ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 3/447
27.11.07
За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
До Відкритого акціонерного товариства «Укртанслізинг»
Про стягнення 144 943,80 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники:
Від позивача Шевченко В.А. -по дов. № 762 від 15.06.2007
Від відповідача Довганенко Д.В. -по дов. № 926/09/07
У засіданні брали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.11.2007 оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укртанслізинг»144 943,80 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечив повністю мотивуючи тим, що внаслідок укладення додаткової угоди № 2 від 21.08.2007 було припинено права і обов'язки за договором, у зв'язку з чим відсутня заборгованість.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
03.11.2006 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця», як лізингоодержувач (надалі-позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг», як лізингодавець (надалі-відповідач) було укладено договір № Пр/В-061369/НЮ (надалі -договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов'язався на умовах зазначених у договорі набути власність 700 чотирьохвісних напіввагонів моделей 12-783 (виробник ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод») ТУ У 3.06-05763814-203-96 та (оснащені візками, модернізовані за проектом СО3.04, розробки Київського проектно-конструкторського-технологічного бюро по вагонах (КПКТБ (В)) та 12-9745 (виробник ДП «Стрийський вагоноремонтний завод») ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектовані модернізованими візками моделі 18-100, з установкою елементів компанії .Stucki»і колісних пар з нелінійним профілем коліс ІТМ-73 ТУ У 35.2-01124454-028-2004 (надалі -напіввагони) відповідно до встановлених позивачем технічних вимог, визначених додатком № 1 до цього договору та передати їх у користування позивачу на умовах передбачених цим договором.
Строк дії договору сторонами встановлено з моменту його підписання сторонами (03.11.2006) та до повного виконання своїх зобов'язань за договором.
Спір у справі виник з причин того, що позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну передачу напіввагонів за договором, а відповідач посилаючись на припинення прав і обов'язків за договором внаслідок укладення додаткової угоди № 2 від 21.08.2007 проти цього заперечує.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на зміст укладеного договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 він за правовою природою є договором фінансового лізингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. А згідно приписів ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.1. договору напіввагони передаються відповідачем і приймаються у лізинг позивачем поетапно партіями не менше ніж п'ятдесят одиниць -від виробника - вагонобудівного заводу, та без обмеження розміру партії -від виробника -вагоноремонтного заводу, на умовах сплати позивачем відповідачу лізингової плати за користування напіввагонами шляхом перерахування лізингових платежів відповідачу. Розмір партій напіввагонів, що передаються в лізинг обумовлюється графіком передачі в лізинг (Додаток №2 Договору).
Згідно додатку № 2 до договору відповідач зобов'язався передати в лізинг позивачу 700 піввагонів за графіком: піввагон моделі 12-783 у листопаді 2006 року у кількості 50 одиниць, у грудні 2006 року -50 одиниць, у січні 2007 року -125 одиниць, у лютому 2007 року -125 одиниць, у березні 2007 року - 150 одиниць; піввагон моделі 12-9745 у грудні 2006 року - 20 одиниць, у січні 2007 року -30 одиниць, у лютому 2007 року -70 одиниць, у березні 2007 року -80 одиниць.
Вартість одиниці напіввагонів, що передається в лізинг, встановлена пунктом 1.3. договору, складає 199 980 грн. 00 коп. з ПДВ, в т.ч. ПДВ -33 330 грн. 00 коп. за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долару США становить 39 600,00 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладання цього договору, що дорівнює 505 грн. 00 коп. за 100 доларів США.
Відповідач взяті за договором зобов'язання у відповідності до додатку № 2 не виконав, першу партію напіввагонів у кількості 50 одиниць на суму 9 999 000 грн. 00 коп. не поставив.
Позивач звертався до відповідача з претензією № ВС-95/152 від 22.01.2007, в якій просив останнього сплатити штрафні санкції за затримку поставки напіввагонів.
У зв'язку з чим додатковою угодою № 1 до договору, датою підписання якої відповідач вважає 17.01.2007, а позивач 01.02.2007, сторонами погоджено доповнення до договору та внесено зміни до пунктів 1.3., 4.1., 4.2. щодо нових строків, ціни та кількості передачі напіввагонів у лізинг.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, судом стосовно дати укладання додаткової угоди № 1 відзначається наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна додаткова угода № 2 від 21.08.2007, яка підписана сторонами та скріплена печатками, та пунктом 5 якої сторонами зафіксовано наступне: «…вважати чинними та такими, що застосовуються в розрахунках, додаток № 2 від 03.11.2006 року та №5 від 01.02.2007 року …».
Отже, виходячи зі змісту викладеного, шляхом підписання зазначеної додаткової угоди, в пункті 5 сторонами було зафіксовано дату підписання додатку № 5 до договору, а саме 01.02.2007.
Окрім того, як встановлено п. 5 додаткової угоди № 1 до договору, з дати її підписання всі посилання на додаток № 2 вважаються посиланнями на додаток № 5, а останній згідно п. 4 додаткової угоди № 1, додається до угоди та є невід'ємною частиною договору.
Таким чином враховуючи те, що додаток № 5 від 01.02.2007 було додано до додаткової угоди № 1 на момент її укладання, а також те, що ним набуто чинності з моменту її підписання, суд дійшов висновку вважати датою укладання додаткової угоди № 1 також 01.02.2007.
Згідно додатку № 5 до договору відповідач, також, зобов'язався передати в лізинг позивачу 700 піввагонів, проте за іншим графіком, а саме: піввагон моделі 12-783 у грудні 2006 року у кількості 50 одиниць, у березні 2007 року -150 одиниць, у квітні 2007 року -150 одиниць, у травні 2007 року -150 одиниць; піввагон моделі 12-9745 у січні 2006 року -20 одиниць, у березні 2007 року -90 одиниць, у квітні 2007 року -90 одиниць.
Вартість одиниці напіввагонів встановлена п. 1.3. договору, в редакції п. 1 додаткової угоди № 1, становить: - перші 70 піввагонів, в тому числі: 50 виробництва ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»та 20 виробництва ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»- 199980 грн. 00 коп. з ПДВ, в т.ч. ПДВ -33 330 грн. 00 коп. за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долару США становить 39 600 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладання цього договору, що дорівнює 505 грн. 00 коп. за 100 доларів США; - інші 630 піввагонів, в тому числі: 450 ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»та 180 виробництва ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»- 221 190 грн. 00 коп. з ПДВ, в т.ч. ПДВ -36 865 грн. 00 коп. за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долару США становить 43 800 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладання цього договору, що дорівнює 505 грн. 00 коп. за 100 доларів США.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем так і не було передано напіввагони у строки визначені договором та додатками до нього, а саме: піввагони моделі 12-783 у кількості 50 одиниць на суму 9 999 000 грн. 00 коп. не були поставлені у листопаді 2006 року; моделі 12-9745 у кількості 50 одиниць та моделі 12-783 у кількості 75 одиниць загальною вартістю 26 648 750 грн. 00 коп. -у березні 2007 року.
Позивач двічі звертався до відповідача з претензіями № ВС-95/152 від 22.01.2007, № ВС-95/443 від 19.02.2007 про сплату пені за несвоєчасну поставку напіввагонів, однак відповідач листом № 608/07 від 06.07.2007, посилаючись на підвищення цін на металопрокат та комплектуючі просив укласти договір за новою ціною, а листом № 675/07/07 від 27.07.2007 з тих же мотивів просив розглянути та підписати додаткову угоду № 2, яку було додано до листа.
21.08.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою сторони погодили дострокове припинення дії договору в частині передачі на умовах фінансового лізингу 515 чотирьохвісних напіввагонів моделей 12-783 та 12-9745 (надалі -напіввагони). Відносно поставлених напіввагонів протягом 2007 року Договір діє на визначених умовах, але з урахуванням змін у зв'язку з припиненням подальшої поставки (п. 2 додаткової угоди № 2).
Пунктом 5 додаткової угоди № 2 сторонами передбачено, що у зв'язку з припиненням дії договору в частині поставки на умовах лізингу напіввагонів в кількості 515 одиниць, вважати чинними та такими, що застосовуються в розрахунках, додаток № 2 від 03.11.2006 та № 5 від 01.02.2007 до договору в частині поставки напіввагонів в кількості 185 одиниць.
Згідно п. 10 додаткової угоди № 2 після її підписання сторони не мають взаємних претензій щодо зобов'язань з недопоставки 515 напіввагонів, обумовлених договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Враховуючи викладене судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо безпідставності стягнення пені у зв'язку з припиненням прав і обов'язків за договором внаслідок укладення додаткової угоди № 2, оскільки зазначеною угодою було передбачено припинення дії договору лише в частині поставки на умовах лізингу напіввагонів в кількості 515 одиниць та відсутність зобов'язань з їх поставки, в іншій частині її умови не поширюються на зобов'язання, що виникли до укладання даної угоди.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.3 договору передбачено сплату відповідачем пені позивачу в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно переданого майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.
Судом встановлено, що розмір пені, нарахований позивачем, визначено невірно.
Таким чином, судом задовольняється розмір пені виходячи з наступного:
50 (од. напіввагонів) х 199 980 грн. 00 коп. (ціна) х 0,01% (ставка пені) : 365 днів х 62 дні (з 01.12.2006 до 31.01.2007) = 169 грн. 85 коп.
125 (од. напіввагонів) х 221 190 грн. 00 коп. (ціна) х 0,01% (ставка пені) : 365 днів х 30 дні (з 01.04.2007 до 31.04.2007) = 219 грн. 03 коп.
Таким чином, розмір пені за розрахунками суду становить 388 грн. 88 коп.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково у розмірі 388 грн. 88 коп.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 0,57 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртранслізинг»(03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 40; 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, кв. 120; код 30674235) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код 01073828) 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 88 коп. пені, 3 (три) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 3 (три) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
4. Повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код 01073828) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 1362 від 11.05.2007 державне мито в розмірі 0 грн. 57 коп. Платіжне доручення залишити в матеріалах справи господарського суду міста Києва № 3/447.
Суддя
В.В. Сівакова