Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/648/24
3/287/1492/24
05 квітня 2024 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №237242 від 16.02.2024 року вбачається, що 16.02.2024 року, о 07 год. 44 хв., в ході проведення раптової перевірки організації та несення служби прикордонного наряду «Пост спостереження» було виявлено, що сержант ОСОБА_1 самовільно покинув місце несення служби, зайшов у бліндаж, зняв із себе зброю, екіпіровку та відпочивав (спав), що прямо заборонено відданим наказом на охорону державного кордону. При цьому, в період з 06 год. 00 хв. по 12 год. 00 хв. відповідно до графіку несення служби ОСОБА_1 повинен був нести службу в прикордонному наряді «Пост спостереження». Своїми діями сержант ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду (воєнного стану), порушив вимоги пункту 9 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 року №1261, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Частиною 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та триває по сьогоднішній час.
Диспозиція ч. 2 ст. 172-18 КУпАП за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Частиною 1 ст. 172-18 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Об'єктом правопорушення є порядок несення прикордонної служби.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172-18 КУпАП, полягає у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Суб'єктом цього правопорушення є військовослужбовець, який входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Суб'єктивна сторона характеризується умислом або необережністю.
Стаття 172-18 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 172-18 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Зокрема, відповідно до вимог ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, зразково виконувати свої службові обов'язки, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про прикордонний контроль» під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України, якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до п. 9 глави 5 розділу II «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» прикордонний патруль (далі - патруль) - прикордонний наряд у складі двох та більше прикордонників, який призначений для патрулювання (огляду) певної ділянки (району), пошуку порушників (ознак порушень) законодавства, контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму та реалізації даних обстановки, а також для перевірки несення служби інших прикордонних нарядів.
Під час несення служби патруль зобов'язаний:
нести службу відповідно до отриманого наказу, послідовно переміщуючись від одного місця несення служби до іншого;
вести спостереження за місцевістю, районами провадження робіт, здійснювати перевірку державного кордону, стану прикордонних знаків, покажчиків та інших інженерних споруд;
оглядати берегову смугу, перевіряти порядок обліку та утримання на причалах плавзасобів, їх плавання в територіальному морі, водах прикордонних річок, озер, інших водойм, вести спостереження за водною поверхнею;
здійснювати огляд транспортних засобів, будівель та інших місць можливого укриття правопорушників;
перевіряти документи на право перебування у прикордонній смузі й контрольованому прикордонному районі у громадян України, іноземців та осіб без громадянства;
проводити опитування осіб, працівників у районах провадження робіт та обслуговуючий персонал транспортних засобів з метою отримання (уточнення) інформації про можливу протиправну діяльність у районі патрулювання;
підтримувати взаємодію з дільничними інспекторами прикордонної служби, постами технічного спостереження, іншими прикордонними нарядами, у тому числі в пункті пропуску (пункті контролю, контрольному пункті в'їзду - виїзду);
здійснювати пошук та вживати заходів щодо затримання правопорушників законодавства з прикордонних питань, документування та збереження ознак правопорушення;
забезпечити охорону та супроводження (конвоювання) затриманих до підрозділу охорони кордону;
дотримуватись заходів маскування.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України». Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №237242 від 16.02.2024 року, який складений у відповідності до вимог КУпАП та містить формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень;
- службовою характеристикою військовослужбовця строкової служби ОСОБА_1 ;
- письмовим поясненням ОСОБА_2 від 16.02.2024 року у якому останній підтвердив обставини викладені у протоколі серії ЧЦП №237242 від 16.02.2024 року;
- письмовим поясненням ОСОБА_1 від 16.02.2024 року згідно яких останній визнав свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні;
- копією військового квитка ОСОБА_1 .
Досліджені судом докази є допустимими, тобто придатними для використання у адміністративному процесі за формою та належними - придатними для використання в адміністративному процесі за змістом, тому є доказами у розумінні вимог ст.251 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, досліджені та проаналізовані у ході розгляду справи докази не містять протиріч та доповнюють один одного, зібрані у порядку встановленому КУпАП, в сукупності та взаємозв'язку беззаперечно та безсумнівно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за адміністративне правопорушення відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем строкової служби, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-18 КУпАП, що відноситься до глави 13-Б КУпАП.
Визначаючи вид та міру стягнення, враховуються обставини вчинення правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме те, що він є військовослужбовцем строкової служби, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності, що буде достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню ним інших адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, судовий збір з ОСОБА_1 не стягується.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 2 ст.172-18, 283, 284, 287, 326-328 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 (десять) діб.
Звільнити від сплати судового збору ОСОБА_1 на підставі п.12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В. Винар