Справа № 464/1542/23 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.
Провадження № 22-ц/811/3616/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
22 березня 2024 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 липня 2023 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Під Зуброю» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У березні 2023 року Львівське комунальне підприємство (далі - ЛКП) «Під Зуброю» звернулося до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Заявою від 24.04.2023 року позовні вимоги позивач уточнив та, в кінцевому, просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2018 року по 28.02.2023 року в розмірі 19673 грн. 97 коп.
Вимоги обгрунтовано тим, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Під Зуброю». Споживачами послуг є мешканці будинку, які здійснюють оплату послуг на рахунок ЛКП «Під Зуброю».
Відповідачі проживають в будинку та користуються житлово-комунальними послугами, зокрема, послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а відтак, є споживачами послуг, які надає ЛКП «Під Зуброю». Між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні відносини щодо надання вказаного виду житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку. Через неналежне виконання обов'язків по сплаті наданих послуг, у відповідачів виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості.
Первинно, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, проте, ухвалою суду від 25.03.2020 року судовий наказ скасовано.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 липня 2023 року позов ЛКП «Під Зуброю» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ЛКП «Під Зуброю» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2018 року до 28.02.2023 року в розмірі 19673 грн. 97 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ЛКП «Під Зуброю» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 липня 2023 року залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати в частині солідарного стягнення заборгованості з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЛКП «Під Зуброю» до ОСОБА_1 за необґрунтованістю.
У заяві від 11.01.2024 року відповідачка просить застосувати наслідки спливу позовної давності.
Зазначає, що вона дійсно є співвласником квартири АДРЕСА_2 , проте, через конфлікт із братом ОСОБА_2 , останній не допускає її до квартири, внаслідок чого вона в квартирі не проживає і не користується послугами ЛКП «Під Зуброю».
За позицією відповідачки, зважаючи на її частку у спільному майні (1/4), вона може нести витрати з утримання будинку та прибудинкової території лише в розмірі 1/4 вартості нарахованих послуг, тому солідарне стягнення усієї суми заборгованості з неї за такі послуги є неправомірним.
Наголошує, що з 2014 року і до цього часу зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , протягом щонайменше останніх шести-семи років взагалі не відвідує спірного помешкання, тому не обізнана із ситуацією щодо заборгованості по сплаті комунальних послуг.
Також зазначає, що їй не відомо, які конкретно послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавав позивач.
Висновок суду першої інстанції про встановлення щодо неї фактичних договірних відносин з надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території вважає передчасним та необґрунтованим.
Не погоджується і з твердженням суду першої інстанції про те, що строк позовної давності переривався зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу.
Зауважує, що внаслідок повідомлення суду стороною позивача неправдивих відомостей про її місце реєстрації та фактичне місце проживання, вона була позбавлена процесуальної можливості заявити у суді першої інстанції про застосування строків позовної давності за вимогами ЛКП «Під Зуброю».
Окрім того, зазначає, що суд розглянув справу за правилами позовного провадження у її відсутності, позбавивши права реалізувати свої процесуальні права у справі.
Також додає, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.03.2024 року, є дата складення повного судового рішення - 22.03.2024 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №33 від 23.02.2023 року з місця проживання про склад сім'ї і прописки.
У зазначеній квартирі зареєстрований лише відповідач ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 року, Львівські комунальні підприємства залишаються виконавцями житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова до моменту прийняття рішення власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків про форму управління багатоквартирним будинком або створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
На виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.08.2018 року, який набрав чинності з 01.05.2019 року, співвласники будинку АДРЕСА_1 провели збори. За результатами зборів, обрали управителя ЛКП «Під Зуброю» та 01.02.2021 року уклали типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до умов договору, управитель зобов'язується надавати співвласникам будинку послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління, згідно з вимогами законодавства та умовами договору.
Згідно відомості про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за особовим рахунком НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 значиться заборгованість в розмірі 19673 грн. 97 коп., яка обрахована за період з квітня 2018 року по лютий 2023 року. Відповідно до відображеної інформації, останній платіж було здійснено у березні 2019 року в сумі 500 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ЛКП «Під Зуброю», суд першої інстанції виходив із того, що між ЛКП «Під Зуброю», як управителем будинку, та відповідачами, як співвласниками квартири, встановилися фактичні договірні відносини по наданню житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території на підставі типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.02.2021 року. Зважаючи на те, що відповідачі користувалися наданими послугами, проте, за такі не сплачували, суд, враховуючи відсутність будь-яких заперечень, дійшов висновку про стягнення заявленої суми заборгованості. При цьому, встановив, що строк позовної давності переривався зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає перелік комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.13 цього Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з ч.2 ст.14 Закону, ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, однак, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону,споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст.162 ЖК України, громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
У статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Таким чином, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З 01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII) .
Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону №2189-VIII, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2189-VIII, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ч.1 ст.18 Закону №2189-VIII).
Згідно з п.3 укладеного 01.02.2021 року типового договору між ЛКП «Під Зуброю» та співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітрано-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів, надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, ліквідація наслідків аварійних ситуацій у внутрішньобудинкових мережах у вечірній та нічний час з 17.00 до 08.00 (п'ятниця з 16.00 до 08.00) у вихідні та святкові дні, деритизація, суцільна деритизація шляхом укладення окремого договору з виконавцем послуг на підставі актів виконаних робіт, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, шляхом укладення договору з виконавцем послуг на підставі актів виконаних робіт, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
У пункті 6 договору передбачено, що кожен із співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 11 договору від 01.02.2021 року передбачено, що плата за послугу з управління будинком нараховується щомісяця та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ЛКП «Під Зуброю» покликається на те, що за період з квітня 2018 року по лютий 2023 року у відповідачів наявна заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір якої становить 19673 грн. 97 коп.
На підтвердження наявності заборгованості відповідачів, позивачем надано відомість про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 14.03.2023 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , в якій міститься розрахунок заборгованості відповідачів за надані житлово-комунальні послуги за вказаний період, який відповідачами, в тому числі ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, не спростовано належними та допустимими доказами.
Відповідач ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ненадання ЛКП «Під Зуброю» комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також не зверталася до виконавця послуг з приводу їх надання не в повному обсязі чи неналежної якості.
Непроживання відповідачки ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 не звільняє її від відповідальності, як співвласника квартири, нести витрати з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки у встановленому законом порядку від таких послуг вона не відмовлялася.
Відсутність укладеного договору не звільняє її від обов'язку оплачувати такі послуги за встановленими тарифами.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про солідарну відповідальність співвласників квартири за утримання будинку та прибудинкової території, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкових територій, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, що надає ЛКП «Під Зуброю».
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка, як співвласник квартири, якій належить 1/4 частки, може нести відповідальність лише частково, виходячи з розміру частки, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що частка майна ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 не визначена, квартира перебуває у спільній сумісній власності, так як набута в порядку приватизації за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Так, у постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі №6-214цс14, від 13 січня 2016 року у справі №6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема, виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.
Суд першої інстанції не врахував зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про переривання строку позовної давності зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за період з 01 квітня 2018 року по 28 лютого 2023 року в сумі 19673 грн. 97 коп.
У той же час, відповідно до п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року №540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2», в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано лише з 01 липня 2023 року.
Зважаючи на те, що трирічний строк позовної давності до березня 2020 року не сплинув, оскільки такий був продовжений на строк дії карантину, а до суду з означеним позовом ЛКП «Під Зуброю» звернулося 21.03.2023 року, тобто в межах строку позовної давності.
Відтак, доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставні, оскільки такі строки продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року №540-IX на строк дії карантину.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, то колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ЛКП «Під Зуброю» та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).
У позовній заяві ЛКП «Під Зуброю» зазначило місце проживання відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .
За отриманою інформацією про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Як свідчать матеріали справи, судова кореспонденція надсилалась ОСОБА_1 тричі на адресу: АДРЕСА_4 , за якою вона не зареєстрована.
Про судові засідання, призначені на 21.06.2023 року та 26.07.2023 року, судова кореспонденція направлялась за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , проте, така (на 21.06.2023) повернулась на адресу відправника (суду) за закінченням терміну зберігання, що не свідчить про відмову відповідача від одержання повідомлення чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів на користь позивача сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції не врахував того факту, що відповідач, звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення у цій справі від 26.07.2023 року, до заяви долучила пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 15.07.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є оримувачем пенсії по інвалідності ІІ групи загального захворювання довічно.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене, сплачений ЛКП «Під Зуброю» судовий збір підлягав стягненню лише з іншого відповідача - ОСОБА_2 , оскільки відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати такого в силу вимог Закону України «Про судовий збір».
Окрім того, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не передбачено солідарного стягнення судового збору.
З наведених вище мотивів, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального та процесуального права з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті вирішення даного спору, а саме: про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2018 року по 28.02.2023 року в розмірі 19673 грн. 97 коп.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та встановлених обставин справи, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2684 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства «Під Зуброю» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Під Зуброю» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2018 року по 28.02.2023 року в розмірі 19673 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Під Зуброю» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 22 березня 2024 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич