36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.07.2010р. Справа № 14/114
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Пак", вул. 6 Вересня, 40-а, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Трейд Інвест", вул. Пушкіна, 65, м. Полтава, 36000
про стягнення 11856,04 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Морозова Т.В., дов. № 08/075 від 08.07.2010 р.
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору поставки № 01/17/016 від 14.04.2010 року, в сумі 11856,04 гривень, з яких 10613,35 гривень основного боргу, штраф в розмірі 1061,33 гривень, пеня в сумі 157,82 гривень та 3% річних в сумі 23,54 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвал суду від 22.06.2010 року не виконав, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 14 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал - Пак", м. Костянтинівка (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Трейд Інвест", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір постачання № 01/17/016 (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Постачальник (Позивач у справі) зобов'язується передавати (поставляти) у зумовлені строки Покупцеві кондитерські вироби (надалі Товар), а Покупець (Відповідач у справі) зобов'язується приймати Товар і сплачувати за нього певні грошові суми.
Згідно з п. 1.2. Предметом Договору є товар, зазначений у Специфікації до даного договору, ціна на який діє тільки на дату укладання донного договору (Додаток № 1).
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах DDP склад Покупця (Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - м. Полтава, пров. Спортивний, буд. 13 згідно із заявками покупця. При цьому умови Інкотермс застосовуються тільки в частині, яка може бути застосована внутрідержавного обороту.
Згідно п. 2.2. Договору разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю товаро-супроводжувальні документи (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна за потребою, податкова накладна за потребою) та документи, що засвідчують якість Товару (якісне посвідчення).
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що право власності на поставлений Товар переходить до Покупця в момент отримання Товару від Постачальника (перевізника) за видатковою накладною (товаро-транспортною накладною).
Згідно з п. 4.1. договору поставка Товару здійснюється за заявкою Покупця. У заявці визначається: дата; найменування кожної асортиментної позиції Товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції; ціна Товару; вартість кожної партії Товару; пункт доставки Товару із зазначенням адреси; орієнтовна дата поставки Товару.
Відповідно до п. 4.4. Товар вважається зданим Позивачем і прийнятий Відповідачем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних.
На виконання умов Договору Позивач 29.04.2010 р. та 19.05.2010 р. здійснив поставку Товару на адресу Відповідача на загальну суму 10613,35 гривень, що підтверджується:
- видатковою накладною РН-0000237 від 29.04.2010 р. на суму 7954,03 гривень;
- видатковою накладною РН-0000301 від 19.05.2010 р. на суму 2659,32 гривень.
Жодних скарг чи претензій щодо якості продукції, супровідних документів або умов постачання від Відповідача на адресу Позивача не надходило.
Взяті на себе за Договором зобов'язання Позивач виконав належним чином, в повному обсязі та у визначені строки.
У відповідності до п. 7.1. Договору оплата здійснюється в розмірі повної вартості Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. Згідно з п. 7.2. Договору Покупець повинен сплатити поставлений Товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки Товару Постачальником.
Взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар Відповідач не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 10613,35 гривень.
27.05.2010 р. за вих. № 08/068 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія із вимогою сплатити суми виниклої заборгованості, але Відповідач на неї не зреагував, суму боргу не сплатив.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення основна сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 10613,35 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 та 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі прострочки оплати Товару Покупець за вимогою Постачальника виплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.
Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 157,82 гривень (розрахунок в матеріалах справи).
Відповідно до положень п. 8.4. Договору у разі несплати вартості Товару Покупцем у строк, вказаний у п. 7.2. Договору більш, ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику додатково штраф в розмірі 10 (десяти) % від вартості поставленого та неоплаченого в строк Товару. Загальна сума штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до положень п. 8.4. Договору, становить 1061,33 гривень.
Відповідно до п. 10 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) якщо платник необгрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов'язаний сплатити за це штраф (пункт 66 Положення про поставки продукції та пункт 57 Положення про поставки товарів), то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати.
Враховуючи те, що чинним законодавством не виключена можливість, а сторонами у Договорі було передбачено одночасне застосування пені та штрафу, - штрафні санкції підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Згідно із п. 8.3. Договору у разі, якщо прострочка платежу буде тривати більше, ніж 10 (десять) календарних днів, Продавець має право, крім передбачених п. 8.1. та п. 8.2. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягувати з Покупця 3 (три) % річних від простроченої суми за весь період боргу.
Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України та Договору, нараховані Відповідачу 3% річних в сумі 23,54 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до п. 2.2. Роз'яснень ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача 10613,35 гривень основного боргу, штраф в розмірі 1061,33 гривень, пеню в сумі 157,82 гривень та 3% річних в сумі 23,54 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 118,59 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Трейд Інвест", вул. Пушкіна, 65, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 36864681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Пак", вул. 6 Вересня, 40-а, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113 (код ЄДРПОУ 32401491) 10613,35 гривень основного боргу, штраф в розмірі 1061,33 гривень, пеню в сумі 157,82 гривень, 3% річних в сумі 23,54 гривень суму державного мита в розмірі 118,59 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.