№а-743\10
18 жовтня 2010 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Войнаренко Л.Ф., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про перерахунок та виплату пенсії,
встановила:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено її права, передбачені ст. 39,51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум щомісячної доплати не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2010 року. Просить визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті її пенсії в розмірі, який відповідає вимогам ст.39,51 Закону України від 28.02.1991р. № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до ст.39,51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до змін прожиткового мінімуму.
Відповідач направив суду заперечення проти позову, посилаючись на відповідні постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачені розміри виплат окремим категоріям пенсіонерів та на відповідні положення Законів України про державний бюджет України і «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дослідивши матеріали справи, вважаю , що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та ОСОБА_1 з приводу обчислення розміру пенсії, яка призначена та виплачується останній на умовах Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, при розгляді цієї справи, необхідно виходити з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і зокрема зміни до цього Закону в редакції від 6 червня 1996 року № 230/96 (далі Закону № 230\96), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи, та Конституцію України.
Встановлено, що позивач є пенсіонером і постійно проживає на території Вишгородського району - тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в Постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, а тому згідно ст. 39 Закону № 230/96 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від № 6-рп/2007 щодо визнання неконституційним зупинення її дії статтею 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, має право на щомісячну доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та в відповідності до ст.51 цього Закону щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, що встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Необхідно враховувати, що виплата Управлінням такої доплати позивачеві в розмірі, визначених Постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.
Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі, як правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру однієї мінімальної заробітної плати не відповідають, яка у відповідні з липня 2007 року по 2008 рік становила від 440 грн. до 605 грн. згідно Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки.
Вважаю, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України видокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й пенсіонери, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, яким провадиться щомісячна доплата за спеціальним законом.
Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом Укаїни рішення про неконтитуційність, що також визначено в п.3 Рішення Коституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп.
Відповідач в своїх запереченнях наполягає на застосуванні шестимісячного строку звернення до суду, передбаченому ст. 99 КАС України.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України законодавцем щодо застосування шестимісячного строку внесено застереження такого змісту «… якщо не встановлено інше». «Інше» передбачено ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Тим самим, вважаю наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред'явлений позов задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163,183-2 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Дії Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнати неправомірними.
Зобов”язати Управління пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої нею пенсії в період з 7 липня 2007 року по грудень 2007 року \включно та з 22 травня 2008 року по жовтень 2010 року у розмірі , передбаченому ст.ст.39,51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови відповідно до ст. 186 КАС України.
Суддя