09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 758/7470/22
провадження № 61-11982св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва, у складі судді Якимець О. І.,
від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
від 12 липня 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ садового будинку і земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
2. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2006 року та додаткового рішення цього ж суду від 01 листопада 2006 року є співвласниками в рівних частках садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 , садове товариство (далі - СТ) «Містобудівник», та земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,0605 га.
3. Відповідач, оселившись в будинку на постійній основі разом з членами своєї сім'ї, замінила всі замки на вхідних дверях будинку та хвіртки, замінила ворота та відмовляється надати позивачці екземпляр ключів, чим перешкоджає їй користуватися та володіти своїм майном. Між сторонами не досягнуто згоди щодо способу виділення часток зі спільного майна, а також порядку користування ними.
4. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд поділити між сторонами спірний садовий (дачний) будинок, відповідно до схеми поділу будинку на квартири № 1 та № 2 , виділивши кожній із сторін в натурі в особисту приватну власність вказані на схемі приміщення будинку, поділити земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:91:440:0014, площею
0,0605 га, відповідно до схеми поділу земельної ділянки, виділивши кожній із сторін в особисту приватну власність земельну ділянку, площею 231,8 кв. м, встановивши обмеження у використанні для можливості доступу, обслуговування та поточного ремонту конструкцій будинку, в спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділити земельну ділянку, площею 141,3 кв. м, припинити право спільної часткової власності на садовий (дачний) будинок та земельну ділянку, площею 0,0605 га, вселити
ОСОБА_1 в спірний будинок та квартиру № 1 , розташовану у вказаному будинку, зобов'язавши відповідача не чинити ОСОБА_1 перешкод у реалізації її права власності на вказані будинок та земельну ділянку, в тому числі користуватися зазначеним нерухомим майном.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
5. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого
2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 12 липня 2023 року, позов задоволено частково, проведено поділ садового (дачного) будинку АДРЕСА_1, в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділено ОСОБА_1 у власність 1/2 частину приміщення садового (дачного) будинку, що складаються з квартири № 1 , загальною площею
119,75 кв. м, в тому числі житлова - 61,35 кв. м, що складається з приміщень, розташованих на 1-му поверсі (а саме: № 1 (коридор), площею 13,4 кв. м, № 2 (кухня), площею 19,7 кв. м, № 3-1 (житлова), площею 20 кв. м, № 3-2 (коридор), площею 11,7 кв. м, № 4-1 (коридор), площею 1,9 кв. м, № 5 (санвузол), площею 7,6 кв. м, № 7 (житлова), площею 22,5 кв. м, № 8 (підсобна), площею 0,9 кв. м), та приміщень, розташованих на мансардному поверсі (а саме: № 17-1 (житлова), площею 18,85 кв. м, № 18 (санвузол), площею 3,2 кв. м), припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_2 .
Виділено ОСОБА_2 у власність 1/2 частину приміщення садового (дачного) будинку, що складаються з квартири № 2 , загальною площею 119,75 кв. м, в тому числі житлова - 60,45 кв. м, що складається з приміщень, розташованих на 2-му поверсі (а саме: № 9-1 (хол), площею 7,8 кв. м, № 9-2 (хол), площею 13,8 кв. м, № 10 (санвузол), площею 8,3 кв. м, № 12 (житлова), площею
17,1 кв. м, № 13 (кухня), площею 18,3 кв. м, № 14 (гардеробна), площею
3,5 кв. м, № 15 (житлова), площею 14,9 кв. м, № 16 (гардеробна), площею
3,6 кв. м), та приміщень, розташованих на мансардному поверсі (а саме:
№ 17-2 (житлова), площею 28,45 кв. м, № 17-3 (санвузол), площею 4 кв. м), припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_1
Виділено у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (частках) приміщення садового (дачного) будинку, що складаються з групи приміщень № 1, загальною площею 43,8 кв. м, розташованих на 1-му поверсі (а саме: № 6 (котельня), площею 7,4 кв. м, (літера ж), № 3-3 (коридор), площею 0,9 кв. м, № 4-2 (сходова клітина), площею 10,0 кв. м), приміщень, розташованих на 2-му поверсі (а саме: № 9-3 (хол), площею 3 кв. м, № 11 (сходова клітина), площею 17,5 кв. м), та приміщень, розташованих на мансардному поверсі (а саме: № 17-4 (коридор), площею 5 кв. м).
Проведено поділ земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:440:0014, площею 0,0605 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідно до схеми поділу земельної ділянки), виділивши ОСОБА_1 у власність 1/2 частину, земельну ділянку, площею 231,85 кв. м (округлено 0,0232 га), кадастровий номер 8000000000:91:440:0014, припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_2 . Виділено
ОСОБА_2 у власність 1/2 частину, земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею
231,85 кв. м (округлено 0,0232 га), кадастровий номер 8000000000:91:440:0014, припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_1 . Виділено в спільну часткову власність ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 в рівних долях (частках) земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею
141,3 кв. м (округлено 0,0141 га). В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сторони у справі є співвласниками нерухомого майна в рівних частках, спір між ними щодо розміру часток відсутній, жодна із сторін не претендує на якусь частину площі, яка належить на праві часткової власності іншому, поділ часток сторін відповідає розміру часток в спірному майні, тому вимога щодо поділу в натурі між співвласниками спірного майна, шляхом виділення у власність сторонам по 1/2 частині садового будинку, а також похідна вимога про поділ земельної ділянки в натурі, підлягають задоволенню.
7. При цьому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення вимог щодо встановлення обмеження у використанні земельної ділянки для забезпечення сторонам можливості доступу, обслуговування та поточного ремонту конструкцій садового будинку, оскільки позивачем не надано доказів порушення відповідачем її прав на користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою та оскільки обраний вид обмеження не відповідає вимогам частини другої статті 111 ЗК України, якою визначено вичерпний перелік обмежень прав на земельну ділянку.
8. Також суд відмовив за недоведеністю у задоволенні вимог про вселення позивачки у садовий будинок, оскільки у суду відсутні дані, які б свідчили про існування перешкод у користуванні нею своєю власністю.
9. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасувати, направивши справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 07 серпня 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі № 758/7470/22.
12. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_3 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Звертає увагу, що будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза були проведена без доступу до приміщень, що свідчить про її неповноцінність. Офіційного дозволу на перебування на території, яка є приватною власністю, та проведення будь-яких дій експертом отримано не було.
17. Вказує, що апеляційний суд не відреагував на клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із реабілітацією адвоката, чим порушив право відповідачки на судовий захист.
18. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про допит ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
19. У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Бовсуновська С. О. подала до Верховного Суду відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
20. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 та на які посилалась заявниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
21. Зауважує, що висновок експерта підтверджує технічну можливість поділу в натурі спірного нерухомого майна у відповідності до часток співвласників.
22. Звертає увагу, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій належним чином були розглянуті клопотання про допит позивача, подане до суду першої інстанції, та клопотання про відкладення розгляду справи, що подане до апеляційного суду.
Інші процесуальні звернення
23. У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні касаційної скарги. Додатково зазначає, що не погоджується з розподілом будинку по поверхах. Вказує, що на другому поверсі розташована кухня, а на третьому - санвузол, які не мають комунікацій. Апеляційним судом не враховано того факту, що була подана заява до відділу поліції про погрозу вбивством, постійні залякування та перешкоди у користуванні майном зі сторони позивачки. Наголошує, що між сторонами була домовленість про спільне будівництво спірного будинку, але позивачка у подальшому вказала на відсутність коштів для фінансування будівництва та зобов'язалась їх сплатити пізніше.
24. У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бовсуновська С. О. подала до Верховного Суду клопотання, в якому просить закрити касаційне провадження, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 та на які посилалась заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, не є подібними.
25. 17 та 23 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бовсуновська С. О. подала до Верховного Суду подібні клопотання, в яких, зокрема просить не приймати до уваги та залишити без розгляду відповідь на відзив, оскільки подання такого документа під час касаційного перегляду справи не передбачено та він не отримувався позивачкою. При цьому зі змістом відповіді на відзив представник позивача ознайомилась в підсистемі Електронний суд.
Обставини справи, встановлені судами
26. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня
2006 року в справі № 2-2990/2006 визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 , площею 283,3 кв. м, розташований на земельній ділянці, площею 0,0605 га, в СТ «Містобудівник», зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у реалізації права власності на будинок.
27. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва
від 01 листопада 2006 року в справі № 2-2990/2006 визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках право власності на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 , площею 283,3 кв. м, розташований на земельній ділянці, площею 0,0605 га, в СТ «Містобудівник», зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у реалізації права власності на будинок.
28. 16 листопада 2006 року зареєстровано в рівних частках за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на садовий будинок
АДРЕСА_1 .
29. Відповідно до державних актів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками кожна по 1/2 частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:440:0014, площею 0,0606 га, по
АДРЕСА_1. 30 . Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:440:0014 має цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, вид
використання - для ведення садівництва.
31. У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на садовий (дачний) будинок в АДРЕСА_1 .
32. Згідно з висновком експерта № 1295/10-2022 від 10 жовтня 2022 року, складеним за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, судовим експертом Свістуновим І. С. на підставі договору від 15 грудня 2022 року, укладеного з ОСОБА_1 , поділ будинку та земельної ділянки, відповідно до часток співвласників в розмірі по
1/2 частини і наданих позивачем на дослідження схем поділу будинку, земельної ділянки від 15 грудня 2021 року, є технічно можливим.
Можливий варіант поділу приміщень будинку, із зазначенням приміщень будинку, які пропонується виділити співвласникам в особисту приватну власність в якості окремих квартир, та залишити в спільній частковій власності та спільному користуванні співвласників в рівних частках, викладено у дослідницькій частині цього висновку та таблиці № 6 і зображено на схемі поділу приміщень будинку.
Можливий варіант поділу земельної ділянки, із зазначенням земельних ділянок, які пропонуються виділити співвласникам в особисту приватну власність, та земельної ділянки, яку пропонується залишити в спільній частковій власності та спільному користуванні співвласників в рівних частках, викладено у дослідницькій частині висновку і зображено на схемі поділу земельної ділянки.
У запропонованому експертом варіанті поділу приміщень будинку, відступ від часток співвласників по загальній площі будинку відсутній. Також площі земельних ділянок, які пропонується виділити співвласникам в особисту приватну власність, є рівними.
33. За інформацією Подільського УП ГУНП у м. Києві 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про те, що ОСОБА_2 змінила замки та поселилась і користується спільним будинком та земельною ділянкою на свій розсуд, а доступ не надає. Також із заявою звернулась ОСОБА_2 , про те, що протягом останніх п'яти місяців ОСОБА_1 вимагала повернути грошові кошти, які є спірними в їх відносинах. На зроблені пропозиції, щоб всі спірні питання вирішити в судовому порядку, ОСОБА_1 відповідала нецензурними словами та погрозами. Після проведеної перевірки встановлено, що у даному випадку наявні ознаки цивільно-правових відносин, які вирішуються в судовому порядку.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
39. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.
40. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
41. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
42. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
43. Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
44. Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
45. Згідно з частиною третьою статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
46. У розглядуваній справі встановлено, що сторони по справі є співвласниками в рівних частках садового будинку
НОМЕР_3 та земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:440:0014, за адресою: АДРЕСА_1. 47 . Взаємної згоди щодо поділу майна між сторонами не досягнуто.
48. З метою вирішення питання щодо технічної можливості виділення сторонам в натурі по 1/2 частці садового будинку та земельної ділянки, позивачкою надано суду висновок експерта № 1295/10-2022 від 10 жовтня 2022 року, складений на її замовлення за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, з якого вбачається, що поділ будинку та земельної ділянки, відповідно до часток співвласників в розмірі по 1/2 частини і наданих позивачкою на дослідження схем поділу будинку, земельної ділянки від 15 грудня 2021 року, є технічно можливим та запропоновані варіанти поділу будинку на окремі квартири. При цьому відступ від часток співвласників по загальній площі будинку відсутній, а площі земельних ділянок, які пропонується виділити співвласникам в особисту приватну власність, є рівними.
49. Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині поділу в натурі між співвласниками нерухомого майна відповідно до запропонованого експертом варіантом.
50. ОСОБА_2 не доведено наявність технічної можливості поділу садового будинку та земельної ділянки в інший спосіб, ніж запропонований у висновку експерта № 1295/10-2022 від 10 жовтня 2022 року.
51. Доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта № 1295/10-2022 від 10 жовтня 2022 року є неналежним доказом підлягають відхиленню.
52. У вступній частині висновку експерта зазначено, що 26 січня
2022 року експертом проведено натурне обстеження об'єктів дослідження: садового будинку та земельної ділянки, огляд проведено в присутності ОСОБА_1 . Доступ експерту до приміщень будинку та території земельної ділянки забезпечено не було.
53. Водночас експерту були надані, зокрема копія технічного паспорта на садовий будинок та фотоматеріали загального і внутрішнього вигляду будинку.
54. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій ОСОБА_2 не зверталась до суду з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи та висновку експерта, складеного на її замовлення, не надала.
55. Апеляційний суд обґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником відповідача, вказавши, що
ОСОБА_2 була обізнана про рух справи та повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, неявка її та її представника не перешкоджає розгляду справи, оскільки докази поважності причин неявки до клопотань представником відповідачки не додані, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, враховуючи, що в апеляційній скарзі стороною відповідача вже викладені її доводи.
56. Посилання у касаційній скарзі на безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про допит позивачки як свідка, є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким була надана обґрунтована оцінка апеляційним судом, з якою погоджується і Верховний Суд.
57. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду
від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, на яку заявниця посилається в касаційній скарзі.
58. Колегією суддів не встановлено підстав для закриття касаційного провадження, як того просить представник ОСОБА_1 - адвокат Бовсуновська С. О. у своєму клопотанні.
59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
60. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
61. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
62. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
63. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до
частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников