09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 521/20764/20
провадження № 61-17968св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Маркарової С. В., від 27 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С., від 16 листопада 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про стягнення коштів.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», в якому відкриті карткові рахунки на його ім'я.
3. У квітні 2019 року у м. Кишинів (Республіка Молдова) з його валютних рахунків без його участі були зняті 16 950 євро та 2 984 доларів США, однак ці транзакції він не ініціював, а на час їх здійснення перебував в Україні.
4. Дізнавшись через систему «Приват24» про безпідставне зняття грошових коштів, він через банк заблокував картки та направив банку листа з проханням поставити картки до СТОП-листа платіжної системи. Також звернувся до органів поліції із заявою про вчинення злочину.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 16 950 євро та 2 984 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 16 950 євро та 2 984 доларів США.
7. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не довів вжиття заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН-коду, здійснення СМС-інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через систему «Приват24». Так само банком не надані докази, які безспірно доводять, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За таких обставин суд погодився з доводами позивача про несанкціоноване списання грошових коштів з його банківських рахунків та зазначив, що стягнення спірних коштів на користь позивача є ефективним способом захисту його порушених прав.
Інформація про рух справи в судах
8. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірні транзакції вчинені із фізичним пред'явленням платіжної картки та введенням коректного ПІН-коду у банкоматі, що вбачається із виписки (первинного документу), а також не спростовано позивачем. ОСОБА_1 не повідомив банк своєчасно, у передбачений договором спосіб, про втрату платіжного засобу та вчинення спірних операцій. При цьому позивач має право стягнути суму втрачених коштів з винних осіб, встановлених в кримінальному порядку.
10. Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Касаційний суд, передаючи справу на новий розгляд, вважав, що апеляційний суд дійшов передбаченого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
12. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року залишено без змін.
13. Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, врахував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 липня 2022 року, та зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що свідчить про відсутність вини позивача у отриманні спірних грошових коштів. Відповідачем будь-які дії щодо дослідження вказаних обставин не проводилися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Наконечна А. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 14 грудня 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Наконечна А. В. подала касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 521/20764/20.
16. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц,
від 23 лютого 2022 року у справі № 686/12096/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 757/53905/18, від 10 травня 2023 року у справі № 757/49023/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Не погоджується з тим, що тягар доказування в цій справі покладається на банк, інтереси якого представляє адвокат, так само як і інтереси позивача. Такий підхід нівелює основні засади цивільного судочинства, зокрема змагальності сторін.
19. Вважає оскаржувані судові рішення таким, що не відповідають вимогам справедливості, оскільки позивач у подальшому не буде позбавлений можливості повторно стягнути кошти з винних осіб, встановлених за наслідками розгляду кримінального провадження.
20. Звертає увагу на те, що тримач картки має контролювати рух коштів за своїм рахунком і негайно повідомляти банк про оспорювані операції. Так само користувач після виявлення факту витрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк.
21. Зауважує, що факту правопорушення чи вини банку у спірних правовідносинах не встановлено.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами
22. ОСОБА_1 з 13 травня 2010 року є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» за договором банківського обслуговування.
23. Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку позивача № НОМЕР_1 за період із 13 по 16 квітня 2019 року на території Республіки Молдови в м. Кишинів відбулося зняття готівки в банкоматах на загальну суму 16 950,19 євро.
24. За випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картці/рахунку позивача № НОМЕР_2 за період із 13 по 16 квітня 2019 року на території Республіки Молдови в м. Кишинів відбулося зняття готівки в банкоматах на суму 2 984,70 доларів США.
25. Згідно з інформацією Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 12 квітня 2019 року перетнув державний кордон України на виїзд, пункт пропуску Маяки-Удобне та в цей же день на в'їзд, пункт пропуску Старокозаче.
26. 16 квітня 2019 року після вищезазначеного зняття коштів ОСОБА_1 через банк заблокував картки.
27. Блокування карток підтверджено відомостями електронного кабінету оператору телефонного мобільного зв'язку «Київстар» від 16 квітня 2019 року, згідно з якими позивачем здійснено повідомлення на контактний телефон
АТ КБ «ПриватБанк» 3700.
28. 16 квітня 2019 року о 12:42 та 12:44 годині картки-рахунки позивача були заблоковані.
29. 23 квітня 2019 року у письмовій заяві ОСОБА_1 просив банк повернути безпідставно зняті з карток грошові кошти.
30. 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського ВП у
м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення злочину.
31. Листом № 20.1.0.0.0/7-190423/2692 від 15 травня 2019 року
АТ КБ «ПриватБанк» відмовив позивачу у поверненні спірних грошових коштів з підстав того, що користувачем картки визначено правильне введення
ПІН-коду карток.
32. Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси
від 21 травня 2019 року у справі № 521/7386/19 посадових осіб Малиновського ВП ГУНП в Одеській області зобов'язано внести до ЄРДР відомості про злочин, викладені у заяві ОСОБА_1 від 24 квітня 2019 року.
33. Відповідно до листа відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області за заявою ОСОБА_1 17 серпня
2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
39. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
40. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
41. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
42. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
43. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
44. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
45. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
46. Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.
47. Відповідно до пункту 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
48. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
49. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
50. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
51. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України
від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду
від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року
№ 176/1445/22.
52. У розглядуваній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 13 квітня 2019 року по 16 квітня 2019 року на території Республіки Молдови в м. Кишинів було здійснено зняття готівки з рахунків позивача на суму 16 950,19 євро та 2984,70 доларів США.
53. Також судами встановлено, що на момент зняття коштів в м. Кишинів, ОСОБА_1 перебував на території України.
54. Верховний Суд, направляючи розглядувану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на передчасність висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
55. Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
56. Апеляційний суд, врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 липня 2022 року, та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов вмотивованого висновку щодо відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що свідчить про відсутність вини позивача у отриманні спірних грошових коштів.
57. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що відповідачем будь-які дії щодо дослідження вказаних обставин не проводилися.
58. У розглядуваній справі відсутні відомості про те, що банк своєчасно повідомляв позивача про здійснення операцій за його картковими рахунками.
59. Відповідно до статті 14 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
60. Таким чином, за результатами оцінки наявних доказів та встановлення обставин конкретної справи, суди попередніх інстанцій, враховуючи вищенаведені норми матеріального права та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 липня 2022 року, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
61. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц,).
62. З огляду на встановлені у цій справі обставини, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц,
від 23 лютого 2022 року у справі № 686/12096/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 757/53905/18, від 10 травня 2023 року у справі № 757/49023/19, на які заявник посилається в касаційній скарзі.
63. Посилання касаційної скарги на те, що позивач в подальшому не буде позбавлений можливості повторно стягнути кошти з винних осіб, встановлених за наслідками розгляду кримінального провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки ці доводи є припущенням, а крім того, у разі встановлення винних осіб, банк не має перешкод заявити до них вимоги про відшкодування завданої шкоди.
64. Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400
ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
65. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
66. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
67. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до
частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня
2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада
2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников