36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.07.2010 р. Справа №19/90
за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", юр. адреса: вул. Короленко, 17/53, м. Полтава; поштова адреса: вул. Покровського, 67 "б", м. Полтава
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 1682,10 грн.
Суддя Безрук Т.М.
Представники:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився
Розглядається позовна заява про стягнення 1682,10 грн., з них: 1504,00 грн. - основного боргу за послуги з охорони за договором про централізовану охорону №ЯКР/4098 від 01.11.2008р., 162,96 грн. - пені, 15,14 грн. - інфляційних.
Відповідач відзив на позов не надав. ухвали, надіслані на його адресу згідно позову, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.06.2010р. № 6100427 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37-38). На вказану адресу судом надсилалися ухвали по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Якщо особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу (п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. N 01-8/164).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, де зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Приватним підприємством "Явір-2000" (позивачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір про централізовану охорону № ЯКР/4098 від 01.11.2008р (далі -Договір).
За умовами п. 2.1 Договору відповідач як замовник передає, а позивач («Охорона») приймає під охорону об'єкти та майно, що знаходиться на цих об'єктах, згідно переліку наведеного в додатку № 1 до договору. За охорону об'єкта замовник виплачує «Охороні»грошові кошти.
В пункті 2.2 Договору сторони встановили, що охорона об'єктів та майна, що знаходиться на цих об'єктах, здійснюється погодинно у календарні дні тижня згідно з згідно додатком № 1 до договору, за адресою м. Кременчук, вул.. Шевченка, 28/4.
В Додатку № 1 до Договору сторони узгодили найменування об'єктів, що охороняються, вид та години охорони, а також вартість охорони в місяць -376,00 грн. (а.с.12).
Відповідно до п. 3.2 Договору оплата здійснюється замовником щомісячно попередньою оплатою в розмірі, згідно рахунків «Охорони» до 15 числа місяця, за який здійснюється платіж.
За період серпень 2009р. - листопад 2009р. позивач надав послуги з охорони на загальну суму 1504,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами здачі приймання робіт (надання послуг) № 5110 від 31.08.2009р., № 6182 від 30.09.2009р., № 6756 від 31.10.2009р., № 7879 від 30.11.2009р., в яких визначена з помісячна вартість послуг -376,00 грн. (а.с. 23-26).
На оплату вартості вказаних послуг позивач направив відповідачу відповідні рахунки № 5074 від 01.08.2009р., № 6145 від 01.09.2009р., № 6720 від 01.10.2009р., № 7841 від 02.11.2009р., що підтверджується поштовою квитанцією від 04.05.2010р. № 2568 та описом вкладення у цінний лист (а.с.19-22, 27, 28).
В порушення умов Договору відповідач у визначені строки вартість одержаних послуг в сумі 1504,00 грн. не сплатив.
Листом від 30.11.2009р. відповідач заявив прохання про зняття охорони з 01.12.2009р. в зв'язку з фінансовими труднощами та розірвати договір охорони, заборгованість в сумі 1504,00 грн. зобов'язався погасити (а.с.39).
Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна зобов'язаний, зокрема, щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено частину боргу в сумі 752,00 грн. Зазначене підтверджується випискою банку з рахунку від 17.05.2010р. (а.с.40) та підтверджується позивачем в письмових поясненнях від 14.07.2010р.
Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами. Отже провадження у справі в частині стягнення 752,00 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Залишок заборгованості в сумі 752,00 грн. відповідачем не сплачено.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 752,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що у випадку несвоєчаснї оплати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від недоплаченої суми за кожен день прострочення.
На підставі наведених норм позивачем заявлено до стягнення 162,96 грн. пені за період 16.08.2009 - 12.04.2010р. (а.с.17). При цьому позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на дану норму нарахування пені є правомірним на суму 146,34 грн. позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок суду - в матеріалах справи).
З огляду на викладене, вимоги в частині стягнення пені 16,62 грн. (на борг за серпень з 16.02.2010р. по 12.04.2010р. та на борг за вересень з 16.03.2010р. по 12.04.2010р.) слід відхилити, як заявлені з порушенням ст. ч.6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період 01.08.2009 по 30.11.2009 (помісячно) позивачем нараховано 15,14 грн. інфляційних (а.с.18).
Після перевірки правильності розрахунку судом встановлено, що сума інфляційних за визначені позивачем періоди становить 10,53 грн. (розрахунок -в матеріалах справи). В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. Вимоги про стягнення 4,61 грн. інфляційних слід відхилити як безпідставні.
Оскільки сплата заборгованості відбулася після звернення позивача з позовом до суду відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог та сумі основного боргу.
Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші відомості- відсутні) на користь Приватного підприємства "Явір-2000" (юридична адреса: вул. Короленко, 17/53, м.Полтава, 36011; поштова адреса, вул. Покровська, 67 "б", м.Полтава, ідентифікаційний код 31175036, р/р 26002323660001 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) 752грн. 00 коп. основного боргу, 146грн. 34 коп. пені, 10грн. 53 коп. інфляційних, 100грн. 67 коп. витрат з оплати державного мита, 232грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 752,00 грн. основного боргу.
4. У позові в частині стягнення 4,61 грн. інфляційних та 16,62 грн. пені - відмовити.
Суддя Безрук Т.М.