11 квітня 2024 рокуСправа №160/20375/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2022 року №Ф-280877 у розмірі 31371,56 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в періоди, за якими були нараховані суми ЄСВ та винесена оскаржувана вимога, позивач був найманим працівником і ЄСВ за нього сплачували його роботодавці, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/20375/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 21.08.2023 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 21.08.2023 від представника позивача до суду 28.08.2023 надійшла заява про усунення недоліків, з якої убачається, що недоліки позовної заяви виправлені.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою суду від 04.09.2023 задовольнив заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду; поновив позивачу строк звернення до суду; прийняв до розгляду позовну заяву і відкрив провадження в адміністративній справі; постановив здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучугурною Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
20.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ, з 16.08.1996 по 08.08.2023 як фізична особа-підприємець і відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 був платником єдиного внеску, перебував на загальній системі оподаткування. За даними інформаційної системи податкового органу: стан платника податків припинено, але не знято з обліку. Також за даними інформаційної системи податкового органу за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, тому відповідачем правомірно була винесена оскаржувана у цій справі вимога. З огляду на викладене, відповідач уважає позовні вимоги необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
30.01.2024 була зареєстрована заява адвоката Демінова Олега Ігоровича - представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-280877-55У від 07 вересня 2022 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суми заборгованості у розмірі 31371,56 грн у виконавчому провадженні № 71150409, відкритому державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Матюхіною І.С., до набрання законної сили судового рішення по цій справі.
Ухвалою суду від 31.01.2023 заява адвоката Демінова Олега Ігоровича - представника ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена; зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-280877-55У від 07 вересня 2022 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суми заборгованості у розмірі 31371,56 грн у виконавчому провадженні № 71150409, відкритому державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Матюхіною І.С., до набрання законної сили судового рішення по цій справі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) перебував на податковому обліку в Кам'янській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 16.08.1996 по 08.08.2023 як фізична особа-підприємець. За даними інформаційної системи податкового органу: стан платника податків припинено, але не знято з обліку. Про наведене вказується у відзиві відповідача на позовну заяву та доданих до нього ідентифікаційних даних щодо платника податку.
07 вересня 2022 року відповідачем була винесена вимога №Ф-280877 про сплату позивачем боргу (недоїмки) у розмірі 31371,56 грн, з яких:
- за 2017 рік - 8 448,00 грн;
- за 2018 рік: І квартал - 2457,18 грн; ІІ квартал - 2457,18 грн; ІІІ квартал - 2457,18 грн;
- за 2019 рік: І квартал - 2754,18 грн; ІІ квартал - 2754,18 грн; ІІІ квартал - 2754,18 грн; ІV квартал - 2754,18 грн;
- за 2020 рік: ІV квартал - 2754,18 грн (термін сплати 20.01.2020); ІV квартал - 2078,12 (термін сплати 21.04.2020).
Позивач уважає зазначену вимоги протиправною, тому й звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення терміну «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.
Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 свідчить про те, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується, вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.
Так, згідно з трудовою книжкою позивача, починаючи з 15.01.2002 позивач працює у ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», яке було перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Камет-Сталь».
Згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5, ОК-7), за 2017 рік, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року страхові внески за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачував страхувальник.
Таким чином, позивач у період 2017-2020 роки був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої відраховувались суми єдиного внеску.
Неврахування відповідачем вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником фактично призвело до невірного розрахунку сум, виставлених оскаржуваною у цій справі вимогою.
Отже, враховуючи, що у 2017-2020 роках позивач був найманим робітником, за якого єдиний внесок сплачували роботодавці, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною і скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У цій справі позивачем за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, а також те, що позовні вимоги у цій справі були задоволені, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Також на користь позивач за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 726,72 грн за подачу заяви про забезпечення позову.
Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню складає 1585,60 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2022 року №Ф-280877 у розмірі 31371,56 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005 код ЄДРПОУ ВП 44118658).
Суддя Н.В. Кучугурна