вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
18.10.10Справа №2а-9508/10/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С.,
при секретарі Павленко Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.05.1996 року 1-им відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим;
відповідача - Володькін С.А., довіреність № 5904/9/10-0 від 19.08.2009 року;
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2009 року № 00015311701/0.
Ухвалою суду від 28.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.
У судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято на підставі та в межах закону, у зв'язку з порушенням позивачем вимог чинного законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій. На підставі зазначеного вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ОСОБА_1 27.11.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 № 196544 від 27.11.2006 року (а.с.5).
На підставі направлення № 000932/417 від 07.08.2009 року Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим в період з 31.07.2009 року по 06.08.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 27.11.2006 року по 31.07.2009 року.
За результатами перевірки складено акт № 2037/17-1/2659720190 (а.с.7-9), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не проведення розрахункових операцій у випадках, коли повинні застосовуватись реєстратори розрахункових операцій, а саме: проведення розрахункових операцій за надання кур'єрських послуг у вересні 2007 року на сум 700,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 06.10.2009 року прийнято рішення № 0001531701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 3500,00 грн. (а.с.13).
В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, та було встановлено наступне.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК .
До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» ( далі - Закон) здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
Враховуючи обсяг повноважень, наданих державній податковій службі законодавством, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в м. м. Ялта АР Крим мала право на проведення перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Статтею 3 вказаного Закону передбачені обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Так, згідно з п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
В судовому засідання позивач наполягав на тому, що фінансові санкції до нього були застосовані з порушенням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).
Суд погоджується з думкою позивача з наступних підстав.
В ст. 1 Закону наведено визначення фінансової санкції, якою є грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, у тому числі такі адміністративно - господарські санкції як штраф.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що фінансові санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є різновидом адміністративно-господарських санкцій, оскільки мають єдину правову природу: застосовуються за конкретне порушення в сфері господарської діяльності, не залежать від попередніх зобов'язань суб'єкта господарської діяльності (грошових, податкових та ін.).
Відтак, застосовуючи до суб'єктів господарської діяльності фінансові санкції у відповідності до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», органи податкової служби мають враховувати положення Господарського кодексу України в частині застосування адміністративно-господарських санкцій.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке вчинено у вересні 2007 року, що підтверджується даними акту перевірки. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001531701/0 прийнято 06.10.2009 року, тобто з порушенням строку, встановленого Господарським кодексом України.
За таких умов, суд вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2009 року № 00015311701/0 таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим протиправно, тобто з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 20.10.2010 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2009 року № 00015311701/0.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Цикуренко А.С.