Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 756/8075/22 (провадження № 61-15778 св 23)
26 березня 2024 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лавренчук Марини Іванівни на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», про визнання недійсним договору, і постановою від 26 березня 2024 року касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Водночас вважаю, що справу розглянуто неповноважним складом судуз огляду на таке.
1. Частиною першою статті 39 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
2. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі (пункт 2 частини першої статті 36 ЦПК України).
3. Також згідно приписів пункту 5 частини першої цієї ж статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
4. З метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, на підставі пункту 2 та пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України я, як суддя який входив до складу колегії для розгляду справи № 756/8075/22, заяви самовідвід.
5. Обґрунтовуючи відповідну заяву я вказував на те, що третьою особою, яка є учасником справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у цій справі є ПАТ «Омега Банк», на яке було перейменоване ПАТ «Сведбанк».
6. Здійснюючи адвокатську діяльність в 2012 році я надавав ПАТ «Сведбанк» юридичні послуги (правову допомогу) в судах, зокрема, у справах №№ 5004/2507/11, 5004/2398/11, 5011-65/4399-2012, 5011?65/4005-2012, 5011-34/1899-2012, 56/245, 3/26/5022-314/2012, 5011?65/4639-2012 та багатьох інших.
7. Не дивлячись на те, що закон не містить прямого ототожнення понять «правнича допомога», «правова допомога» та «юридичні послуги», які надаються адвокатом, за своїм змістом вони є ідентичними.
8. Таким чином, надання адвокатом юридичних послуг, правової допомоги прирівнюється до правничої допомоги, в розумінні чинного законодавства. Водночас, навіть якщо припустити непоширення пункту 2 частини першої статті 36 ЦПК України на випадки надання адвокатом юридичних послуг чи правової допомоги, зазначені обставини на мою думку можуть викликати в учасників даної справи та сторонніх спостерігачів сумнів в моїй неупередженості або об'єктивності при розгляді зазначеної справи.
9. Відмовляючи у задоволенні моєї заяви про самовідвід Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що обставини, наведені мною на обґрунтування заяви не знайшли свого підтвердження, оскільки ПАТ «Сведбанк» не є стороною у справі № 756/8075/22, сторонами у цій справі є ОСОБА_1 , ТОВ «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , ПАТ «Омега Банк».
10. Також колегія суддів вказала, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у вересні 2022 року, тобто коли Пророк В. В. вже мав статус судді і здійснював правосуддя у Верховному Суді, а відтак не міг надавати сторонам у цій справі будь-яку правничу допомогу в розумінні пункту 2 частини першої статті 36 ЦПК України. Із заяви судді Пророка В. В. про самовідвід не вбачається також і того, що він раніше, до набуття статусу судді Верховного Суду, надавав правничу допомогу будь-кому зі сторін у цій справі, а посилання на те, що він надавав таку допомогу ПАТ «Сведбанк» не може свідчити про його упередженість та/або необ'єктивність при розгляді справи № 756/8075/22 чи існування у нього приватного інтересу у результаті вирішення спору.
11. Проте, вважаю, що колегія суддів дійшла помилкового висновку оскільки пункт другий частини першої статті 36 ЦПК України зобов'язує суддю заявити самовідвід та він підлягає відводу у тому випадку, якщо суддя надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі.
12. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 сама лише зміна назви юридичної особи без зміни її організаційно-правової форми не є перетворенням такої юридичної особи в розумінні статті 108 Цивільного кодексу України.
13. Таким чином у зв'язку із перейменуванням у 2013 році ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Омега Банк» нова банківська установа не утворилася, що свідчить про те, що я, здійснюючи адвокатську діяльність, та надаючи в 2012 році ПАТ «Сведбанк» юридичні послуги (правову допомогу) у різних справах в судах надавав таку допомогу одній із сторін яка бере участь у справі № 756/8075/22.
14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід'ємною складовою системи захисту, встановленої Конвенцією та Протоколами до неї.
15. Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.
16. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».
17. Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені частиною 1 статті 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
18. Отже, ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.
Враховуючи викладене вважаю, я не міг приймати участь у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», про визнання недійсним договору за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лавренчук Марини Іванівни на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, оскільки підлягав відводу від розгляду.
Суддя В. В. Пророк