донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.10.2010 р. справа №14/226
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівДіброви Г.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: Петраков О.В. -директор
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області
від05.08.2010р.
у справі№ 14/226 (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ
доДержавного підприємства «Донбасантрацит» м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 114 656грн. 24коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донбасантрацит»м. Красний Луч Луганської області 114 656грн. 24коп., з яких: 69 960грн. -сума боргу, 23793грн.80коп. - інфляційні витрати, 20 902грн.21коп. - штрафні санкції, з віднесенням на відповідача витрат по оплаті державного мита у сумі 1147грн., інформаційно-технічних витрат у сумі 236грн.00коп. та витрат на юридичну консультацію у сумі 1000грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору від 02.06.2008 року № 137 в частині оплати поставленого товару, даними видаткової накладної № 13 від 04.06.2008 року, копіями довіреностей на отримання товару.
Господарський суд Луганської області рішенням від 05.08.2010р. у справі № 14/226 у задоволенні позову відмовив, посилаючись на недоведеність позивачем пред'явлення вимоги, а саме рахунку на оплату отриманого товару та в зв'язку з чим не виникнення обов'язку оплати товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2010р. у справі № 14/226 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає помилковим висновок суду про недоведеність позовних вимог, так як відповідно до умов договору, правил ІНКОТЕРМС -2000, 04.06.2008 року ним по видатковій накладній № 13 від 04.06.2008р. був переданий товар, наданий рахунок-фактура та податкова накладна № 14 від 04.06.2008 року, тоді як відповідачем, в порушення п.6.2 договору, поставлений товар своєчасно оплачений не був.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а неявка без поважних причин не являється підставою для перенесення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між сторонами укладено договір № 137 від 02.06.2008 року на постачання «змочувача вугільного пилу ДБ»на суму 99 960грн. (в т.ч. ПДВ 16 660грн.)
Відповідно до п.4.2 договору доставка партії товару здійснюється на умовах DDP Правил ІНКОТЕРМС -2000 (склад вантажоодержувача) згідно рахунку-фактури або рахунку не пізніше 15 календарних днів з наданням рахунку-фактури або рахунку, податкової накладної та товарної накладної.
Згідно з п.4.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами товаросупроводжувальних документів при його прийнятті та оформленні акту приймання-передачі.
Пунктом 12.1 договору сторони встановили, що договір діє з дати його підписання до 31.12.2008 року, а щодо виконання зобов'язань -до повного і належного їх виконання.
За видатковою накладною № 13 від 04.06.2008 року позивачем, на виконання умов договору № 137 від 02.06.2008 року та специфікації до нього, поставлено 7000 кг змочувачів вугільного пилу ДБ на суму 99 960грн.
Видаткова накладна підписана представниками сторін, отримання продукції здійснювалось представниками відповідача на підставі довіреностей від 04.06.2008року, 05.06.2008 року, 09.06.2008 року,
Платіжним дорученням № 732 від 25.02.2010 року відповідачем здійснена оплата за матеріали відповідно до умов договору № 137 від 02.06.2008 року в сумі 30 000 грн.
Відповідачем доказів оплати решти суми 69 960грн. не пред'явлено, тому позивач звернувся з позовом про стягнення суми боргу 69 960грн. у примусовому порядку.
Приймаючи до уваги умови договору щодо доставки товару не пізніше 15 календарних днів згідно рахунку-фактури або рахунку, необхідності при доставці товарів мати документи, а саме: рахунок-фактуру або рахунок, податкову накладну, товарну накладну, слід визнати, що сторонами передбачені особливі умови порядку передачі товару, про відсутність даних документів при отриманні товару відповідачем не визначено. Видаткова накладна № 13 від 04.06.2008 року підписана представниками сторін, підпис представника відповідача завірений печаткою.
Даними акту звірки взаєморозрахунків станом на 21.07.2010 року підтверджено наявність заборгованості по оплаті поставленого за видатковою накладною № 13 від 04.06.2008 року товару в сумі 69 960грн. за договором № 137 від 02.06.2008 року.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При наявності даних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що наданими документами підтверджена поставка товару за умовами договору № 137 від 02.06.2008 року в сумі 99 960грн., здійснення відповідачем часткової оплати в сумі 30 000грн.00коп. та факт наявності заборгованості по оплаті отриманого товару в сумі 69 960грн., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69 960грн. визнаються колегією суддів доведеними та підлягаючими задоволенню.
Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував та просив стягнути з відповідача на його користь інфляцію у сумі 23 793грн. 80коп. (розрахунок доданий до позову).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому не приймається судом як належний доказ у даній справі.
За власним розрахунком Донецького апеляційного господарського суду інфляційні нарахування за період з червня 2008 року по липень 2010 року складають 16 703грн.00коп.
На підставі наведеного позовні вимоги в цій частині визнаються такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем пред'явлені до стягнення штрафні санкції у сумі 20 902грн.21коп.
Згідно з п. 9.3 договору № 137 від 02.06.2008 року за порушення строку розрахунків, передбачен6ого даним договором платник сплачує виконавцю штраф з розрахунку облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій без урахування обмеження періоду нарахування штрафу шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
З зазначеного слідує, що частина 6 статті 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Оскільки штраф пред'явлено з порушенням строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення 20 902грн.21коп. штрафу визнаються судовою колегією не підлягаючими задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення витрат з оплати послуг адвоката у сумі 1000грн. визнаються такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
При цьому, відшкодуванню витрат на послуги адвоката підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення, які повинні підтверджуватися розрахунковими документами про перерахування коштів, видатковим касовим ордером, при наявності документального підтвердження витрат, зокрема угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, тощо.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем в обґрунтування вимог про стягнення витрат з оплати послуг адвоката у сумі 1000грн.00коп. не надано документів, які б підтверджували дотримання вимог чинного законодавства при понесенні витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду скасовує рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2010р. у справі № 14/226 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 69 960грн. суми боргу та інфляційних втрат у сумі 16 703грн.00коп. з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ про стягнення з Державного підприємства «Донбасантрацит»69 960грн. -суми боргу, 16 703грн.00коп. -інфляційних витрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовляє.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2010р. у справі № 14/226 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 69 960грн. суми боргу та інфляційних втрат у сумі 16 703грн.00коп.
В частині стягнення штрафу у сумі 20 902грн.21коп., інфляційних втрат у сумі 7090грн.80коп., адвокатських послуг у сумі 1000грн. рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2010р. у справі № 14/226 залишається без змін за мотивами викладеними у даній постанові.
Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит»м. Красний Луч Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух»м. Луганськ 69 960грн. - суми боргу та інфляційні втрати у сумі 16 703грн.00коп., 699грн.86коп. -суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 114грн.00коп. - інформаційно-технічних витрат, 349грн.90коп. -суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1, 2 - сторонам
3 -до справи
4 -гос. суду Луг.обл
5 - ДАГС