Справа № 638/877/24 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.
Провадження № 33/818/679/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
03 квітня 2024 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Середи Д.О. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) грн 60 копійок.
Постановою встановлено, що 10.01.2024 о 22:55 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 27 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 року.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з'ясовані усі обставини, які підлягають з'ясуванню та не надана їм належна оцінка. Зокрема, ОСОБА_1 , посилається на те, що його було безпідставно зупинено, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння він не відмовлявся, а також те, що працівниками поліції було порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку проведення огляду на стан сп'яніння, а саме: відеозапис не вівся безперервно, а також водія не було відсторонено від керування транспортними засобами та особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не було надано можливості надати письмових пояснень.
У зв'язку з чим, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
В судове засідання ОСОБА_1 для розгляду у його апеляційної скарги з'явився та надав, аналогічні викладеним в його апеляційній скарзі пояснення.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п. 2.5 ПДР.
Зокрема, вина апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 517613 від 10.01.2024 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 27 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №517613 від 10.01.2024 року, ОСОБА_1 в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив «з протоколом не згоден, причини так вважати не бачу. Дуже тороплюсь до дому у комендантську годину». Зазначене підтвердив власним підписом. Будь-яких заперечень, пояснень чи зауважень щодо складеного протоколу, порушення його прав працівниками поліції жодним чином не зазначив (а.с.1);
- довідкою, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія № НОМЕР_2 видане 19.01.2006 року (а.с.2);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4);
- відомостями рапорту, згідно яких 10.01.2024 близько 22 год. 55 хв у складі екіпажу №1151 виявлено автомобіль ЗАЗ 110307 днз АХ6171 ІХ. Водія було зупинено згідно п.3 ст. 35 ЗУ «Про Національну Поліцію» та додатково виявлено порушення п. 2.3в ПДР, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Під час розгляду справи у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. Водій від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Відносно водія ОСОБА_1 було складено постанову ЕАА№1219591 за ч.5 ст. 121 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, автомобіль залишено на місці зупинки без порушення ПДР (а.с.5);
- усними поясненнями працівника поліції ОСОБА_2 , наданими суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
У судовому засіданні інспектор Звєздова О.В. надала пояснення аналогічні відомостям, зазначеним у рапорті;
- відомостями з відеозапису фіксації обставин правопорушення, наданих Управлінням патрульної поліції в Харківській області (додаток до протоколу ААД№517613 від 10.01.2024 а.с. 3;
На відеозаписі зафільмовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у темну пору доби. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП.
Жодних заяв чи клопотань про порушення його прав працівниками поліції в будь-який спосіб ОСОБА_1 не зазначив.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останній звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів апелнта в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження медичного огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що знайшло своє підтвердження у відомостях протоколу ААД №517613 та у долучених до нього доказах, зокрема відеозапису (а.с.3) та у рапорті працівника поліції (а.с. 5).
Про зазначені обставини ОСОБА_1 не заперечував і під час надання пояснень суду апеляційної інстанції.
Твердження апелянта про те, що його було зупинено безпідставно є суб'єктивним та необґрунтованим у зв'язку із наступним.
Відповідно до Указу президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
З відомостей, наявних у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено о 22 год. 55 хв - в темну пору доби. Зупиняючи транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції керувалися п. 3 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про національну Поліцію».
За таких обставин, таку зупинку необхідно вважати правомірною та такою що відповідає обстановці, обумовленою введеним на території України режимом «воєнний стан».
Твердження апелянта про те, що відеозапис працівниками поліції ведеться не безперервно є надуманими та спростовуються відомостями цього відеозапису.
Оглянутий відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення компетентним органом. Конверт з технічним носієм відеозапису містить реквізити оскаржуваного протоколу про адміністративне правопорушення, а сам протокол містить посилання, що до протоколу додаються, зокрема, відео з бодікамер 472877, 471766 та з автореєстратора. Відомостей, які б свідчили про незаконність походження цього відеозапису матеріали справи не містять.
Таким чином, такі твердження сторони захисту не є підставою для закриття провадження у цій справі, оскільки, відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №517613 від 10.01.2024 року, так й у долучених до нього доказах та не порушують вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026.
Доводи апеляційної скарги про те, що копія направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складається працівником поліції та одночасно вручається особі, яка має проходити такий огляд, є також безпідставними та суб'єктивними, з огляду на наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.11.2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17.12.2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року, п. 13 Порядку від 17.12.2008 року).
Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію і йому не передається, як помилково вважає апелянт, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря, а в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу має бути долучена до матеріалів адміністративного провадження. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться виключно за участю працівників поліції, які і доставляють водія до лікарні, а не водій сам прибуває туди із направленням.
З відомостей письмових доказів та долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'янінняв медичному закладі, що надало працівникам поліції законні та обґрунтовані підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а необхідні відомості, зазначені у процесуальних документах (направлення на огляд водія, акт огляду на стан сп'яніння) долучені до матеріалів справи.
Твердження апелянта про те, що його не було відсторонено від керування, як на підставу незаконності дій працівників поліції є безпідставними, оскільки спростовуються відомостями рапорту та поясненнями працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення - інспектора Звєздової О.В., яка пояснила суду апеляційної інстанції, що після складання матеріалів про адміністративне правопорушення водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.
Таким чином, оцінюючи відомості всіх доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков