Номер провадження: 22-ц/813/4172/24
Справа № 521/14804/15-ц
Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.
Доповідач Заїкін А. П.
11.04.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 521/14804/15-ц
Номер провадження: 22-ц/813/4172/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,
учасники справи:
- позивач (стягувач) - ОСОБА_1 ,
- відповідачі (боржники) - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 ,
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс», 2) Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-Франко»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою адвоката Казарновського Олександра Львовича, діючого від імені ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс», Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-Франко», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою адвоката Бійц Марини Едуардівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Леонова О.С. 09 листопада 2022 року, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст заяви
В серпні 2022 року адвокат Казарновський О.Л., діючий від імені ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати виконавчий лист №521/14804/15-ц, виданий 21.08.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси, таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 07.09.2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-Франко» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №593/2-08 від 04.04.2008 року, укладеним між АБ «Порто-Франко» і ОСОБА_2 .. Відповідно до умов кредитного договору, банк прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту на поточні потреби в сумі - 45 000,00 доларів США, строком - з 04.04.2008 року по 03.04.2015 року, зі сплатою 15% річних. ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання повернути Банку кредит, виплатити відсотки, за користування кредитом, комісії, у відповідності до умов договору за тарифами банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №593/2-08 від 04.04.2008 року, який було укладено між АКБ «Порто-Франко» і ОСОБА_2 , 04.04.2008 року між сторонами Кредитного договору було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., реєстровий №2629, за умовами якого Іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) передала в іпотеку Банку нерухоме майно - нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .
16 березня 2016 року ПАТ АТ «Порто - Франко» відступив право вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором ТОВ «Альянс Фінанс». У свою чергу ТОВ «Альянс Фінанс» 23 березня 2016 року відступило право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором фізичній особі - ОСОБА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2017 здійснено заміну позивача по справі з - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» на правонаступника - ОСОБА_1 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року стягнуто з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 593/2-08 року в розмірі - 1 254 737,96 грн..
18.10.2017 року о 12:26:03 Державний реєстратор Махортов Ігор Олександрович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37620686, та здійснив реєстрацію права власності на передане в іпотеку майно за ОСОБА_1 . Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , підтверджується інформаційною довідкою 113109919 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.02.2018.
ОСОБА_1 18.10.2017 року звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає можливість визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або іпотечного застереження, що містяться в договорі іпотеки.
У свою чергу, частина 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) передбачала, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Отже, після звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку всі наступні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є недійсними.
Незважаючи на звернення ОСОБА_1 стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку ще 18.10.2017 р., 21.08.2019 р. ним було отримано виконавчий лист №521/14804/15-ц на стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 593/2-08 року в розмірі - 1 254 737,96 грн..
На підставі зазначеного виконавчого листа 11.12.2019 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яцків І.І. було відкрито виконавче провадження, в межах якого здійснюються дії з примусового виконання судового рішення, а саме: - 11.12.2019 р. винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2 ; - 23.04.2020 р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі - 125 483,8 грн.; - 07.06.2021 року державним виконавцем Капсамуном О.В. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 в межах суми - 1 380 580,76 грн.; - 30.06.2022 року державним виконавцем Іксар К.О. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 в межах суми - 1 374 569,4 грн..
Внаслідок завершення позасудового врегулювання спору шляхом реалізації стягувачем ( ОСОБА_1 ) права на задоволення своїх вимог у позасудовий спосіб за рахунок належного боржнику ( ОСОБА_2 ) іпотечного майна, всі наступні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є недійсними. Тому виконавчий листа № 521/14804/15-ц, виданий 21 серпня 2019 року Малиновським районним судом міста Одеси, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню (Т. 4, а. с. 159 - 168).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.11.2022 року задоволено вищевказану заяву адвоката Казарновсього О.Л., діючого від імені ОСОБА_2 .
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №521/14804/15-ц, виданий 21.08.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси.
Ухвала суду мотивована тим, що у разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання боржника - фізичної особи припиняється, оскільки за змістом положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» усі наступні вимоги кредитора - іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання є недійсними.
Правове значення для припинення зобов'язання боржника має юридичний факт звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. З урахуванням конкретних обставин даної справи зобов'язання боржника ОСОБА_2 перед стягувачем ОСОБА_1 припинилось у цілому в момент внесення запису 22873547 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки, тобто - 13.10.2017 о 15:14:12 (Т. 4, а. с. 203 - 210).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Бійц М.Е., діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що: 1) судом першої інстанції його не було повідомлено про розгляд вказаної заяви; 2) судом не було враховано, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2021 року у цивільній справі №521/10694/19 було задоволено позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Дунай Христини Богданівни, Державне підприємство "Агенція з державної реєстрації", третя особа на стороні відповідачів - ТОВ «Альянс Фінанс», про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. Витребувано на користь ОСОБА_2 з незаконного володіння відповідачів нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; 3) помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор втрачає права вимоги до боржника (Т. 5, а. с. 1 - 11).
Позиція заявника в апеляційному суді
Адвокат Казарновський О.Л., діючий від імені ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник боржника вказує, що матеріали справи містять докази про направлення ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.
Наявність судового рішення у справі 521/10694/19 про витребування у відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нежитлових приміщень весільного салону, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , не означає суперечливої поведінки, крім того рішення Приморського районного суду, на яке посилається апелянт, скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 30.11.2023, та не впливає на обсяг прав і обов'язків ОСОБА_1 ..
Факт звернення ОСОБА_1 стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку є незаперечним. Тому, неможливо оспорювати правомірність застосування судом першої інстанції до цих правовідносин вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 19.10.2016 року.
Крім того, у даній справі необхідно застосовувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (Т. 5, а. с. 75 - 79).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Бійц Марини Едуардівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року(Т. 5, а. с. 31 - 31 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024 року справу призначено до розгляду у приміщенні у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 5, а. с. 37).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.03.2024 року задоволено заяву адвоката Бійц Марини Едуардівни, діючої від імені ОСОБА_1 , про забезпечення позову. Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 61,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2379738051101, номер відомостей про речове право 53584712, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 .. Заборонено будь-яким державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщення весільного салону, загальною площею - 61,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2379738051101, номер відомостей про речове право 53584712, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 (Т. 5, а. с. 65 - 68).
11.03.2024 року від адвоката Казарновського О.Л., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 5, а. с. 75 - 79).
03.04.2024 року від адвоката Казарновського О.Л., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшли письмові пояснення (Т. 5, а. с. 107 - 109).
У судовому засіданні адвокат Бійц М.Є., діюча від імені ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Адвокат Казарновський О.Л., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бійц М.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
04.04.2008 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №593/2-08 від, за умовами якого Банк прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту на поточні потреби в сумі - 45 000,00 доларів США, строком - з 04.04.2008 року по 03.04.2015 року, зі сплатою - 15% річних. ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання повернути Банку кредит, виплатити відсотки за користування кредитом, комісії, у відповідності до умов договору за тарифами банку, також виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором №593/2-08 від 04.04.2008 року між сторонами Кредитного договору було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., реєстровий №2629, відповідно до умов якого Іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) передала в іпотеку Банку нерухоме майно - нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . За умовами Іпотечного договору в разі невиконання зобовязань за кредитним договором Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому розділом 5 Іпотечного договору.
Крім іпотечного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №593/2-08 від 04.04.2008 року, який було укладено між ПАТ АБ «Порто-Франко» і ОСОБА_2 , 04.04.2008 року було укладено договір поруки між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 . Відповідно до умов договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі.
07.09.2015 року ПАТ АБ «Порто-Франко» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №593/2-08 від 04.04.2008 року (справа №521/14804/15).
16 березня 2016 року ПАТ АБ «Порто-Франко» відступив право вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором ТОВ «Альянс Фінанс». У свою чергу ТОВ «Альянс Фінанс» 23 березня 2016 року відступило право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором фізичній особі ОСОБА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2017 року здійснено заміну позивача у справі про стягнення заборгованості з - ПАТ АБ «Порто-Франко» на правонаступника - ОСОБА_1 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року (справа №521/14804/15) стягнуто з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 593/2-08 року в розмірі - 1 254 737,96 грн. що еквівалентно - 48 482,92 долара США (за офіційним курсом НБУ станом на 27.07.2017 року - 100 доларів США = 2588,48 грн.), яка складається із: - загальної заборгованості за кредитом - 77 8917,60 грн., що еквівалентно - 30 097,28 долара США; - загальна заборгованість за відсотками - 348 078,75 грн., що еквівалентно - 13 449,72 долара США; - пеня за виникнення простроченої заборгованості - 127 741,60 грн., що еквівалентно - 4 935,92 долара США.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року залишено без змін.
