"21" січня 2009 р. Справа № 3/60.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа», с. Солонка Пустомитівського району Львівської області
до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Новодністровськ Чернівецької області
про стягнення заборгованості -32787,33 грн.
Суддя Гончарук О.В.
Представники:
Від позивача -Коваль А.І., довіреність № 218 від 17.11.2008 року.
Від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа»звернулося до приватного підприємця ОСОБА_1 з позовом про стягнення 32787,33 грн. заборгованості, з яких 24023,71 грн. основного боргу, 3853,25 грн. пені, 2169,19 грн. інфляційних, 2749,18 20% річних, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 61/Ч від 03.01.2008 року.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.11.2008 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 22.12.2008 року.
Ухвалою від 22.12.2008 року розгляд справи у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, відкладено на 21.01.2009 року.
На день вирішення спору по суті 21.09.2009 року відповідач повторно у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про день, час і місце вирішення спору, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та те, що попередньою ухвалою його було попереджено про можливість розгляду справи без його участі, справа розглядається без участі відповідача, за наявними у ній доказами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.
03.01.2008 року між сторонами укладено договір поставки товарів № 61/Ч (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1., п.1.2 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, (будівельні матеріали), а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно накладних на прийом-передачу товару. Ціни на наступну поставку встановлюються в накладних.
На виконання умов Договору в період з березня 2008 року по липень 2008 року позивач відпустив відповідачу згідно видаткових накладних товар на загальну суму 56047,43 грн., але за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково -на суму 32023,72 грн., у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 24023,71 грн.
Факт наявності заборгованості у розмірі 24023,71 грн. не заперечується і самим відповідачем, який підписав акт звірки з позивачем від 06.10.2008 року.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 24023,71 грн. заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до п. 5.2 Договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 3853,25 грн., що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.
Частиною ж другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких умов правомірним є нарахування позивачем 2161,19 грн. інфляційних та 2749,18 грн. двадцяти процентів річних.
Отже, позовні вимоги в цілому, підтверджуються належними доказами і відповідають вимогам чинного законодавства України у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, с у д -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р №НОМЕР_2 в ЧФ «Приватбанк», МФО 356282, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа»(с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, п/р 26005276350001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м. Львова, МФО 352321, код 30543304) 32787,33 грн. боргу (24023,71 грн. основного боргу, 3853,25 грн. пені, 2749,18 грн. 20% річних, 2161,19 грн. грн. збитків від інфляції), 327,87 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя О.В. Гончарук.