Номер провадження: 22-ц/813/1203/24
Справа № 523/12378/21
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Заїкін А. П.
21.03.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/12378/21
Номер провадження: 22-ц/813/1203/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Лупши В.В.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі - 1) приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, 2) Державне підприємство «СЕТАМ», 3) ОСОБА_2 ,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Кисельова В.К. о 14 годині 03 хвилині 19 липня 2022 року, повний текст рішення складений 27 липня 2022 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсними електронні торги, проведені 27.07.2020 року ДП «СЕТАМ», з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме - трикімнатної квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 493612, проведених 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ», із реалізації нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме - трикімнатної квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 3) визнати недійсним акт приватного виконавця про проведені електронні торги, проведені 27 липня 2020 року ДП «СЕТАМ», із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме - трикімнатної квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , складений 05 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С.; 4) визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме - квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_2 05.08.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстроване в реєстрі за №1395; 5) витребувати квартиру, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 .. Також позивачка просить стягнути на її користь з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 судові витрати по справі.
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що приватним виконавцем було реалізовано належне їй нерухоме майно (квартиру) на електронних торгах в рамках виконання незаконного рішення суду. У ОСОБА_1 відсутній будь-який борг перед ТОВ «Вердикт Капітал».
Позивачка вказує, що оскільки у виконавчому провадженні НОМЕР_1 рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, скасовано, а по іншому виконавчому провадженні НОМЕР_2 виконавчий лист, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, слід дійти висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі таких виконавчих листів, що призвело до порушення майнових прав позивачки.
Крім того, позивачка зазначає, що було порушено вимоги законодавства щодо порядку визначення вартості та оцінки майна. Майно боржника реалізовано за ціною, що суттєво занижена та не відповідає реальній вартості.
Приватним виконавцем, у порушення встановленого Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, першочергово було звернуто стягнення на квартиру боржника, що призвело до незаконного позбавлення особи права власності на житло.
Оскільки спірна квартира вибула з володіння позивачки та була реалізована на електронних торгах з порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна, на підставі рішення суду та виданих на їх виконання виконавчих листів, які були в подальшому скасовані, а виконавчий лист був визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому на підставі ст. 388 ЦК України спірне майно вибуло з володіння позивачки поза її волею та підлягає витребуванню (Т. 1, а. с. 2 - 16).
Позиція сторін в суді першої інстанції
ТОВ «Вердикт Капітал» у письмових поясненнях щодо позову, які за своєю суттю є відзивом на позов, просить у її задоволенні відмовити.
Товариство зазначає, що заочне рішення суду про стягнення заборгованості було ухвалене 12.12.2018 року. Електронні торги проведено 27.07.2020 року. В подальшому заочне рішення було скасоване апеляційним судом 18.05.2021 року. Тобто, на момент проведення торгів, заочне рішення не було скасовано, заборгованість за кредитним договором не була погашена. Позивачкою не надано належних доказів, які б доводили, що приватним виконавцем та торгуючою організацією було порушено порядок призначення та проведення прилюдних торгів. Крім того, товариство зазначає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення ст. 388 ЦПК України (Т. 1, а. с. 145 - 154).
Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_2 , у відзиві на позовну заяву просить в її задоволенні відмовити.
Представник відповідача вказує, що реалізація спірної квартири відбулася у примусовому порядку на виконання рішення суду про стягнення боргу чинних на час їх виконання.
ОСОБА_2 є добросовісним покупцем та власником квартири АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_1 .. У зв'язку з чим, немає підстав для задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири, оскільки не може добросовісний набувач відповідати за дії чи бездіяльність влади в рамках процедур, спеціально призначених для примусового виконання рішень у виконавчому провадженні.
Витребування спірної квартири у добросовісного набувача призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до конвенції. ОСОБА_2 не порушував права ОСОБА_1 і не повинен нести відповідальність за незаконні дії та рішення інших осіб. На час проведення електронних торгів рішення суду були чинними та повинні були виконуватись в межах процедур виконавчого провадження. Позивачкою не було наведено, які порушення закону були допущені в межах виконавчого провадження та реалізації майна на електронних торгах (Т. 1, а. с. 167 - 179).
ДП «СЕТАМ» у відзиві на позовну заяву просить у її задоволенні відмовити. Вказує, що позивачкою не надано до суду достатніх доказів того, що порушення Порядку в ході проведення електронних торгів вплинули на результат торгів, та що під час торгів були порушені права позивачки. Позивачкою не було повідомлено виконавця про зміну місця проживання, що і призвело до не отримання постанов виконавця. Крім того, представник вказує, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, тому відсутні підстави для витребування майна з його володіння (Т. 1, а. с. 195 - 200).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.07.2022 року задоволені вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 16 - 25).
Визнано недійсними електронні торги, проведені 27.07.2020 року ДП «Сетам» з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме - трикімнатної квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 493612, проведених 27.07.2020 року ДП «Сетам» із реалізації нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме - трикімнатної квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним акт приватного виконавця про проведені електронні торги, проведених 27.07.2020 року ДП «Сетам», із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме - трикімнатної квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , складений 05 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме - квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_2 05.08.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстроване в реєстрі за №1395.
Витребувано квартиру, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ..
Поновлено право власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1107101851101, що була здійснена на підставі рішення держаного реєстратора КП «Новоселівська сільська Рада «Регіональне бюро державної реєстрації» від 01.12.2016р.
Повернуто ОСОБА_1 сплачену суму зустрічного зобов'язання у розмірі - 8 000,00 грн., яка сплачена згідно квитанції від 03.08.2021р., на підставі ухвали суду від 12.07.2021 року.
Стягнуто з приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 3 276,00 грн..
Рішення суду мотивовано тим, що під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. були допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. за № 1404-VIII, наслідком яких була неправомірна реалізація на електронних торгах майна, що належить позивачці.
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною порушено порядок, встановлений статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», для вчинення виконавчих дій щодо звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, а саме - квартиру позивачки.
У виконавчому провадженні НОМЕР_1 рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, скасовано. По іншому виконавчому провадженні НОМЕР_2 виконавчий лист, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню. Тому суд дійшов висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі таких виконавчих листів, що призвело до порушення майнових прав позивачки.
Суд першої інстанції, враховуючи справедливий баланс між інтересами суспільства, а також сторонами, суд дійшов висновку, що втрата права власності на майно, в якому особа постійно проживала, є більшим порушенням права особи, аніж імовірне спричинення збитків відповідачу ОСОБА_2 в результаті позбавлення його права власності на майно, яке ним фактично не використовувалось.
Окрім того, ОСОБА_2 зберігає за собою право на відшкодування шкоди, яка була спричинена неправомірними діями виконавця та ТОВ «Вердикт-Капітал», у тому числі повернення його коштів за придбання квартири на електронних торгах з відшкодуванням завданих збитків (Т. 2, а. с. 16 - 25).
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу адвоката Павлишина Ю.М., діючого від імені ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року залишено без змін (Т. 2, а. с. 153 - 157).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду першої інстанції про порушення приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження». А саме щодо: - неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження; - накладення арешту; - призначення оцінювача майна та про результати проведення оцінки квартири; - не проведення належної перевірки майнового стану боржника; - не звернення приватного виконавця з проханням до боржника про надання доступу до житла для проведення оцінки майна; 2) суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду по справам, які є відмінними від даної справи. Не застосував висновки, викладенні у постановах Верховного Суду по справам №644/8749/18, №205/2535/17; 3) на момент здійснення приватним виконавцем виконавчих дій виконавчі документи були чинними; 4) дії позивачки є недобросовісними, які полягають у конклюдентному схваленні нею правочину 16.04.2021 році і в наступному оскарженні цього правочину 08.07.2021 році у судовому порядку. Позивачка 16.04.2021 року звернулась із заявою про перерахування за її реквізитами залишку коштів від реалізованого майна. Згідно платіжного доручення від 30.04.2021 року №1343 залишок коштів був перерахований. Вказане свідчить про визнання результатів проведеного аукціону; 5) відсутність даних про огляд об'єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов'язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна; 6) боржником не було надано рецензії, яка є єдиним допустимим доказом неякісності звіту. Висновки суду стосовно заниження вартості майна ґрунтуються на припущеннях; 7) у справі №505/3201/17 рішення суду про стягнення боргу було скасовано не з підстав недійсності договору поруки, а у зв'язку з допущенням подвійного стягнення. Твердження боржника про те, що реальна площа квартири становить близько - 100 кв. м. не підтверджено як матеріалами справи, так і матеріалами виконавчого провадження; 8) помилковими є висновки про порушення черговості звернення стягнення на майно боржника. Помилковими є доводи позивачки про те, що звернення стягнення було проведене на єдине майно боржника; 9) дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються проведення прилюдних торгів, мають самостійних спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (Т. 2, а. с. 177 - 183).