На виконання рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси 21.08.2019 року було видано виконавчий лист №521/14804/15-ц на стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 593/2-08 року в розмірі - 1 254 737,96 грн. що еквівалентно - 48 482,92 долара США (за офіційним курсом НБУ станом на 27.07.2017 року - 100 доларів США = 2588,48 грн.), яка складається із: - загальної заборгованості за кредитом - 77 8917,60 грн., що еквівалентно - 30 097,28 долара США; - загальна заборгованість за відсотками - 348 078,75 грн., що еквівалентно - 13 449,72 долара США; - пеня за виникнення простроченої заборгованості - 127 741,60 грн., що еквівалентно - 4 935,92 долара США.
На підставі зазначеного виконавчого листа 11.12.2019 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яцків І.І. було відкрито виконавче провадження, в межах якого здійснюються дії з примусового виконання судового рішення, а саме: - 11.12.2019 року винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2 ; - 23.04.2020 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі -125 483,8 грн.; - 07.06.2021 року державним виконавцем Капсамуном О.В. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 в межах суми - 1 380 580,76 грн.; 30.06.2022 року державним виконавцем Іксар К.О. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 в межах суми - 1 374 569,4 грн..
ОСОБА_1 було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. 13.10.2017 року о 15:14:12 Державний реєстратор Махортов Ігор Олександрович здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37620686, а саме - здійснив реєстрацію права власності на передане в іпотеку майно за ОСОБА_1 , а саме на - нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки 245707687 від 24.02.2021 року в подальшому ОСОБА_1 здійснив розпорядження вищезазначеним нерухомим майном та його власниками стали - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в рівних долях.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2021 року (цивільна справа №521/10694/19) задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 до Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Дунай Христини Богданівни, Державне підприємство «Агенція з державної реєстрації», третя особа на стороні відповідачів - ТОВ «Альянс Фінанс», про визнання незаконним та скасування рішення. Витребувано з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовлено у повному обсязі (Т. 5, а. с. 17 - 26).
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.11.2023 року (цивільна справа №521/10694/19) задоволено частково апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ «Альянс Фінанс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року в частині вимог ОСОБА_2 про скасування запису про прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, зустрічних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод в здійсненні права користування майном скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення весільного салону, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , Державного реєстратора Дунай Христини Богданівни, Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» про скасування запису про право власності. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
По справі виникли правовідносини щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та відхилення аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу
Посилання апелянта про неповідомлення судом першої інстанції про розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка - повідомлення завчасно.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання ; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_2 , яке повернулось до суду з відміткою пошти - «адресат відсутній за вказаною адресою» (Т. 4, а. с. 194, 198), що відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається днем вручення повістки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що зобов'язання про стягнення заборгованості за кредитним договором припинились внаслідок звернення стягнення кредитором на предмет іпотеки у позасудовому порядку, тому всі наступні зобов'язання є припиненими.
Підстави для припинення зобов'язання визначені у статтях 598-609 ЦК України. Разом з тим частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов'язання може бути припинено і з підстав, визначених договором або законом, а отже, вказує на невичерпність переліку підстав припинення зобов'язання, наведених у ЦК України.
Зокрема, Закон України «Про іпотеку», як акт цивільного законодавства, визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов'язання, а й основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору.
Так, стаття 36 зазначеного Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.
Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов'язання в розмірі, який перевищує визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).
У той же час виходячи з розуміння зобов'язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов'язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов'язку, відсутність кореспондуючого праву обов'язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов'язання в цілому, тобто до припинення зобов'язання з підстав, визначених законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 року у справі №761/36873/18 вказала, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.
Згідно матеріалів справи встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року стягнуто з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 593/2-08 року в розмірі - 1 254 737,96 грн. що еквівалентно - 48 482,92 долара США (за офіційним курсом НБУ станом на 27.07.2017 року - 100 доларів США = 2588,48 грн.), яка складається із: - загальної заборгованості за кредитом - 77 8917,60 грн., що еквівалентно - 30 097,28 долара США; - загальна заборгованість за відсотками - 348 078,75 грн., що еквівалентно - 13 449,72 долара США; - пеня за виникнення простроченої заборгованості - 127 741,60 грн., що еквівалентно - 4 935,92 долара США.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року залишено без змін.
На виконання рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси 21.08.2019 року було видано виконавчий лист №521/14804/15-ц на стягнення з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 593/2-08 року в розмірі 1 254 737,96 грн., що еквівалентно 48 482,92 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 27.07.2017 року - 100 доларів США = 2588,48 грн.), яка складається із загальної заборгованості за кредитом - 778917,60 грн., що еквівалентно 30 097,28 доларів США; загальна заборгованість за відсотками 348 078,75 грн., що еквівалентно 13449,72доларів США; пеня за виникнення простроченої заборгованості 127741,60 грн., що еквівалентно 4935,92 доларів США.
ОСОБА_1 було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. 13.10.2017 року о 15:14:12 Державний реєстратор Махортов Ігор Олександрович здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37620686, а саме - здійснив реєстрацію права власності на передане в іпотеку майно за ОСОБА_1 , а саме на - нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .
27.06.2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати запис про право власності 22873547 на підставі рішення Державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської обалсті» Махортова І.О. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.10.2017, запис про право власності 32574398, внесений на підставі рішення державного реєсратора дії «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х.Б. від 26.07.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запис про право власності 37857801, внесений на підставі рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Тащі Я.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2020, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 приміщення весільного саолону, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . В обгурнтування позову посилалася на те, що майно вибуло з її володіння незаконно.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2021 року (цивільна справа №521/10694/19) задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 до Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Дунай Христини Богданівни, Державне підприємство «Агенція з державної реєстрації», третя особа на стороні відповідачів - ТОВ «Альянс Фінанс», про визнання незаконним та скасування рішення. Витребувано з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення весільного салону, загальною площею - 57,3 кв. м., який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовлено у повному обсязі (Т. 5, а. с. 17 - 26).
30.08.2022 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про визнання виконавчого листа від 21.08.2019 року по справі №521/14804/15-ц таким, що не підлягає виконанню.
Отже, виходячи з вказаного, колегія суддів зазначає, що на час подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_2 вже було відомо про наявність рішення суду про витребування іпотечного майна на її користь. За цих підстав, посилання представника боржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 р. у справі № 756/19266/15-ц, є неспроможними, оскільки у вказаній справі вказується, що на час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, справа про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права ще розглядалася, рішення по суті спору не було ухвалено.
Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 30.11.2023 року (цивільна справа №521/10694/19) задоволено частково апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ «Альянс Фінанс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року в частині вимог ОСОБА_2 про скасування запису про прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, зустрічних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод в здійсненні права користування майном скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення весільного салону, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , Державного реєстратора Дунай Христини Богданівни, Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» про скасування запису про право власності. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку було скасовано - 26.11.2021 року. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що на момент подачі заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - 30.08.2022 року у вказаній справі були відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Оскільки зобов'язання боржника не припинилось.
Тому з огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для визнання виконавчого листа №521/14804/15-ц, виданого 21.08.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси, таким що не підлягає виконанню.
Щодо посилання заявника, про те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі №206/4841/20 не могло бути здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором на корить фізичної особи - ОСОБА_1 , оскільки це суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, колегія суддів вважає зазначити, що предметом розгляду у вказаній справі на даний час є - визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (ст. 432 ЦПК України), тобто вирішується процесуальне питання, пов'язане із виконанням рішення суду. Тому законність та обґрунтованість вирішення питання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника кредитора за кредитним та іпотечним договорами на даній стадії не розглядається.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Бійц Марини Едуардівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Порядок та строк касаційного оскарження
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Бійц Марини Едуардівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви адвоката Казарновського Олександра Львовича - представника боржника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №521/14804/15-ц, виданого 21.08.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 18 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе