Справа № 441/845/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/110/24 Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відео конференції кримінальне провадження № 441/845/17 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2023 року,
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2023 року заяву захисника ОСОБА_9 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
На ухвалу суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_7 винуватим за ст. 116 КК України та невинуватим за ч. 1 ст. 129 КК України, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_7 зазначає, що ухвала суду є передчасною, незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Звертає увагу, що оскаржувана ним ухвала від 21 грудня 2023 року суперечить ухвалі від 13 січня 2022 року, де цей же суд заперечує те, що раніше вважав нововиявленою обставиною.
Вважає, що протокол слідчого експерименту, додатком до якого є відеозапис процесуальної дії, є одним з доказів вини ОСОБА_7 за умови наявності оригінального примірника технічних носіїв інформації вказаної процесуальної дії. Проте такий був втрачений ще на досудовому розслідуванні, а відтак протокол слідчого експерименту з доданим відеозаписом слід було визнати недопустимим доказом.
Зазначає, що факт втрати первинного носія інформації - відеозапису слідчого експерименту від 24 травня 2017 року за участю ОСОБА_7 , який встановлено постановою від 14 лютого 2020 року є нововиявленою обставиною та доводить те, що ця обставина існувала на час розгляду справи, але не була відома йому до 14 лютого 2020 року, входить до предмету доказування у справі та міститься у вироку суду серед доказів його винуватості.
Звертає увагу, що судом не спростовано жодного аргументу, наданого ним та його захисником. При цьому, суд відхилив усі подані ними клопотання, у тому числі клопотання про визнання доказів недопустимими з підстав їх відсутності, допиту експерта-психолога, дослідження факту тяжкої образи, допиту свідка ОСОБА_10 , тощо, оскільки про недослідження цих обставин йдеться в постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року.
Окрім цього, вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинами справи, та суд не вказав у судовому рішенні, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Вважає, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, оскільки судом першої інстанції вони досліджені з порушеннями, а також дослідити докази, про дослідження яких ним заявлялися клопотання, проте були проігноровані місцевим судом.
Також, апелянт додає, що в ухваленні оскаржуваного рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід. Просить апеляційний суд визнати заяву про відвід суддів обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_6 , який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
За змістом наведених вище норм процесуального закону роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, в тому числі шляхом переоцінки вже досліджених доказів, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного так і правового характеру), які: об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи; не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Відповідно до рішення Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа №315/793/16-к, провадження №51-3062км19) необхідним є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Апеляційним судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.12.2017 ОСОБА_7 було визнано винним та засуджено за п.4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 129, ст. 70 КК України до покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19.07.2018 вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.12.2017 залишено без змін.
Також відмовлено у задоволенні касаційних скарг сторони захисту постановою Верховного Суду від 19.11.2019, та залишено вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.12.2017 та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19.07.2018 без змін.
10 січня 2022 адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова районного суду м. Львова із заявою про перегляд вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07.12.2017 за нововиявленими обставинами.
Зі змісту заяви захисника ОСОБА_9 убачається, що в якості нововиявлених обставин він посилається на обставини, які були предметом дослідження та оцінки, відповідно до вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07.12.2017, а також судів апеляційної та касаційної інстанцій, а саме те, що протокол слідчого експерименту (додатком до якого є запис процесуальної дії) є недопустимим доказом з підстав втрати оригіналу відеозапису, не допитано свідка ОСОБА_10 , експерта-психолога.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і апеляційний суд, що обставини, на які покликаються засуджений та його захисник у заявах, не є нововиявленими обставинами в розумінні вимог ст. 459 КПК України, та такі слід розцінювати як суб'єктивне ставлення засудженого до рішення суду.
Окрім цього судом першої інстанції належним чином перевірено та надано належну оцінку іншим доводам заяви захисника про необхідність перегляду за ново виявленими обставинами вироку суду щодо ОСОБА_7 , у тому числі щодо відсутності відеозапису слідчого експерименту, штучного створення та підроблення доказів стороною обвинувачення, завідомо неправдивих показань потерпілого та інших обставин, які доводять неправильність вироку.
Суд першої інстанції при цьому правильно зауважив, з чим погоджується і колегія суддів, що нововиявлені обставини - це є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Буквальне розуміння наведених положень дає змогу зробити висновок, що неправдиві показання свідка чи потерпілого внаслідок помилки, а не кримінально протиправних дій не можуть визнаватись нововиявленою обставиною, що не охоплює всі можливі випадки.
Окрім цього, слід звернути увагу, що доводи захисника про підроблення доказів стороною обвинувачення спростовуються постановами про закриття кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367 КК України.
Також голослівним є покликання засудженого ОСОБА_7 на невиконання судом першої інстанції ухвали Львівського апеляційного суду від 26.10.2023, якою скасовано ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вказана ухвала скасована судом апеляційної інстанції з лише підстав порушення права на захист, що було усунуто судом першої інстанції під час нового розгляду заяви ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року.
Висновок суду про відмову у задоволенні заяви захисника ОСОБА_9 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року є обґрунтованим та вмотивованим.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала суду відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2023 року, якою залишено без задоволення заяву захисника ОСОБА_9 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4