Справа № 686/3686/24
Провадження № 2/686/2477/24
21.03.2024
м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Салоїд Н.М.,
секретаря судового засідання - Лоб І.А.,
за участі відповідача - ОСОБА_1 , та його представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в . Хмельницькому в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,-
В лютому 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 16.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 102695281.
Згідно п. 1.1 умов укладеного договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором надати кредитні кошти позичальнику в сумі 5 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, та проценти за користування кредитом.
Згідно п. 1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів, з 16.06.2021. відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом :1500 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту а кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 2.1 Договору кредиту кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перекату на картковий рахунок.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 7-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 102695281 від 16.06.2021 року укладений договір між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ « Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № № 102695281 від 16.06.2021, що укладений первісним кредитором з відповідачем.
За умовами договору про споживчий кредит № 102695281, укладеного позичальником 16.06.2021 товариство «Мілоан» надало позичальнику кредитні кошти в сумі 5 000 грн. строком кредитування 15 днів із сплатою стандартної процентної ставки 2,00 % в день застосовується у межах строку кредитування.
Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки наданих позичальником.
Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ним 01.07.2021 року.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом : 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить %% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, станом на 09.01.2023 року заборгованість за договором становить 30 950,00 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 25 000,00 грн., заборгованість з комісії 950,00 грн..
Посилаючись на викладене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 950.00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028.00 гривні та на правову допомогу у розмірі 13 000 гривень.
Ухвалою судді Хмельницького 07.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
18.03.2024 відповідачем подано відзив на позов.
21.03.2024 ухвалене рішення суду.
Суд, перевіривши доводи позивача, викладені у поданій заяві, заперечення відповідача та його представника у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, знаходить позов таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що 16.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102695281, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у гривні в сумі 5 000 гривень, строк кредиту 15 днів, стандартна процентна ставка становить 2,00 в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація.
Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування платіжну картку згідно платіжного доручення № 28816856 від 16.06.2021.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 7-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 102695281 від 16.06.2021 року укладений договір між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ « Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № № 102695281 від 16.06.2021, що укладений первісним кредитором з відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 09.01.2023 року заборгованість за договором становить 30 950,00 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 25 000,00 грн., заборгованість з комісії 950,00 грн..
2.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 16.06.2021 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти строком на 15 днів в сумі 000,00 грн..
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника.
Відповідно до умов надання позики відповідачу надано позику в сумі 5 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 2.00 % в день строком на 30 днів в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки вказаної Клієнтом. Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, які розміщені на сайті Товариства. Приймаючи умови Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
За умовами договору позики відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за договором позики та надала відповідачу позику згідно умов договору, однак позичальник свої зобов'язання з договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього перед кредитором виникла заборгованість за вказаним договором позики, чого не заперечує представник відповідача.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією договору про споживчий кредит від 16.06.2021 та додатком до нього; довідкою про ідентифікацію; копією платіжного доручення про зарахування коштів на рахунок позичальника; розрахунком заборгованості; копією договору факторингу №11-02/22 від 11.02.2022; від 10.01.2023; копією договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 з актом прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023.
Відповідно до положень договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн, строк кредиту становить 15 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація.
Як зазначено вище, строк дії позики у договорі встановлений сторонами на 15 днів, тобто до 01.07.2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України»(п.п 81-85, 91).
Відповідач надав суду довідки за № 68 від 01 березня 2024 та за № 489 від 18.03.2024 з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2019 року по теперішній час.
Крім того, перебував в Луганській та Донецькій областях для забезпечення захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У зв'язку із цим нарахування процентів за договором, починаючи з 16.06.2021 є незаконними та не відповідають вимогам вказаного Закону, тому вимоги позивача про стягнення відсотків в сумі 25 000,00 грн. не підлягають до задоволення відповідно до вимог цього Закону.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості про стягнення комісії у сумі 950,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки комісії, платежі, тощо за дії, які не є послугою у визначені цього Закону,
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемною.
Водночас, пункт 1.5.1. договору про споживчий кредит не містить підстав нарахування такої комісії, а відтак таку вимогу суд визнає нікчемною, та підстав стягнення комісії в розмірі 950 грн. немає.
4. Застосовані норми права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно доч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн., ціна позову 30 950.00 грн., позов задоволено на суму 5 000 грн., тобто на 38.46%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 489.10 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3028.00100х38.46).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 02.01.2024 року між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-01/2024. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів тощо.
Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків.
Згідно з витягом з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2023 сторони погодили надання послуг за позовом до ОСОБА_1 в розмірі 13 000 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000.00 грн. витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням розумності і справедливості.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колект-Центр» заборгованість за договором позики від 16.06.2021 р. у розмірі 5 000,00 грн. (П'ять тисячі грн. )
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колект-Центр» 489,1 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.
У решті позову відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 25.03.2024 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження 01133 м. Київ, вул. Мечнікова, 3 , офіс 306 код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: