18.04.24
33/812/188/24
Справа №473/1104/24
Провадження № 33/812/188/24
Іменем України
18 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лінчевського Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Зубар Н.Б. у приміщенні цього суду 12 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №582874 від 23 лютого 2024 р. у той день о 13 год. 00 хв. у м. Вознесенськ по вул. Соборності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA Ленд Крузер, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитаюча хода. Від проходження огляду на місці та у Вознесенській ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
В судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не з'явився.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Ліпатов С.В. в судовому засіданні просив суд провадження у справі закрити через відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, зазначив, що протокол складено з порушенням чинного законодавства, оскільки в ньому вказано в додатках про наявність двох свідків, тоді як пояснення свідка в справі одне. Також вказав, що з оглянутих відео не можливо встановити, чи дійсно ОСОБА_1 керував авто, оскільки на відео видно, що коли поліцейські почали відео зйомку, то водій в авто спить. Зазначив також, що у направленні прізвище « ОСОБА_2 » вказано без м'якого знаку в кінці.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік та стягнуто 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 23 лютого 2024 р. у м. Вознесенськ по вул. Соборності він знаходився в автомобілі TOYOTA, номерний знак НОМЕР_2 , однак не керував ним, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові. У цей день та час автомобілем керував водій ОСОБА_3 , який зупинився за адресою, де було складено протокол, вийшов із автомобіля у власних справах, а ОСОБА_1 залишився в авто, пересівши на водійське місце, та заснув. Отже, працівниками поліції зафіксовано той факт, що він перебував у транспортному засобі, однак не встановлено факту керування ним. Крім того, інспекторами поліції порушено порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який визначено положеннями статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а вказаний огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Так, на відеозаписі зафіксовано, що інспектор поліції пропонує йому пройти «освідування», у той час як вищевказаними нормами законодавства чітко передбачено проведення саме огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. В даному випадку інспектор поліції був зобов'язаний, на думку апелянта, роз'яснити йому процедуру проходження огляду на стан сп'яніння на місці у присутності працівників поліції із застосуванням спеціального технічного пристрою «Alkotest Drager», для чого забезпечити наявність двох свідків або безперервність відеофіксації, а у разі відмови - у закладі охорони здоров'я. Поліцейським всупереч вимог пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, (далі - Порядок) не забезпечено застосування технічних засобів відеозапису або присутності двох свідків під час складання протоколу, а також не вказано у протоколі дії водія щодо ухилення від огляду, самого процесу складення протоколу і присутності двох свідків під час цього процесу на відеозаписі не зафіксовано, у відповідній графі у протоколі відомості про свідків не зазначені, а у кадрі знаходяться лише поліцейські, які в силу вимог пункту 4 Порядку та пункту 6 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), не можуть бути залучені як свідки. Права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, поліцейським йому не роз'яснювались, що є грубим порушенням порядку притягнення до відповідальності. Крім цього, цей відеозапис не можна вважати допустимим доказом у зв'язку з тим, що у протоколі відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого він здійснений, а сам відеозапис не містить ідентифікаційних даних номеру нагрудної камери, на яку його здійснено (замість номера вказано усі нулі). Також, судом першої інстанції у порушення норм ст. 247 і 280 КУпАП не забезпечено допиту свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, письмові пояснення якого були долучені до протоколу та матеріалів справи, що свідчить про поверхневий, спрощений та формальний підхід до розгляду справи, що унеможливило повне та об'єктивне встановлення усіх обставин справи.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - -адвоката Лінчевського Д.Ю., які підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи про адміністративне правопорушення, а також вимогах закону.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.
Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно викладених захисником в суді першої інстанції та ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в судовому засідання апеляційного суду,пояснень ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення у цій справі, не визнає.
Між тим, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №582874 від 23 лютого 2024 р., вбачається, що 23 лютого 2024 р. о 13 год. 00 хв. у м. Вознесенськ по вул. Соборності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA Ленд Крузер, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитаюча хода. Від проходження огляду на місці та у Вознесенській ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху;
- даними направлення на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким, ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитаюча хода, а також зафіксовано відмову останнього від проходження медичного огляду;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 23 лютого 2024 року, в яких зазначено, що водій автомобіля TOYOTA, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав на забороняючий червоний сигнал світлофора та його подальша тактика водіння вказувала на те, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, а саме «виляв зі сторони в сторону, після чого наїхав на поребрик та зупинився на проїзній частині й заснув». ОСОБА_4 спробував достукатися до водія, але той не реагував, тому він викликав поліцію. Самого факту ДТП не було, оскільки матеріальних збитків отримано не було. Водієм TOYOTA виявився ОСОБА_1 , по приїзду поліції він відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі й від підпису в протоколі також відмовився(а.с. 4);
- долученими до протоколу відеозаписами з місця зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що військові повідомляють поліцію про створену водієм ОСОБА_1 аварійну ситуацію. Автомобіль на момент прибуття наряду поліції перебуває в нерухомому стані, працює двигун, двері зачинено та поліцейський майже півгодини намагається звернути увагу водія, стукаючи у вікно авто. О 13:38 год. водій відкриває двері та на відео видно, що він має явні ознаки алкогольного сп'яніння. Після чого поліцейським було знято авто зі швидкості (19:50 хв. відеозапису). На запитання поліцейського про вживання заборонених речовин, алкогольних напоїв, водій відповів «нет». Також відмовою відповів на пропозицію поліцейського пройти «освідування», після чого поліцейський роз'яснив, що у разі відмови буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 відмовляється від пропозиції поліцейських пройти огляд, маючи відповідні ознаки сп'яніння. Далі через стан водія було викликано швидку та керування автомобілем передано іншій особі, яка приїхала з його сином - ОСОБА_5 , про що зроблена відмітка на протоколі про адміністративне правопорушення.
- додатково дослідженими судом апеляційної інстанції за клопотанням захисника ОСОБА_6 доказами - поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Апеляційний суд погоджується з наведеними судом першої інстанції мотивами та також відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні.
Щодо заперечення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, факту керування автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №582874 від 23 лютого 2024 р.
Так, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 23 лютого 2024 року поїхав на зустріч до м. Вознесенськ на автомобілі, яким керував його водій ОСОБА_3 , на зустрічі випив алкогольні напої, після чого йому стало зле. Коли ОСОБА_3 зупинив автомобіль та вийшов з автомобілю, він заснув, після чого під'їхали працівники поліції.
Свідок ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що 23 лютого 2024 року як водій возив свого директора ОСОБА_1 на автомобілі TOYOTA, номерний знак НОМЕР_1 , у м. Вознесенськ на зустріч, після якої ОСОБА_1 був п'яний і йому стало зле, через що він зупинив автомобіль і пішов до магазину за водою, а коли вийшов - побачив військових та поліцейських, злякався і не став підходити.
Свідок ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції пояснив, що є військовослужбовцем, 23 лютого 2024 року , вдень повертався зі служби, побачив як автомобіль TOYOTA, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав на жовтий чи червоний сигнал світлофору, про він повідомив у поліцію, обличчя водія він не бачив. Згодом його викликали поліцейські на місце, де зупинився цей автомобіль, бачив, як вони розмовляли з водієм ОСОБА_1 , але зміст розмови не чув.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Так, заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом безпосередньо перед зупинкою спростовується наступним.
З початку відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №582874 від 23 лютого 2024 р., вбачається, що транспортний засіб TOYOTA Ленд Крузер, номерний знак НОМЕР_1 , перебуває у нерухомому стані біля бордюру, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , який не висловлює заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом, тобто вчиняє дії, які притаманні особі, яка керує транспортом та несе за це відповідальність. На камеру зафіксовано, що з водійського місця виходить одна особа - ОСОБА_1 , інших осіб, які б могли ним керувати до моменту зупинки, в автомобілі немає, про наявність іншої особи - водія ОСОБА_1 не заявляв. При цьому двигун автомобіля працює.
Також, факт щодо створення водієм транспортного засобу аварійної ситуації безпосередньо перед зафіксованими на відеозписі подіями підтвердив у письмових поясненнях поліцейському очевидець подій свідок ОСОБА_4 . Аналогічні пояснення він надав і в суді.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав належним доказом письмові пояснення ОСОБА_4 від 23 лютого 2024 року, надані поліції. Такий висновок суду ґрунтується на положеннях частини 1 ст. 251 КУпАП, відповідно до яких пояснення особи є джерелом доказів в справі про адміністративне правопорушення.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_3 , то суд виходить з того, що останній підтвердив свою відсутність в автомобілі протягом певного часу. До того, суд звертає увагу, що версія про наявність іншої особи водія була викладена ОСОБА_1 лише в апеляційній скарзі.
Відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння не є обов'язковим, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом TOYOTA Ленд Крузер, номерний знак НОМЕР_1 , 23 лютого 2024 року за обставин, зазначених у протоколі серії ААБ №582874.
Посилання скаржника на те, що автомобілем він не керував, спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливим.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність двох свідків під час запропонування працівниками поліції пройти огляд на стан сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки фіксування правопорушення відбувалося технічними засобами відеозапису. За такого огляд ОСОБА_1 був проведений у відповідності до приписів часини 2 статті 266 КУпАП.
При цьому вказана норма закону не розділяє порядок фіксації проведення огляду на стан сп'яніння та відмови від проведення такого огляду.
До того ж згідно пункту 8 Порядку в редакції, чинній на день складання протоколу відносно ОСОБА_1 , у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Оскільки при фіксуванні правопорушення поліцейськими використовувались прилади відеозапису, підстав для залучення двох свідків у них не було. При цьому ч. 2 статті 266 КУпАП передбачено застосування технічних засобів відеозапису саме при огляді водія, а не складанні протоколу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис є неналежним доказом не приймається, оскільки цей відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому є належним та допустимим доказом. Щодо посилань на правову позицію, викладені в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, апеляційний суд їх відхиляє, оскільки вказана справа не є ревалентною тій, що переглядається, оскільки висновки стосуються застосування вимог ст. 70 КАС України щодо оцінки законності постанови про адміністративне правопорушення, тоді як справа №473/1104/24 розглядається в поряду, визначеному КУпАП.
Щодо порушення працівником поліції порядку огляду ОСОБА_1 з метою перевірки стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до частин 2, 3 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, насамперед, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Обов'язок водія транспортного засобу пройти на вимогу поліцейського огляд з метою встановлення стану, зокрема, алкогольного сп'яніння, а також проведення цього огляду регламентовані положеннями КУпАП, Правил та інших нормативно-правових актів, які ОСОБА_1 як водій зобов'язаний знати та неухильно виконувати, а тому мав розуміти зміст (сприйняти) вимогу поліцейського, якій передували запитання щодо вживання водієм алкогольних напоїв, пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки також поліцейський роз'яснив наслідки відмови - складання протоколу за ст. 130 КУпАП. Застосування поліцейським терміну «освідування», який є синонімічним терміну «огляд», не свідчить про те, що водію ОСОБА_1 було не зрозуміло вимогу поліцейського, до того ж за будь-якими роз'ясненнями до поліцейського він не звертався, свою вину визнав.
Також апеляційний суд зауважує, що не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20.
З таких же міркувань апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про нероз'яснення ОСОБА_1 прав відповідно до ст. 268 КУпАП, оскільки само по собі таке недотримання поліцейським вимог нормативних актів щодо порядку складання протоколів про адміністративні правопорушення (пункту 11 Розділу І Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, та пункту 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395), не свідчать про незаконність протоколу про адміністративне правопорушення.
За такого дії працівника поліції щодо намагання провести огляд ОСОБА_1 з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відповідають як положенням статті 266 КУпАП, тоді як безпідставними є доводи апелянта про те, що огляд було проведено з порушенням процедури.
Тому не має підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №582874 не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 ухилився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння поліцейський правомірно склав відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме - відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, судом дотримано стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 23 лютого 2024 р. транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна