Головуючий у І інстанції Остапчук Т.В.
Провадження №22-ц/824/1827/2024 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
28 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2022 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило про задоволення позову, посилаючись на те, що між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 року, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, із загальним лімітом 8 000 000,00 грн.
Кредитна лінія відкривається з 07.08.2019 року по 06.08.2026 року (пункт 1.3.1).
Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 06 серпня 2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього Договору, або достроково, відповідно до умов цього Договору (пункт 1.3.2.).
Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом:
- за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 22,99% річних та є фіксованою;
- за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 27,99% річних та є фіксованою.
В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки від 07 серпня 2019 року.
Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що згідно договору іпотеки від 07 серпня 2019 року, укладеного одночасно з цим Договором між Банком та позичальником, у забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, Банком приймається в іпотеку житлова нерухомість - квартира, загальною площею 168,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором АБ «УКРГАЗБАНК» 25.10.2021 року було нарочно вручено ОСОБА_1 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором від 07.08.2019 року.
15.12.2021 року АБ «УКРГАЗБАНК» направлено поручителю ОСОБА_2 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості.
28.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. вчинено виконавчий напис № 3916 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
30.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим М.А. відкрито виконавче провадження № 68024829 з виконання виконавчого напису № 3916 від 28.12.2021 року.
Позичальник ОСОБА_1 , починаючи з червня 2021 року, не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає кредитні кошти згідно графіку, передбаченого Кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 24 грудня 2021 року у ОСОБА_1 існує заборгованість по кредиту у розмірі 10 594 049,05 грн.
Оскільки відповідачем не виконані зобов'язання по поверненню боргу, позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості за Кредитним договором у сумі 10 594 049,05 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту простроченої - 9 411 706,53 грн.; заборгованості по процентах простроченої - 906 761,80 грн.; заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3% річних) станом на 24.12.2021 року (включно) - 51 105,83 грн.; суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків станом на 30.11.2021 року (включно) - 223 701,33 грн.; процентів від суми простроченої заборгованості за сумою кредиту (подія припинення) - 773,56 грн. Крім цього позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати у вигляді судового збору.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 року у сумі 10 594 049,05 грн., а саме: заборгованість по кредиту прострочена - 9 411 706,53 грн.; заборгованість по процентах прострочена - 906 761,80 грн.; 3% річних - 51 105,83 грн.; індекс інфляції - 223 701,33 грн.; проценти від суми простроченої заборгованості - 773,56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" судові витрати в розмірі 79 455,73 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» судові витрати в розмірі 79 455,73 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення впорушення вимог ст. 89 ЦПК України не досліджено та не надано належну оцінку доказам, які були подані позивачем на підтвердження повідомлення відповідачів про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Також зазначив, що п. 4.2.3. Додаткової угоди № 2 від 02.06.2021 року до Кредитного договору № 17-К/19-VІР від 07.08.2019 року передбачене право банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, однак позичальнику повинна бути направлена саме вимога про дострокове виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору.
Відповідач у апеляційній скарзі не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що 15.12.2021 року позивачем було направлено ОСОБА_2 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості, оскільки належних та допустимих доказів направлення поручителю саме такого документу позивачем суду надано не було, у зв'язку із чим висновки суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях.
При цьому, копію письмової вимоги «Про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» на ім'я ОСОБА_1 , копію листа-вимоги на ім'я ОСОБА_2 та документів, якими позивач підтверджує його направлення ОСОБА_2 , суд належним чином не дослідив, належної оцінки цим доказам не надав, а тому зробив безпідставні висновки про наявність листа-вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту за кредитним договором № 17-К/19-VІР від 07.08.2019 року та вручення такої вимоги ОСОБА_1 25.10.2021 року, як і про направлення позивачем 15.12.2021 року ОСОБА_2 листа-вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту.
Також відповідач посилається на те, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору № 17-К/19-VІР від 07.08.2019 року з урахуванням Додаткової угоди до нього від 02.06.2021 року кредит був наданий ОСОБА_1 на задоволення споживчих потреб позичальника.
Оскільки ОСОБА_1 кредит було отримано саме на споживчі потреби після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», то саме цей закон суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин.
Вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», так само як і ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Оскільки п. 4.2.3. Додаткової угоди № 2 від 02.06.2021 року до Кредитного договору № 17-К/19-VІР від 07.08.2019 року передбачено право банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, то позивач у відповідності до вимог ч. 4 ст. 16 Закону України зобов'язаний був здійснити досудове врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Оскільки цього зроблено не було, у суду першої інстанції були відсутні підстави для дострокового стягнення всієї суми кредиту з відповідачів.
Також відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не досліджено та не надано належної оцінки доказам, якими позивач підтверджує загальний обсяг заборгованості за кредитним договором та виникнення у позивача права звертатися до відповідачів з вимогою про дострокове повернення усієї суми кредиту.
Так, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не встановив наявність у ОСОБА_1 прострочення зі сплати строкових платежів щонайменше на три календарні місяці, а також, виникнення у позивача права на пред'явлення відповідачам вимоги про дострокове погашення повної суми кредиту, не перевірив розрахунки позивача та не встановив реального розміру заборгованості по кожному виду платежів, а так само і загального розміру заборгованості.
Апелянт зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми заборгованості по процентах за кредитним договором № 17-K/19-VIP від 07.08.2019 року станом на 24.12.2021 року суд першої інстанції не перевірив та не надав належної оцінки розрахункам позивача та не врахував, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Вказує, що умови Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди № 2, на яких АБ «Укргазбанк» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін «Предмет договору» та «Порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами та погашення заборгованості за кредитним договором».
При цьому, даний кредитний договір також містить окремий розділ, що регулює відповідальність позичальника «Відповідальність сторін».
Із наданого АБ «Укргазбанк» розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Крім того, з цього розрахунку слідує, що за період поза межами строку кредитування скаржник одночасно нараховує як проценти за «користування кредитом», так і три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.
Вищезазначене унеможливлює тлумачення нарахованих АБ «Укргазбанк» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює стягнення з відповідачів на користь АБ «Укргазбанк» заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - Мала В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просила рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мітрюшин Д.Ф. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Представник позивача ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - Ткачук О.В. в апеляційному суді проти задоволення скарги відповідача заперечила та просила рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явилась, однак її неявка згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17-K/19-VIP від 07 серпня 2019 року (том 1, а.с.20-28), відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, із загальним лімітом 8 000 000,00 грн.
Кредитна лінія відкривається з 07.08.2019 року по 06.08.2026 року (пункт 1.3.1).
Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 06 серпня 2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього Договору, або достроково, відповідно до умов цього Договору (пункт 1.3.2.).
Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 22,99% річних та є фіксованою; за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 27,99% річних та є фіксованою.
В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 7-K/19-VIP-P від 07 серпня 2019 року (том 1, а.с.39-41).
Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що згідно договору іпотеки від 07 серпня 2019 року, укладеного одночасно з цим Договором між Банком та позичальником, у забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, Банком приймається в іпотеку наступна житлова нерухомість - квартира, загальною площею 168,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що відповідно до Додаткової угоди від 05.05.2020 року до Кредитного договору (том 1, а.с.33), у зв'язку з неможливістю виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, що пов'язані з встановленням карантинних обмежень через коронавірусну хворобу COVІD-19, до кредитного договору сторонами було внесено зміни про наступне:
1.1. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору, нарахованих за період з 01.03.2020 року по 31.05.2020 року, а також нарахованих та несплачених до дати підписання цієї додаткової угоди процентів, не пізніше 10.12.2020 року;
1.2. Позичальник здійснює погашення не пізніше 06 серпня 2026 року планових платежів по кредиту, які Позичальник повинен був сплатити у період з 01.04.2020 року по 30.06.2020 року (включно), а також планових платежів, які повинен був сплатити до дати підписання цієї додаткової угоди. В період з 01.07.2020 року до дня закінчення терміну, на який надано кредит (у відповідності до кредитного договору), Позичальник здійснює погашення кредиту шляхом сплати планових платежів у розмірі та у строки, зазначені в кредитному договорі.
Додатковою угодою № 2 від 02.06.2021 року до Кредитного договору внесено зміни про те, що на дату укладання цієї додаткової угоди, згідно кредитного договору, відновлювальна відклична кредитна лінія стає строковим кредитом. Сторони домовились, що на дату укладання цієї додаткової угоди сума основної заборгованості за кредитним договором складає 9 412 661,55 грн. (том 1, а.с.34-37).
У зв'язку із зміною умов кредитування сторони домовились викласти умови кредитного договору у новій редакції, а саме: Розділ І «Предмет договору» кредитного договору, окрім п. 1.1., п. 1.5., п. 1.6. даного розділу та Розділи III, IV, V, VII, VIII.
Відповідно до пункту 1.3.1. Кредитного договору, кредит надається з 07 серпня 2019 по 06 серпня 2028 року.
Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 17,00% річних та є фіксованою; за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 22,00% річних та є фіксованою.
Позичальник здійснює погашення кредиту у відповідності з графіком, встановленим у додатку № 2 до цього Договору, та сплату процентів за користування кредитними коштами (надалі - кредитна заборгованість) шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 190 316,00 гривень (надалі - періодичний платіж) (крім першого та останнього платежів), щомісячно з 1 (першого) по 10 (десяте) число кожного місяця. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються на суму строкової та простроченої заборгованості за кредитом з дотриманням умов п. 3.10 цього Договору.
Сторони узгодили, що у разі настання Події припинення, Банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами та комісій з дати, визначеної для такої події у 5.5.2. цього Договору, а Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку платежі, визначені у п. 5.3. цього Договору у випадках їх виникнення.
Подія припинення - це будь-яка з наступних перелічених подій, що відбулись після укладання між сторонами Договору, а саме: неповернення Позичальником кредиту у термін, встановлений у п. 1.3.1 Договору; та/або пред'явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту; та/або звернення Банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно.
З дня настання Події припинення вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій вважається простроченою, а Позичальник зобов'язаний повернути її та сплатити платежі у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України на умовах цього Договору.
Проценти за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування нараховуються на залишок строкової заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом, або до дня перенесення (його частини) на рахунки простроченої заборгованості, а у разі настання Події припинення - до дня настання Події припинення, визначені в п. 5.3.2 цього Договору.
Проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим Договором, нараховуються на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня перенесення кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, а у разі настання Події припинення - до дня настання Події припинення, що визначена в п. 5.3.2. цього Договору (п.п. 3.8, 3.9, 3.9.1, 3.9.2,).
При розрахунку процентів застосовується метод «30/360», коли для розрахунку береться умовна кількість днів у місяці - 30 днів та у році - 360 днів (пункт 3.10). Проценти нараховуються за користування кредитними коштами за період з дня одержання кредиту до дня його погашення, враховуючи перший день видачі кредиту та не враховуючи останній день користування кредитом, або до дня настання Події припинення, що визначені в п. 5.3.2. цього Договору.
Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом з урахуванням п. 3.9 цього Договору (пункт 3.11).
Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за який сплачуються проценти, а також у день закінчення терміну, на який надано кредит (у відповідності з п.2.3 цього договору), у день погашення заборгованості по кредиту у повному обсязі та в день настання Події припинення, який визначений в п. 5.3.2.2. та п. 5.3.2.3 (пункт 3.12).
У випадку неповернення позичальником кредитних коштів при настанні Події припинення, вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів та комісій вважається простроченою і позичальник зобов'язаний повернути таку заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь Банку платежі згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, які дорівнюють 50,00% річних.
Сторони визначились, що днем настання Події припинення і днем визнання заборгованості позичальника (за кредитом, за нарахованими процентами, за комісіями) простроченою є: закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п. 1.3.1 Договору; пред'явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні Банку; звернення Банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви Банку до відповідача (-чів).
Судом під час розгляду справи встановлено, що Банк виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами, випискою з позичкового рахунку.
Разом із тим, відповідач ОСОБА_1 , починаючи з червня 2021 року, не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає кредитні кошти згідно графіку, передбаченого Кредитним договором.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором АБ «Укргазбанк» 25.10.2021 року було нарочно вручено ОСОБА_1 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором від 07.08.2019 року (том 1, а.с.55).
15.12.2021 року АБ «Укргазбанк» направлено поручителю ОСОБА_2 лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості (том 1, а.с.56, 57).
Станом на 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 не сплачено: заборгованість по кредиту прострочену - 9 411 706,53 грн.; заборгованість по процентам прострочену - 906 761,80 грн. за період з 01.06.2021 по 24.12.2021 року; заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3% річних) станом на 24.12.2021 року (включно) - 51 105,83 грн.; збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків станом на 30.11.2021 року (включно) 223 701,33 грн.; проценти від суми простроченої заборгованості за сумою кредиту (подія припинення) - 773,56 грн.
Загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 24 грудня 2021 року складає 10 594 049,05 грн.
28.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. вчинено виконавчий напис № 3916 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .
30.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим М.А. відкрито виконавче провадження № 68024829 з виконання виконавчого напису № 3916 від 28.12.2021 року (том 1, а.с.59-61).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову і субсидіарну відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оскільки наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, свого обов'язку по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення цієї заборгованості з відповідачів, як солідарних боржників, на користь позивача, як кредитора, який за даних обставин згідно вищенаведених правових норм має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачами суду надано не було, в зв'язку із чим судом першої інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано взято до уваги розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи (том 1, а.с.52-54).
Погоджується колегія суддів і з рішенням суду в частині застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідачів на користь позивача трьох процентів річних та індексу інфляції, оскільки згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки між сторонами існує грошове зобов'язання, у якому відповідач ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок по поверненню коштів позивачу, обґрунтованим є висновок суду про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача трьох відсотків річних від простроченої суми у визначеному позивачем розмірі - 51 105 грн. 83 коп. та індексу інфляції у розмірі 223 701 грн. 33 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, які кореспондуються з вимогами ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача: простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 9 411 706,53 грн.; простроченої заборгованості по процентах - 906 761,80 грн.; 3% річних - 51 105,83 грн.; індексу інфляції - 223 701, 33 грн.; процентів від суми простроченої заборгованості - 773,56 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом при ухваленні рішення вимог Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, залишення судом поза увагою недотримання кредитором позасудового порядку пред'явлення вимоги до відповідачів, як позичальника та поручителя, що виключає задоволення позову, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи наявні належні, допустимі та достовірні докази того, що позивачем покладений на нього вищенаведеним нормативним актом обов'язок по надісланню вимоги виконаний належним чином, оскільки позичальник ОСОБА_1 таку вимогу отримав особисто 25.10.2021 року (том 1, а.с.55), а поручителю ОСОБА_2 така вимога була відправлена поштою 15.12.2021 року (том 1, а.с.56-57). Крім того, порушення порядку направлення вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості не являється підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення такої заборгованості, оскільки відповідачі, приймаючи участь у справі, мають можливість заперечувати в суді проти заявлених до них позовних вимог.
Необгрунтованими є і доводи скарги відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, що містяться у ст.ст. 3, 16 Закону України «Про споживче кредитування», враховуючи наступне.
Так, статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначені умови дострокового повернення кредиту.
Зокрема, частиною 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Тобто, вказаною нормою закону передбачено, що кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі за умови наявності наступних обставин:
затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці;
якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
При цьому, вказаною нормою зобов'язано кредитодавця у письмовій формі повідомити споживача про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Будь-яких інших вимог до такого письмового повідомлення Закон не містить. Так само Закон не містить жодної вимоги щодо обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про споживче кредитування.
Слід зазначити, що позов АБ «УКРГАЗБАНК» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором подано до суду у лютому 2022 року.
Документами, що додані позивачем до позовної заяви, підтверджується факт того, що останнє погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором здійснено 02.06.2021 року, тобто у день підписання Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, якою позичальник підтвердив розмір існуючих зобов'язань за кредитним договором перед позивачем.
Враховуючи викладене, позивач мав усі правові підстави, визначені ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. При цьому, право позивача вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, безпосередньо в судовому порядку, чинним законодавством України не обмежено.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивачем до моменту звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором вимоги ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» дотримано у повному обсязі.
Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що суд не перевірив та не надав належної оцінки розрахункам позивача та не врахував, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Так, зі змісту листа вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, врученого ОСОБА_1 25.10.2021 року, вбачається, що йому було встановлено строк на виконання цієї вимоги - 60 (шістдесят) днів від дати одержання вимоги про усунення порушення, тобто до 25.12.2021 року.
Проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем відповідачу за період з 01.06.2021 по 24.12.2021 року, що підтверджується наявним у справі розрахунком, та відповідає погодженому сторонами строку кредитування, зміненому в подальшому кредитором листом вимогою про дострокове повернення боргу від 25.10.2021 року, протягом якого відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами і за спливом якого був зобов'язаний ці кошти повернути.
Таким чином, оскільки проценти, передбачені умовами кредитного договору, позивачем нараховані в межах погодженого сторонами та в подальшому зміненого строку кредитування - до 24.12.2021 року, стягнення цих процентів з відповідачів у судовому порядку у визначеному позивачем розмірі - 906 761,80 грн., всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вимог закону не порушує та повністю узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами.
Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням усіх обставин справи та перевіркою їх наявними у справі доказами.
Інші доводиапеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому,докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: