"29" вересня 2009 р. Справа № 3/153.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сканді Групп», м. Київ
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
про стягнення заборгованості -6415,72 грн.
Суддя О.В. Гончарук
Представники:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Сканді Групп»звернулося до приватного підприємця ОСОБА_1 з позовом про стягнення 6415,72 грн. заборгованості, в тому числі основної заборгованості у розмірі 5352,50 грн.
Наявність боргу у розмірі 5352,50 грн., на який нараховано інфляційні та три проценти річних, позивач обґрунтовує фактом помилкового перерахування ним відповідачу 10352,50 грн. в оплату вартості транспортних послуг, наданих відповідачем на виконання умов договору №2603 від 26.03.2008 року.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.07.2009 року порушено провадження у даній справі.
Ухвалами від 03.08.2009 року та 15.09.2009 року, розгляд справи відкладався.
В процесі розгляду справи позивача зобов'язано надати суду довідку державного реєстратора щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію відповідача та його місцезнаходження з метою належного повідомлення відповідача про слухання справи.
На день вирішення спору, 29.09.2009 року, представники сторін у судове засідання не з'явились. При чому відповідач у судове засідання не з'явився втретє.
За таких обставин, розгляд справи відбувається без участі відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.
26.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сканді Групп»та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №2603 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (надалі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався за дорученням власника вантажу і за його рахунок організовувати перевезення вантажу транспортом відповідача по маршруту зазначеному в разовому договорі-заявці, а відповідач зобов'язався доставити ввірений йому позивачем вантаж до пункту призначення та передати особі, уповноваженій на отримання вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано позивачу послуги з вантажоперевезення вартість яких становила 20705 грн. Частину вартості цих послуг у розмірі 10352,50 грн. (50 відсотків), відповідно до умов п. 14 разового договору-заявки від 26.03.2008 року, позивач перерахував відповідачу в якості передоплати 03.04.2008 року.
Відповідно до п. 5.3 Договору, підставою для здійснення оплати позивачем є, зокрема, оригінал фактури, що надається відповідачем не пізніше ніж в чотирнадцятиденний термін після завершення вантажоперевезення.
Позивач зобов'язаний оплатити вказаний рахунок-фактуру протягом 30 днів з моменту його отримання.
Отримавши від відповідача рахунок-фактуру №М-01/04/2 від 01.04.2008 року, позивач 19.05.2008 року перерахував відповідачу, помилково вказану в цьому рахунку суму у розмірі 20705 грн., замість потрібних 10352,50 грн.
Таким чином, відповідачем безпідставно отримано від позивача грошові кошти в сумі 10352,50 грн.
21.05.2008 року позивачем направлено на адресу відповідача лист, в якому сформульовано вимогу про повернення надлишкової суми грошових коштів в розмірі 10352,50 грн.
Станом на день слухання справи, у зв'язку з частковим поверненням коштів в сумі 5000 грн., у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 5352,50 грн.
Відповідно до приписів частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що отримані відповідачем грошові кошти є безпідставно набутими, а тому позов в частині стягнення 5352,50 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних, то судом встановлено, що відповідно до частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
У статті 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Передбачені цією статтею проценти за користування чужими грошовими коштами не пов'язані з відповідальністю за прострочення виконання договірного зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на яку посилається позивач.
За приписом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Частиною четвертою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, кредитор має право на відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
За таких обставин правомірним є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, які згідно розрахунку становлять 851,05 грн.
З огляду на вищезазначені вимоги законодавства України, в розрізі з встановленими господарським судом обставинами справи, у задоволенні іншої частини позову слід відмовити за безпідставністю.
Судові витрати належить стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Чернівецькій філії КБ «Приватбанк», МФО 356282, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сканді Групп»(м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, код 315652046) 6203,55 грн. заборгованості, 98,62 грн. державного мита та 302,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти частини позову відмовити.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення підписано 05.10.2009 року.
Суддя О.В. Гончарук.