Позиція сторін в суді апеляційної інстанції
Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_2 , в письмових поясненнях, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу приватного виконавця задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує на те, що суд першої інстанції помилково не застосував положення ч. 2 ст. 388 ЦК України, тим самим порушив права відповідача на мирне володіння майном. Не було враховано практику ЄСПЛ (Т. 3, а. с. 56 - 60).
Адвокат Попова О.А., діюча від імені ОСОБА_1 , в додаткових поясненнях по справі, що за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Вказує, що про наявність рішень, на підставі яких було видані виконавчі листи, та про відкритті виконавчі провадження позивачка не знала. Позивачка не підтверджувала той факт, що вона погоджується з результатами оскаржуваних дій. Посилання апелянта на практику Верховного Суду, яка підлягала застосуванню є помилковими, оскільки правовідносини у справах №644/ 8749/18 та №205/2535/17 не є аналогічними.
Належними є вимоги позивачки про витребування майна на свою користь та не спростовуються судовою практикою в аналогічних спорах.
Оцінка спірного майна проведена на основі необґрунтованих припущень та є неякісною. Використання оцінювачем не перевірених відомостей щодо технічного стану майна боржника порушує вимоги статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та значно вплинуло на оцінку цього майна, зазначену у Звіті, оскільки реальна вартість квартири за адресою - АДРЕСА_1 , є в рази більшою.
Суд першої інстанції правомірно погодився з доводами позивачки про те, що проведення оцінки без безпосереднього огляду квартири не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які суттєво впливають на достовірність оцінки, що в свою чергу призвело до того, що електронні торги відбулись з такими порушеннями вимог законодавства, які вплинули на їх результати, за ціною, яка є значно меншою від ринкової ціни вказаного об'єкта на дату продажу майна, а також порушили права позивачки, як власника реалізованого майна, що є підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанцій дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що звернення стягнення на квартиру позивачки, розташовану за адресою - АДРЕСА_1 , в якій проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу, що визначено ч. ч.1, 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Тому у приватного виконавця не було правових підстав для першочергового звернення стягнення на квартиру, в якій проживає боржник, за наявності у останньої грошових коштів та рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.
Доводи апелянта про те, що дії, рішення, бездіяльність приватного виконавця, які передували проведенню торгів, мають окремий порядок оскарження, яким позивачка не скористалася, а тому за заявлених у позові підстав він не мав бути задоволений, оскільки позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, спростовуються нормами чинного законодавства та актуальною наведеною вище судовою практикою про вчинення приватним виконавцем дій, пов'язаних з реалізацією арештованого майна боржника в примусовому порядку, зокрема про порушення порядку визначення вартості та оцінки майна, порушення порядку черговості звернення стягнення на різні види майна боржника. Позивачка дізналася про торги вже після їх проведення, а тому оцінка діям приватного виконавця щодо реалізації спірного майна має надаватися в рамках розгляду даної справи про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння (Т. 3, а. с. 132 - 144).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2023 року витребувано матеріали вказаної цивільної справи з Суворовського районного суду м. Одеси (Т. 2, а. с. 239).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року (Т. 2, а. с. 244 - 245).
Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Приходько Л.А. достроково закінчила відрядження в Одеському апеляційному суді.
На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.07.2023 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження іншої колегії суддів. Закінчено підготовку справи до розгляду. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 20 - 20 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.11.2023 року задоволено клопотання адвоката Змієвської Тетяни Павлівни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т. 3, а. с. 37 - 37 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.11.2023 року задоволено клопотання адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_2 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т. 3, а. с. 47 - 47 зворотна сторона).
08.11.2023 року від адвоката Павлишина Ю.М., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшли письмові пояснення у справі, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу (Т. 3, а. с. 56 - 60).
16.01.2024 року від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшла заява про застосування строків позовної давності (Т. 3, а. с. 86).
21.03.2024 року від адвоката Попової О.А., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшли додаткові письмові пояснення у справі, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу (Т. 3, а. с. 132 - 144).
21.03.2024 року від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. надійшли додаткові пояснення (Т. 3, а. с. 156 - 161).
Представник Зауліна О.Г. , діюча від імені приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Адвокат Попова О.А., діюча від імені ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення.
Адвокат Змієвська Т.П., діюча від імені ТОВ «Вердикт Капітал», у судовому засіданні просила апеляційну скаргу приватного виконавця задовольнити.
Адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року по справі № 505/3201/17 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс». Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» заборгованість у розмірі - 196 003,11 грн. за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за № 11257800000 від 26 листопада 2007 року, яка складається з: - 62 553,15 грн. - заборгованість за відсотками; - 133 449,96 грн. - нараховані відсотки, згідно договору з моменту переуступки по дату виготовлення розрахунку. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судові витрати у розмірі - 2 001,75 грн., тобто по - 1 000,88 грн. з кожного (Т. 1, а. с. 17 - 20).
Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» за №01/08-2018 від 01.08.2018 року ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило назву на - ТОВ «Вердикт Капітал».
16.01.2019 року на виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі - 196 003,11 грн. за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за № 11257800000 від 26 листопада 2007 року, яка складається з наступного: - 62 553,15 грн. - заборгованість за відсотками; - 133 449,96 грн. - нараховані відсотки згідно договору з моменту переуступки по дату виготовлення розрахунку; стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судових витрат у розмірі - 2 001,75 грн., тобто по - 1 000,88 грн. з кожного.(а.с. 11)
22.07.2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №505/3201/17, виданого 16.01.2019 року Котовським міськрайонним судом Одеської області (Т. 1, а. с. 22 - 23).
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2016 року по справі №505/257/16-ц було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитним зобов'язанням у розмірі -109 874,09 грн.. Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в розмірі - 1 648,11 грн., по - 549,37 грн. з кожного (Т. 1, а. с. 24 - 26).
12.05.2016 року на виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним зобов'язанням у розмірі - 109 874,09 грн., стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» судові витрати, пов'язаних із сплатою судового збору, в розмірі - 1 648,11 грн., по - 549,37 грн. з кожного (Т. 1, а. с. 27).
23.07.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 505/257/16-ц, виданого 12.05.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області (Т. 1, а. с. 28 - 29).
23.07.2020 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни було об'єднано виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження НОМЕР_3 (Т. 1, а. с. 30).
Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належала квартира, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . (Т. 1, а. с. 31 - 32).
24.06.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої було описано та накладено арешт на квартиру, загальною площею - 74 кв. м., житловою площею - 45,9 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 33 - 35).
24.06.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_6 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №505/3201/17, виданого 16.01.2019 року, якій запропоновано надати звіт про незалежну оцінку майна, а саме - квартири за адресою - АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 36 - 37).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 03.07.2020 року ринкова вартість об'єкта оцінки - квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , складає - 382 035,00 грн. (Т. 1, а. с. 38 - 55).
06.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. на адресу Одеської філії ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1 .
27.07.2020 року було проведено електронні торги, на яких реалізовано майно боржника, а саме - трикімнатну квартиру, загальною площею - 74,0 кв. м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 (номер лоту 431129) (Т. 1, а. с. 56 - 57).
Як вбачається з протоколу проведення електронних торгів № 493612 від 27.07.2020 року, наведене вище нерухоме майно реалізовано за ціною - 489 597,00 грн., стартова ціна становила - 382 035,00 грн.. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який надав найвищу цінову пропозицію.
05 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., на підставі протоколу проведення електронних торгів № 493612 від 27.07.2020 року, видано акт приватного виконавця про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно (Т. 1, а. с. 58).
З отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що власником квартири за адресою - АДРЕСА_1 , є - ОСОБА_2 . (а.с. 59)
Підставою для державної реєстрації стало - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1395, виданий 05.08.2020, видавник: Дімітрова Т.А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 року по справі №505/3201/17 задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кассир Є.О.. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі - 1 501,40 грн..
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2021 року було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 505/257/16-ц, виданий 12.05.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним зобов'язанням у розмірі - 109 874,09 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі - 549,37 грн..
Постановою Одеського апеляційного суду від 29.06.2023 року по справі №505/257/16-ц задоволено апеляційну адвоката Попової Олени Анатоліївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 . Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2016 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в скасованій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (Т. 3, а. с. 67 - 72).
По справі виникли правовідносини щодо визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Предметом позовних вимог у цій справі є зокрема позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент проведення спірних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року, у справі № 6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як встановлено з матеріалів справи, що підставою для вчинення виконавчих дій і наступної реалізації квартири, що належить позивачці, були судові рішення щодо стягнення з неї заборгованості, а саме - рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року по справі № 505/3201/17 та рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2016 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 року по справі №505/3201/17 задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кассир Є.О.. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі - 1 501,4 грн..
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 505/257/16-ц, виданий 12.05.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним зобов'язанням у розмірі - 109 874,09 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі - 549,37 грн..
Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 29.06.2023 року по справі №505/257/16-ц задоволено апеляційну адвоката Попової Олени Анатоліївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 . Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2016 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в скасованій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. В решті рішення суду першої інстанції залишино без змін.
Отже, враховуючи те, що рішення суду на підставі яких було видано виконавчі листи, та на підставі яких проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, скасовані у подальшому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі скасованих рішень суду, що призвело до порушення майнових прав позивача.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13 (провадження № 61-11606св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20).
Таким чином, в силу статей 203, 215 ЦПК України наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, а також виданих за результатами цих торгів - протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на спірний автомобіль.
Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18 (провадження № 61-86св20)).
У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-112цс12 зроблено висновок, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 вказано, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).
Отже, колегія суддів вважає, що зайвими є висновки суду першої інстанції про те, що під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. були допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказані дії повинні підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом, та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Однак, вказані висновки суду не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними можуть бути порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Крім того, позивачка ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги, оскільки вони проведенні з порушенням вимог законодавства, зокрема, порушено порядок визначення вартості та оцінки майна. Майно боржника реалізовано за ціною, що суттєво занижена та не відповідає реальній вартості, чим були порушені права позивачки ОСОБА_1 , як власника реалізованого майна, що є підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 03.07.2020 року ринкова вартість об'єкта оцінки - квартири, загальною площею - 74,0 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , складає - 382 035,00 грн. (Т. 1, а. с. 38 - 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) дійшла висновку про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Згідно з частиною першою, третьою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
З урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
У свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов'язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачкою не було доведено що реалізація майна була здійснена за заниженою ціною, останньою не було долучено до матеріалів справи рецензування звіту оцінки майна, тому посилання позивачки на вказані обставини є неспроможними.
Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
При цьому системне тлумачення статті 388 ЦК України дає підстави для висновку про те, що в такому випадку законодавець презюмує, що у разі скасування судового акта останній не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Тобто майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, прийнятого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
З огляду на зазначене, встановивши, що спірне майно ( АДРЕСА_1 ) вибуло із володіння ОСОБА_1 поза її волею, а саме - на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги про витребування майна від добросовісного набувача також підлягають задоволенню.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява N 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява N 43768/07)).
Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. Відсутність обґрунтування у судовому рішенні фактичних підстав застосування приписів законодавства, навіть якщо формальні вимоги були дотримані, може серед інших чинників братися до уваги при вирішенні питання про те, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується.
Отже, з урахуванням необхідності дотримання принципу пропорційності суд першоії інстанції дійшов вірного висновку, що вказані вище конкретні обставини справи обмежили права власника квартири та створили для неї надмірний тягар.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду
від 12 лютого 2020 року у справі № 359/9424/17.
Враховуючи наведене, керуючись принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, беручи до уваги те, що позивач внаслідок проведення електронних торгів з продажу належної їй квартири понесла непропорційний та надмірний тягар, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна.
Висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивачки.
Крім того, вірними є посилання суду на те, що ОСОБА_2 зберігає за собою право на відшкодування шкоди, у тому числі повернення його коштів за придбання квартири на електронних торгах з відшкодуванням завданих збитків.
Щодо посилання ТОВ «Вердикт капітал» про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Товариство у своїй заяві посилається на те, що позивачкою було пропущено строк звернення із позовом, оскільки оскаржувані торги предмету іпотеки було проведено - 27 липня 2020 року, а оскаржено їх в суді позивачкою лише - у липні 2021 року, тобто з пропуском тримісячного строку на їх оскарження, встановленого ст. 48 Закону України «Про іпотеку», що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник електронного аукціону мають право протягом трьох місяців з дня проведення електронного аукціону оскаржити його результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Колегія суддів звертає увагу, що у вказаній справі правовідносини виникли не з приводу реалізації на прилюдних торгах іпотечної квартири. У даній справі було реалізовано на прилюдних торгах квартиру поручителя в рахунок погашення заборгованості на виконання рішення про стягнення боргу.
Тому з огляду на вказане положення статті 48 Закону України «Про іпотеку» не можливо застосовувати до вказаних правовідносин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що за змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 367 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, із заявою про застосування строків позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався.
Отже, колегія суддів, надаючи оцінку рішенню суду у цій справі на предмет його законності та обґрунтованості у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки по суті судом було правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційно скарги не спростовують висновків суду, зводяться до переоцінки доказів, що не є підставою для скасування зміни рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови виготовлений 18 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе