», проведення реструктуризації зобов'язань, передбачених договором, є підставою для визнання судом, відповідно до статті 432 ЦПК України, таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, виданого для звернення до виконання рішення суду (ухваленого до дня проведення реструктуризації), яким передбачено стягнення грошових коштів.
Наголошує, що заявник належним чином підтвердив про проведення реструктуризації боргу, надавши відповідний договір.
Окрім того, судом не надано оцінку тому доказу, що кредитор/стягувач за виконавчим листом надав заявнику довідку про те, що зобов'язання за кредитним договором від 18.09.2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , припинились. Що, в свою чергу, відсилає до статті 604 ЦК України та зобов'язує застосувати ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Суд мотивував відмову тим, що з 19.07.2019 року (дати відкриття виконавчого провадження) стягувач не отримував коштів на примусове виконання рішення суду. Однак, враховуючи мотиви суду та постановлення оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви через не врегулювання у договорі реструктуризації питання сплати пені, суд мав би задовольнити заяву частково.
Уклавши договір реструктуризації та підтвердивши обставини та факти, наведені в заяві заявника, кредитор/стягувач повідомив суду про небажання виконання рішення суду шляхом, яким передбачений виконавчим листом та Законом України «Про виконавче провадження». Зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб, як учасників таких матеріально-правових відносин, у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті виконавчого провадження.
Отже, сторони обрали такий спосіб приведення процесуального стану до відповідності як визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
За наведених обставин просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити (а.с.153-155,том 2).
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Вислухавши пояснення представника заявника ОСОБА_1 адвоката Рибак М.М., державного виконавця Пшеничного Я.М., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд прийняв до уваги наявність відкритого виконавчого провадження на виконання рішення суду у справі № 344/11855/16-ц, оцінивши зміст договору про реструктуризацію, яким погоджено умови щодо сплати основної суми боргу та процентів, проте рішенням суду також стягнуто з боржника пеню. Оскільки заявником не подано доказів про сплату пені, тобто не уся сума боргу врегульована цим договором, тому відсутні підстави для задоволення заяви.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке.
Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі № 344/11855/16-ц від 23 листопада 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом та пені задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року в розмірі в розмірі 2 637 653 гривні 41 коп, що є грошовим еквівалентом суми заборгованості в розмірі 99812 доларів 87 центів США, а також 67025 грн 51 коп пені. У задоволені решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 96-99).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, процентів за користування кредитом та пені, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2016 року відмовлено (т.1 а.с.188).
Постановою Верховного суду України від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін (т.1 а.с. 211-213).
Тобто рішення суду набрало законної сили.
Постановою від 19 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59601601 з примусового виконання виконавчого листа № 344/11855/16, виданого 08 лютого 2018 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 2 637 653,41 грн, що є грошовим еквівалентом суми заборгованості в розмірі 99 812 дол. 87 центів США, а також 67025,51 грн пені (т.2 а.с.20-21, 80).
Постановою від 19 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59601172 з примусового виконання виконавчого листа № 344/11855/16, виданого 08 лютого 2018 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" 40 570,18 грн витрат по оплаті судового збору (т.2 а.с.22-23, 81).
Відповідно до договору факторингу № 06/09/2022 від 06 вересня 2023 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк (клієнтом) та Tовариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (фактором), укладений договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 11217118000 від 18 вересня 2007 року ( т.2 а.с.8-13, 74-77, 89-92).
18 вересня 2022 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 18 вересня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. за реєстровим номером Д-849, укладеним між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 (т.2 а.с. 98-100).
Відповідно до Акту приймання-передачі документації до Договору факторингу №06/09/2022 від 06 вересня 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» прийняло документацію за кредитним договором №11217118000, боржник - ОСОБА_1 (т.2 а.с. 14, 93, 94).
Листом від 07 вересня 2022 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», згідно договору факторингу № 06/09/2022 від 06 вересня 2023 року (т. 2 а.с. 15, 82).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» видана довідка ОСОБА_1 , якою підтверджується те, що зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11217118000 від 18 вересня 2007 року, що укладений між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , припинилися на підставі ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України (т.2 а.с.16).
23 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (кредитором), та ОСОБА_1 (стороною), укладений Договір про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 11217118000 від 18 вересня 2007 року (т.2 а.с. 17-18).
26 вересня 2022 року ОСОБА_1 сплачено 397 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (т.2 а.с. 19).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2023 року замінено сторону виконавчого провадження у справі № 344/11855/16 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11217118000 від 18 вересня 2007 року з Приватного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», код ЄДРПОУ 41153878, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41 (т.2 а.с.102-105).
Постановою від 17 серпня 2023 року у виконавчому провадженні №59601172 з виконання виконавчого листа № 344/11855/16 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 2 637 653,41 грн, що є грошовим еквівалентом суми заборгованості в розмірі 99 812 дол. 87 центів США, а також 67025, 51 пені, замінено стягувача з приватного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», код ЄДРПОУ 41153878, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41 (т.2 а.с. 110).
На виконання вимог ухвали апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» направило належним чином засвідчені копії укладеного 23 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (кредитором) та ОСОБА_1 (стороною) Договору про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 11217118000 від 18 вересня 2007 року та усіх матеріалів, які послужили підставою для його укладення, а також розрахункових платіжних документів, спрямованих на виконання договору (а.с.213-220, том 2).
Із зазначених матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 двічі звертався із заявами про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 11217118000 від 18 вересня 2007 року, а саме: 09.07.2021 року до АТ «УкрСиббанк» та 12.09.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (а.с.213, 214, том 2).
На день укладення договору про реструктуризацію за кредитним договором (23.09.2022 року) заборгованість позичальника перед кредитором становила 161 082,48 доларів та складалася із: 90021,73 долари США - основна сума боргу, 71060,75 доларів США - проценти (а.с.215, том 2). При цьому суду представлена лише одна квитанція про сплату коштів за цим договором на суму 397 000 гривень (а.с.216, том 2), тобто суми недостатньої для повного виконання рішення суду.
В силу положень частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення в силу вимог статті 14 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 18 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі N 2-4671/11 викладено правовий висновок, відповідно до якого підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
До підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Отже, матеріально-правовою підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов'язку боржника з підстав, визначених законом ( статті 599-601, 604-609 ЦК України).
Зміст ч.2 ст.432 ЦПК України свідчить про те, що матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, припинення обов'язку боржника, яке мало місце поза межами виконавчого провадження, у зв'язку з чим у боржника буде відсутній обов'язок з виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення.
У разі, якщо виконання зобов'язання за судовим рішенням відбулося в межах виконавчого провадження, стягувач має право подати до виконавця письмову заяву про повернення виконавчого документа. На підставі цієї заяви виконавець приймає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п.1 ч.1 ст. 37 Закону України “ Про виконавче провадження”. Однак, сплата боржником боргу чи припинення обов'язку з інших підстав, які відбулись вже у відкритому виконавчому провадженні, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Згідно із статтею 17 Закону кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» і розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7, яким передбачено, що зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Згідно із пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.
Так, відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:
наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації.
Відповідно до пункту 4 розділу IІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» проведення відповідно до цього Закону реструктуризації зобов'язань, передбачених договором, є підставою для визнання судом відповідно до статті 432 Цивільного процесуального кодексу України таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа, виданого для звернення до виконання рішення суду (ухваленого до дня проведення такої реструктуризації), яким передбачено стягнення грошових коштів та/або звернення стягнення на нерухоме майно.
Проте, договором про реструктуризацію боргу не охоплена уся сума заборгованості, на яку видані виконавчі листи і заявником не подано доказів, що ця сума (67025,51 грн.) сплачена до укладення договору.
Водночас зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору та підтверджене судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості, в результаті затвердження реструктуризації не припиняється шляхом новації, а лише змінилося в частині строків і порядку його виконання.
Крім того, заявник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, була проведена відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Доводи апеляційної скарги про припинення обов'язку у заявника щодо виконання рішення суду на підставі укладеного договору про реструктуризацію є безпідставними, оскільки цим договором не врегульована сума боргу у повному обсязі і заявником не подано доказів про виконання договору про реструктуризацію заборгованості.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з наведених у заяві підстав.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рибак Мар'яни Михайлівни залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню від 04 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В.Василишин
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 19 квітня 2024 року.