18.04.24
33/812/167/24
Єдиний унікальний номер судової справи 488/3686/23
Номер провадження 33/812/167/24 Головуючий у місцевому суді: Федорченко А.А.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
18 квітня 2024 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№070345, який надійшов на розгляд до Корабельного районного суду міста Миколаєва та був складений 02 вересня 2023 року, встановлено, що 02 вересня 2023 року о 12 год. 55 хв. в місті Миколаєві по вулиці Менделєєва біля будинку №3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя. На місці зупинки водій пройшов тест на вміст алкоголю за допомогою технічного приладу Drager Alcotest ARLM-0447. Результат тесту №193 склав 0.49 проміле, з яким останній погодився. Водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Порушення зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 09 березня 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а висновки районного суду не відповідають обставинам справи.
ОСОБА_1 стверджує, що причиною зупинки його транспортного засобу стала злочинна впевненість представників патрульної поліції у тому, що він вживав алкогольні напої, а тому вважає, що поліцейськими було здійснено безпідставне переслідування та зупинка транспортного засобу, що свідчить про недотримання ними вимог щодо необхідності з гідністю і честю поводитись під час виконання службових обов'язків.
При цьому, поліцейськими не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним ПДР, які б давали їм право здійснити законну зупинку транспортного засобу, а тому всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17).
Також ОСОБА_1 вказує на те, що допустима норма вмісту алкоголю не була перевищена, оскільки за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 7510 у нього в організмі було виявлено алкоголь на рівні технічної похибки, яка є допустимою під час застосування зазначеного технічного засобу та не тягне за собою наслідків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, посилається на положення Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, якою визначено, що у всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0.50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0.25 мг на літр повітря, що видихається. Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0.25 мг на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру в крові та повітрі, що видихається, становить 0.5 проміле.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з відеозапису, доданого до матеріалів справи, видно, що у нього не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, відсутнє почервоніння очей, хиткої ходи. Але він має порушення мови, заїкуватість, від чого і відбувається почервоніння обличчя при розмові, що не можна відносити до ознак алкогольного сп'яніння.
В судове засідання апеляційного суду, призначене на 18 квітня 2024 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином.
Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не передбачається обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, приймаючи до уваги розумний строк розгляду апеляційної скарги на постанову судді, відсутність обґрунтованого підтвердження необхідності відкладення розгляду справи, апеляційний суд з урахуванням положень ч.1 ст.268, ч.6 ст.294 КУпАП вважав за можливе розглядати справу у відсутність особи, яка бере участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, при вирішенні питання про розгляд справи за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить з того, що якщо особисто особа не з'явилася у судове засідання, а суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП).
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серія ААД№070345, який надійшов на розгляд до Корабельного районного суду міста Миколаєва та був складений 02 вересня 2023 року, встановлено, що 02 вересня 2023 року о 12 год. 55 хв. в місті Миколаєві по вулиці Менделєєва біля будинку №3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя. На місці зупинки водій пройшов тест на вміст алкоголю за допомогою технічного приладу Drager Alcotest ARLM-0447. Результат тесту за №193 склав 0.49 проміле, з яким останній погодився. Водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Порушення зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ч.1 ст.130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Правом на подання пояснень та заперечень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення водій не скористався, підписавши протокол без зауважень.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 , сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст.254,256 КУпАП, тому є належним доказом у даній справі.
Відповідно до наявної у справі роздруківки тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Газоаналізатора Drager Alcotest 7510, прилад №ARLM-0447, результат тесту №193 становив 0.49‰. Вказану роздруківку ОСОБА_1 підписав без зауважень.
Згідно з технічними характеристиками приладу Drager Alcotest 7510, який наявний у мережі в загальному доступі в мережі Інтернет границі допустимої похибки під час експлуатування для масової концентрації алкоголю у вдихуваному повітрі: абсолютна похибка: (Д): ± 0.03 мг/л у діапазоні від 0 до 0.4 мг/л; відносна похибка: (б): ± 7.5% у діапазоні від 0.4 до 2.0 мг/л; абсолютна похибка (Д): ± (0.75R - 1.35) мг/л у діапазоні понад 2.0 мг/л (R - еталонне значення масової концентрації алкоголю); для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: (Д): ± 0.06‰ в діапазоні від 0 до 0.8‰; відносна похибка (б): ± 7.5% в діапазоні від 0.8 до 4.0‰; абсолютна похибка (Л): ± (0.75R - 2.7) ‰ у діапазоні понад 4.0‰ (R - еталонне значення масової концентрації алкоголю).
З урахуванням викладеного, показник тесту №193, який становить 0.49‰, перевищує межу допустимої похибки приладу Drager Alcotest 7510, а тому послання в апеляційній скарзі на похибку приладу є безпідставним.
Також, працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння та зазначено в ньому результати огляду на стан сп'яніння 0.49‰. В графі з результатами згоден особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 поставив свій підпис.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу незгоди з показниками Газоаналізатора Drager Alcotest 7510, не висловлював.
Вищевказані обставини також підтверджуються відеозаписом працівників поліції.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що водій ОСОБА_1 пройшов на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого склав 0.49‰. З результатом огляду водій був ознайомлений. На запитання поліцейського чи згоден водій з результатом, або чи бажає проїхати до медичного закладу, останній відповів, що з результатом згоден. Також, зі вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що відповідно до діючого законодавства водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу або не погоджується з отриманим результатом.
У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я. При цьому, водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов'язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом.
Разом з тим, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, фактично свідчить про визнання водієм факту перебування у стані алкогольного сп'яніння.
До того ж, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу також свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до проходження чи відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не встановлено. Не містять матеріали справи також доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час проведення огляду на стан сп'яніння і складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати усвідомлений ОСОБА_1 факт проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування положень Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року щодо показника алкоголю, його перерахунку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за результатами огляду у водія ОСОБА_1 виявлено 0.49 проміле алкоголю у крові шляхом аналізу видихуваного їм повітря, а пунктом 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю в крові.
У ст.8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року (конвенція ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1974 року), міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0.50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0.25 мг на літр повітря, що видихається. Водій транспортного засобу повинен уникати будь-яких дій, що не пов'язані з водінням.
Вказана норма Конвенції не встановлює мінімального допустимого за національним законодавством рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень. При цьому, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, що й має місце в Україні, де встановлено дозволений показник рівня алкоголю у крові - 0.2 проміле.
Щодо доводів особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 про відсутність у нього на час зупинки транспортного засобу зовнішніх ознак сп'яніння, то вони можуть бути спростовані лише в один спосіб - проходженням водієм на вимогу поліцейських відповідного огляду у встановленому законом порядку. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані сп'яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.
За такого, твердження ОСОБА_1 про те, що згідно відеозапису, доданого до матеріалів справи, у нього не вбачалось на час зупинки транспортного засобу зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу апеляційного суду з огляду на результат тесту, який свідчить про те, що водій 02 вересня 2023 року о 12 год. 55 хв. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо не встановлення підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то ці обставини не входять безпосередньо до предмету доказування у цьому провадженні.
До того ж, щодо правомірності зупинки транспортного засобу, то слід також зазначити, що дії поліцейського щодо зупинки транспортного засобу чи щодо іншого факту перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.
Крім того, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія пройти огляд на стан сп'яніння та виконувати заборону на керування транспортним засобом у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння. Тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними, враховуючи факт встановлення поліцейськими перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на неможливості застосування у справі, яка переглядається, доктрини «плодів отруєного дерева», оскільки предметом розгляду є керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, тобто доведеність (недоведеність) вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дії поліцейського щодо зупинки транспортного засобу чи щодо іншого факту перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.
Отже, стосовно посилань особи, яка подала апеляційну скаргу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, то апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосуванні цих висновків, оскільки ця справа розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. У справі, яка переглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, оскільки 02 вересня 2023 року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобами особою в стані алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції в межах її оскарження, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Суддя районного суду в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що водій ОСОБА_1 дійсно 02 вересня 2023 року керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Mercedes-Benz ML350, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
За такого, підстав для скасування оскаржуваної постанови судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова