Справа №: 953/ 8163/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/ 250 /24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: заява про відвід
05 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме - захисника ОСОБА_10 , від якого відмовився підозрюваний, належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові заяви підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 про відвід суддів колегії: ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 по справі за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2024 року, -
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями Харківського апеляційного суду від 05.02.2024 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
До початку апеляційного розгляду підозрюваним ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_9 подані заяви про відвід суддів колегії: ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а також секретаря судового засідання ОСОБА_5 у даному провадженні, з підстав наявності у сторін можливих сумнівів у неупередженості суддів та секретаря судового засідання у даному кримінальному провадженні.
В обґрунтування доводів про відвід, підозрюваний та захисник посилаються на порушення, на їх думку, строків автоматичного розподілу вказаної судової справи з тих підстав, що апеляційну скаргу було ними відправлено 08.02.2024 року, надійшла скарга до суду апеляційної інстанції 12.02.2024 року, а автоматичний розподіл даної справи було здійснено лише 14.02.2024 року, що на думку сторін є безумовною підставою для відводу суддів колегії відповідно до п.п.4,5 ч.1 ст.75 КПК України та передачі справи до «Суду, встановленого законом», яким, на думку підозрюваного та його захисника, Харківський апеляційний суд не являється з тих підстав, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі «Види економічної діяльності» має запис «84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя (основний)», що, на думку підозрюваного та його захисника, суперечать вимогам до державних органів, викладених у статті 86 «Визначення», в «Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», а тому, не може бути органом Державної влади, а саме судової в розумінні ст.ст.6, 19 Конституції України. На підставі вищевикладеного, підозрюваний та його захисник просять передати справу для розгляду до «Суду, встановленого законом».
Крім того, підозрюваний та його захисник посилаються на порушення судом, під час судового засідання, черговості розгляду заяв, клопотань та відводів, оскільки 20.02.2024 ними поданий відвід складу суду, проте, судом було спочатку розпочато розгляд заявленого прокурором відводу захиснику ОСОБА_9 .
Участь секретаря судових засідань вважають упередженою, внаслідок того, що до журналу судового засідання від 20.02.2024 року не були внесені зауваження захисника ОСОБА_9 , які він під час судового засідання 20.02.2024 почав виголошувати і які не були внесені до журналу судового засідання від 20.02.2024 року. Окрім того, сам журнал, на думку заявників, виготовлено з порушенням строків, оскільки він з'явився у системі «Електронний Суд» лише 23.02.2024 року.
Також, на думку заявників, про упередженість суду свідчить відмова суду у забезпеченні проведення відеоконференції з Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на 27.02.2024 року для захисника ОСОБА_12 , що заявники вважають грубим порушенням ст.129 Конституції України і ст.6 Конвенції, та, на їх думку, беззаперечно вказує на упередженість даного складу суду.
Крім цього, заявники вважають грубим порушенням вирішення питання щодо усунення захисника ОСОБА_9 від захисту підозрюваного ОСОБА_7 за заявою прокурора, що, на їх думку порушує принцип змагальності та право на захист підозрюваного і викликає обґрунтовані сумніви заявників в неупередженості суддів у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, заявники просять задовольнити відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , з будь-яких причин та за будь-яких обставин з вищевикладених підстав.
Підозрюваний, його захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали заяви про відвід.
Прокурор заперечував, вважав безпідставними доводи заявників.
Вислухавши сторони та дослідивши вказані доводи заяв про відвід, колегія суддів, з метою недопущення будь-яких сумнівів в неупередженості, чи можуть виникнути у стороннього спостерігача, вважає за можливе задовольнити вказані заяви про відвід з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 4 частини статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про судоустрій і статус суддів, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід звертати увагу на можливу небезсторонність суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.
Частиною 1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні від 28.10.1998 по справі «Ветштайн проти Швейцарії» та у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі Білуха проти України, Європейський Суд з прав людини вказав, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості в результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Принципи об'єктивності визначені у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У той же час, згідно з «Бангалорських принципів поведінки суддів», об'єктивність судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Європейського статуту судді, суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений.
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя повинен бути відведений від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, згідно рішення Європейського Суду з Прав Людини у справі «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року, будь який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи, тобто заявити самовідвід.
Підстави, які зазначені в статті 75 КПК України, містять вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Колегія суддів, аналізуючи положення ст.ст.75,80 КПК України, а також враховуючи вищевказану практику ЄСПЛ, з урахуванням наведених положень і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на імперативність положень ст.129 Конституції України про те, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права, в контексті розгляду заяв підозрюваного та його захисника про відвід колегії суддів та секретаря судового засідання у даній справі, та тих доводів, які в них наведені, вважає, що обставини наведені в заявах підозрюваного та його захисника, не є обставинами, в розумінні п.4 ч.1 ст.75 КПК України, які б могли викликати сумнів у неупередженості суддів та секретаря у справі. Однак, за своїм змістом, формою їх подачі та ступенем активності в їх проголошенні, є такими, які заслуговують на підвищений рівень уваги до них, щоб у стороннього спостерігача не склалося враження, що колегія суддів може діяти неупереджено.
Зокрема, посилання заявників на порушення строків автоматичного розподілу вказаної судової справи, в даному випадку, є перебільшеними, оскільки первісна апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшла до суду апеляційної інстанції 05.02.2024 року та відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справи №953/8163/23 від 05.02.2024 року, того ж дня був визначений склад колегії суддів: головуючий - суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , після чого, справа була призначена до розгляду апеляційним судом на 20.02.2024 року, на 10-30 години, про що було належним чином повідомлено захисника ОСОБА_10 , який зазначив, що припинив представництво ОСОБА_7 і його інтереси буде представляти інший захисник. Також було повідомлено прокурора ОСОБА_6
14.02.2024 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_9 , яка, відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ від 15.02.2024 року, була розподілена з визначенням складу суддів 15.02.2024 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що хоча судді і не впливають на розподіл справ та скарг, однак реєстрація їх та перерозподіл, у строки, вказані у заявах про відвід, може свідчити про порушення певних строків працівниками канцелярії через завантаженість.
15.02.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів, в якій захисник зазначила, що згідно договору від 05.02.2024 року здійснює захист підозрюваного, у зв'язку з чим, просить проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
19.02.2024 року від захисника ОСОБА_10 надійшла заява про припинення ним повноважень щодо захисту підозрюваного.
Посилання заявників на безпідставну відмову апеляційного суду у забезпеченні проведення відеоконференції захисника ОСОБА_9 з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, є безпідставними, оскільки апеляційним судом 19.02.2024 року було постановлено ухвалу про здійснення судового засідання, призначеного на 20.02.2024 року в режимі відеоконференції між Харківським апеляційним судом та Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської, з можливістю його проведення за участю захисника ОСОБА_9 з приміщення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Хоча, в подальшому, така ініціатива, дійсно мала б виходити від секретаря судового засідання ОСОБА_5 щодо судового засідання, призначеного на 27.02.2024 року.
Посилання заявників на порушення апеляційним судом під час судового засідання черговості розгляду заяв, клопотань та відводів, також не є підставою для відводу, оскільки чинним кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено чіткого порядку черговості розгляду заяв, клопотань або відводів.
Колегія суддів погоджується з тим, що в цьому контексті, практика розгляду йде різними шляхами, здебільшого про відводи чи самовідводи, суд запитує першого прокурора, бо він може завити про свій самовідвід.
Щодо доводів заявників про порушення при виготовленні журналу судових засідань від 20.02.2024 року, внаслідок не внесення в нього зауважень захисника, які він усно проголошував, а також порушення строків внесення журналу судового засідання до системи «Електронний суд», то вказані доводи також не є прямими підставами для відводу, оскільки вимогами чинного КПК України не передбачено прямої норми, яка б регулювала вказану процедуру. Тим більше, що відповідно до ч.5 ст.27 КПК України, під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
Певна несвоєчасність складання вказаних документів секретарем судового засідання ОСОБА_5 трапилася лише через надмірну навантаженість на суддів та секретарів Харківського апеляційного суду.
Доводи заявників стосовно передачі справи до «Суду, встановленого законом», яким, на їх думку, Харківський апеляційний суд не являється, оскільки не є державним органом, в розумінні викладених вимог у статті 86 «Визначення», в «Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», також не можуть бути підставою для відводу, оскільки відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні, відповідно до ст.125 Конституції України, будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема статтею третьою, передбачено, що судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
Як зазначено в ст.ст.4,5,6,8 вказаного Закону, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ст.ст.17,18 вказаного Закону, система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.
Відповідно до ст.ст.26,27 зазначеного Закону, у системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд: 1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції; 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; 4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства; 5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Приймаючи рішення про необхідність задоволення зави про відвід, колегія суддів ще раз звертає уваги на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 КПК України, заяви підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Вимогами ч. 5 ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивований.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь- якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішеннях по справах «Науменко проти України» № 41984/98 від 09.11.2004, «Білуха проти України» № 33949/02 від 09.11.2006, «Мироненко і Мартенко проти України» № 4785/02 від 10.12.2009, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.
Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Апелянтами по даній справі подані заяви та запити щодо діяльності суддів судової палати, що розглядає цю справу, що вже само по собі свідчить про недоцільність продовження розгляду даної справи тим же складом суду, щоб у стороннього спостерігача не виникло будь-яких сумнівів у безсторонності суду, в залежності від прийнятого в подальшому рішення.
Враховуючи вищевикладене, з метою унеможливлення буд-яких сумнівів в об'єктивності суддів, виходячи з вищевказаних положень КПК України, Бангалорських принципів поведінки суддів, рішень ЄСПЛ, для усунення можливих сумнівів щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення, відповідно до принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою уникнення у майбутньому сумнівів у неупередженості та об'єктивності суддів під час розгляду даної справи та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, колегія суддів вважає, що подані заяви підозрюваного та його захисника про відвід колегії суддів та секретаря судового засідання підлягають задоволенню.
Приймаючи таке рішення, колегія суддів бере до уваги і ту обставину, що раніше, а саме - 13.02.2024 року Харківським апеляційним судом у складі суддів ОСОБА_14 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймалося рішення про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою іншому підозрюваному по даній справі, а саме - ОСОБА_15 .
Відповідно до вимог ст.82 КПК України, матеріали даної справи №953/8163/23 підлягають передачі керівнику апарату Харківського апеляційного суду для здійснення повторного автоматичного розподілу.
Керуючись ч.4 ст.75, ч.1 ст.80, ст.81 КПК України, п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів, -
Заяви підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 про відвід суддів колегії: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , - задовольнити.
Відвести вказаних суддів та секретаря судового засідання від участі в розгляді даної справі.
Матеріали даної справи передати керівнику апарату для повторного перерозподілу та визначення іншого складу суду.
Ухвала набирає законної сили х моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено.
Судді:
___________ ____________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4