Справа № 367/8160/16-ц
Провадження №2/367/92/2024
Іменем України
13 березня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участі секретаря Шемігон В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. В позовній заяві зазначає, що 22 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 , який діяв від її імені та в її інтересах, на підставі довіреності, посвідченої Парфеньонок Т.Є, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, від 16.07.2014 року за реєстровим № 1936, та ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Даний договір було посвідчено 22.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №1634. Згідно з умовами цього договору (п. 1, 2) відповідач, виступаючи її повіреним за договором доручення, оформленим у вигляді вищевказаної довіреності, продав ОСОБА_3 житловий будинок № 11 (одинадцять) (р.п. - 2009), А-2, 175,5кв.м.; гараж. Б, 19,8кв.м.; огорожа, №;, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці - 0,0876 га, кадастровий номер: 3221280801:01:082:0126 (земельна ділянка не приватизована, знаходиться в комунальній власності). Зазначений будинок належав їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Богданівської сільської ради 05.10.2009 року на підставі рішення №365 від 31.08.2009 року та зареєстрованого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Броварське міське бюро технічної інвентаризації» згідно з витягом про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна №24031220 від 05.10.2009 року, номер запису: 774 в книзі 2. Відповідно до п. 6 вказаного договору продаж житлового будинку вчинено за 783 704,00 (сімсот вісімдесят три тисячі сімсот чотири гривні 00 копійок), які відповідач повністю одержав від покупця. Відповідач, як повірений, після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.10.2014 року, не виконав її, як довірителя, доручення й одержаних їй від покупця цього будинку ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 783 704,00 грн. всупереч ст. 1006 ЦK України до цього часу не передав, незважаючи на усну вимогу, то зазначена сума коштів підлягає стягненню з відповідача на її користь в судовому порядку. Разом з тим, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплати їй суму основного боргу в розмірі 783704,00 грн., а також за період з 23.10.2014 року (наступного дня після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку) до 02.11.2016 року (дня подання цього позову) втрати від інфляції в розмірі 471 006,10 грн. та три проценти річних в розмірі 47 797,22 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму основного боргу в розмірі 783 704,00 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі сімсот чотири гривні 00 коп.), втрати від інфляції в розмірі 471 006,10 грн. (чотириста сімдесят одну тисячу шість гривень 10 коп.) та три проценти річних в розмірі 47 797,22 грн. (сорок сім тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 22 коп.) за період з 23.10.2014 р. до 02.11.2016 р., а всього 1 302 507,32 грн. (один мільйон триста дві тисячі п'ятсот сім гривень 32 коп.) та судові витрати по справі.
Позивачем подано уточнення до позовної заяви про стягнення коштів, в яких зазначає, що укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 . Літня вчинено відповідачем всупереч її інтересам і такі дії з боку відповідача завдали їй значних матеріальних збитків. Вона подала позов до Броварського районного суду Київської області про визнання зазначеного договору купівлі-продажу нікчемним. Крім того, в первинному позові допущено опечатку, згідно з якою змінюється сутність позовних вимог. «Так як відповідач негайно після укладання договору купівлі-продажу житлового будинку кошти їй передав, то у даних спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом» зазначено некоректні факти. Даний абзац слід уточнити з огляду на те, що жодної копійки від фіктивного продажу ОСОБА_2 її будинку вона не отримувала. Тому дане речення слід розуміти як «не передав». Станом на дату подання позову загальний розмір завданих відповідачем збитків із вирахуванням суми продажу будинку складає 518 803,22 грн. Оскільки, відповідач до цього дня продовжує користуватися коштами від продажу будинку, а також з огляду на те, що його діями їй завдаються значні матеріальні збитки, надає новий розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, які в загальній сумі становлять 632 384 грн. Всі інші позовні вимоги залишаються незмінними.
Позивач в судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Кравцов С.І. через канцелярію суду подав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають.
Відповідач в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Шуть С.С. подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_4 та його представника. ОСОБА_2 позов не визнає, вважає його необґрунтованим. По суті під час дії спірних правовідносин він діяв від імені та в інтересах позивача, а тому повністю був підконтрольний позивачу, не був стороною правочину. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.
Дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»
Відповідно до ст. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Судом встановлено, що 22 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої Парфеньонок Т.Є, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, від 16.07.2014 року за реєстровим № 1936, (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Даний договір було посвідчено 22.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №1634.
Згідно п. 1 договору продавець продав, а покупець купив житловий будинок АДРЕСА_2 (одинадцять) (р.п. - 2009), А-2, 175,7кв.м.; гараж. Б, 19,8кв.м.; огорожа, №;, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці - 0,0876га, кадастровий номер: 3221280801:01:082:0126 (земельна ділянка не приватизована, знаходиться в комунальній власності).
Згідно п. 6 договору продаж житлового будинку вчинено за 783704,00грн, які продавець повністю одержав від покупця.
Згідно довіреності від 16 липня 2014 року, посвідченої Парфеньонок Т.Є, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1936 ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 бути її представником перед будь-якими фізичними та юридичними особами, у т.ч. в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. Державної реєстраційної служби (її структурних підрозділах), органах нотаріату, органах бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Надано право подавати від її імені заяви, в тому числі заяву про її сімейний стан та заяву про належність відчужуваного майна на праві особистої приватної власності (заяву про реєстрацію права власності), листи, всі необхідні документи, довідки, одержувати необхідні документи (дублікати), дозволи, рішення, проектну технічну документацію. свідоцтво про право власності на земельну ділянку (Акт про право власності на земельну ділянку), розписуватися за неї, при необхідності представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних уповноважених органах (з питань реєстрації державних актів) та реєстрації договорів (дублікатів), розписуватися за неї, в тому числі на договорах цивільно-правового характеру (підписувати попередні договори, договір про аванс, договір купівлі-продажу, оренди, застави), при необхідності підписувати попередні договори, самостійно визначати суми, терміни та інші умови договорів; одержати належні їй гроші у разі продажу земельної ділянки та будинку, здачі їх в оренду, тощо; одержати належний їй примірник договору, в разі необхідності одержати його копію, дублікат; узгоджувати всі питання, що виникають в процесі виконання наданих повноважень, сплачувати необхідні платежі, включаючи державне мито (плату) тощо, розписуватися за неї на всіх необхідних документах.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно зі ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси: довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
В силу ч. 1 ст. 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.
Згідно з правилами ст. 1006 ЦK України повірений зобов'язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язки з виконанням доручення.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1006 ЦК України повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 320/4274/16-ц (провадження № 61-25696св18) зроблено висновок про застосування частини другої статті 530, пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України та вказано, що "у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв'язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред'являти вимогу про передачу одержаного у зв'язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України".
Відповідачем жодним належним доказом не спростовано твердження позивача, про те, що кошти отримані від продажу житлового будинку № 11 (одинадцять) (р.п. - 2009), А-2, 175,5кв.м.; гараж. Б, 19,8кв.м.; огорожа, №;, який знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Літня, згідно договору купівлі-продажу від 22.10.2014 року в сумі 783 704,00грн., отримані ним як продавцем по вказаному договору, були передані ОСОБА_1 .
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що отримання повіреним ОСОБА_2 грошових коштів від продажу житлового будинку обумовило виникнення в ОСОБА_2 передбаченого пунктом 3 частини першої статті 1006 ЦК України обов'язку передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення, проте матеріали справи не містять, і відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання ним вказаного обов'язку перед позивачем.
Із відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості в розмірі 757996,00грн.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача 3 % річних від суми боргу за період з 23.10.2014 року (наступного дня після укладання договору купівлі-продажу) до 12.12.2017 року в сумі 75171,00 та інфляційних збитків в розмірі 557213,00грн за період з 23.10.2014 року (наступного дня після укладання договору купівлі-продажу) до 01.11.2017 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми боргу за період з 23.10.2014 року (наступного дня після укладання договору купівлі-продажу) до 12.12.2017 року в сумі 75171,00 та інфляційних збитків в розмірі 557213,00грн за період з 23.10.2014 року (наступного дня після укладання договору купівлі-продажу) до 01.11.2017 року інших розрахунків суду не надано.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не може самостійно здійснити розрахунок або перевірити розрахунок позивача до дня ухвалення рішення, оскільки такого не надано. Тому до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних саме за наданим позивачем розрахунком за період з 23.10.2014 року (наступний день після укладання договору купівлі-продажу ) по 12.12.2017 року - ( 1167 днів), який становить 75171,00грн.
Також з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в розмірі 557213,00грн за період з 23.10.2014 року (наступного дня після укладання договору купівлі-продажу) до 01.11.2017 року.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі ст. 11, 237, 244, 509, 530, 1000, 1004, 1005, 1006 ЦК України, керуючись ст. 4, 10, 12,13, 76, 79, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 суму коштів у розмірі 783 704,00грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 інфляційні втарти та три проценти річних в розмірі 632384,00грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 сплачений судовий збір в розмірі 6 890,00 грн. за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.Ф. Карабаза