18.04.24
33/812/167/24
Єдиний унікальний номер судової справи 488/3686/23
Номер провадження 33/812/167/24 Головуючий у місцевому суді: Федорченко А.А.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
18 квітня 2024 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№070345, який надійшов на розгляд до Корабельного районного суду міста Миколаєва та був складений 02 вересня 2023 року, встановлено, що 02 вересня 2023 року о 12 год. 55 хв. в місті Миколаєві по вулиці Менделєєва біля будинку №3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя. На місці зупинки водій пройшов тест на вміст алкоголю за допомогою технічного приладу Drager Alcotest ARLM-0447. Результат тесту №193 склав 0.49 проміле, з яким останній погодився. Водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Порушення зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 09 березня 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду, посилаючись на те, що копія оскаржуваної постанови надійшла на адресу його реєстрації 23 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, то отримати особисто копію постанови він не мав можливості, в результаті чого вважав, що пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин.
В судове засідання апеляційного суду, призначене на 18 квітня 2024 року, особа, як притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні.
Отже, з урахуванням диспозиції вищевказаної норми та відсутності у законі застережень щодо обов'язків заслуховування думки учасників справи за цими обставинами, та враховуючи, що ОСОБА_1 судом своєчасно сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі останнього.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.
Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ.
Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи).
ЄСПЛ роз'яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
За матеріалами даного провадження встановлено, що розгляд вищевказаної справи у суді першої інстанції призначався неодноразово, зокрема: на 06 жовтня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 23 листопада 2023 року, 12 грудня 2023 року та 07 лютого 2024 року.
Справа розглянута судом першої інстанції 07 лютого 2024 року у відсутність ОСОБА_1 . Доказів його належного повідомлення про розгляд справи матеріали справи не містять.
Так, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся виключно за допомогою повідомлення у додаток Viber на номер телефону, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення.
Проте, довідка про доставку повідомлення у додаток Viber на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не може вважатись належним повідомленням особи про розгляд справи, з огляду на наступне.
Державна судова адміністрація України наказом від 23 січня 2023 року №28 затвердила Порядок надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі.
Надсилання учасникам судового процесу судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі здійснюється шляхом направлення в месенджері за допомогою програмного додатка або SMS-повідомлення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Судові повістки, повідомлення і виклики в електронній формі надсилаються учаснику судового процесу за наявності відповідної заяви та технічної можливості.
Тобто, якщо особа не надавала згоди на отримання судової повістки за допомогою електронної пошти або засобами мобільного зв'язку, таке повідомлення не буде належно оформленим викликом, та не потягне для такої особи відповідних наслідків.
Разом з тим, відповідної заяви ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Оскаржувану постанову винесено суддею Корабельного районного суду міста Миколаєва 07 лютого 2024 року. За такого строк на апеляційне оскарження вказаної постанови закінчувався 16 лютого 2024 року включно.
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку 23 лютого 2024 року.
Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
За наведених обставин, з точки зору дотримання права особи, що подала апеляційну скаргу, на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що вказаний строк підлягає поновленню.
З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року - задовольнити.
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова