справа №369/15441/23 Головуючий у І інстанції - Пінкевич Н.С..
апеляційне провадження №22-ц/824/3148/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
установив:
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 2014 року.
Мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2014 року народження, та ОСОБА_4 , 2016 року народження.
Спільне життя не склалось, за рішенням суду їх шлюб розірвано.
Неповнолітні діти залишились проживати разом з нею та перебувають на її утриманні.
За обопільною домовленістю, відповідач мав надавати грошові кошти на утримання дітей в розмірі 8000 грн.
Однак, кошти надавав нерегулярно та у меншому розмірі, що є недостатнім для утримання дітей, тому вважає, що розмір аліментів слід визначити судовим рішенням.
Вказала, що на даний час проживає з дітьми за кордоном, діти там навчаються, тому витрати на їх утримання значно зросли.
Щомісячно вона витрачає близько 61000 грн. на утримання дітей: витрати на навчання - 15000 грн. (оплата, шкільне приладдя, гроші з собою), витрати на харчування -10000 грн., витрати на одяг (три сезони) - 25000 грн., поточні витрати - від 3000 до 5000 грн. (солодощі, напої, іграшки, подарунки друзям, проїзд), витрати на лікування - 6000 грн. (вітаміни, ліки, аналізи, лікарі).
Відповідач як батько зобов'язаний нести витрати на утримання дітей.
Інших дітей на утриманні він не має, працює, отримує дохід, має задовільний стан здоров'я і можливість працювати і заробляти, тому сплачувати аліменти у заявленому розмірі зможе.
Просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10000 грн. щомісячно та до повноліття кожної дитини з дня подання позову до суду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 7 500 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 26 вересня 2023 року та судовий збір в дохід держави у сумі 1073,60 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що визначений ним розмір аліментів - 2000 грн. на кожну дитину, що разом становить 4000 грн. на обох дітей щомісячно, не буде суперечити національному законодавству та порушувати права дітей.
Вказує, що він має на утриманні своїх батьків пенсійного віку, а щодо підтвердження витрат на їх утримання, то зазначає, що жодна дитина, яка дійсно безкорисливо допомагає батькам (купує ліки, продукти харчування та речі першочергового вжитку, тощо), ніколи не збирає фіскальні чеки задля підтвердження своїх витрат.
Наголошує, що він має також свої власні потреби, так в місяць на харчування необхідно витратити 3000-4000 грн., в залежності від регіону та міста проживання.
А це якраз та сума коштів, яка приблизно буде залишатись у нього після сплати аліментів у розмірі 7500 грн.
Звертає увагу, що він проаналізував лише витрати на продукти харчування, однак існують ще витрати на проїзд, оплату комунальних послуг, тощо.
Вказує, що як вбачається з довідки про доходи за 2023 рік, він не має стабільного щомісячного доходу і тому не має можливості реально сплачувати кожен місяць по 7500 грн. на утримання дітей, оскільки сам залишиться без засобів до існування.
Позивач же, в свою чергу, вказані обставини не спростувала.
Інших доказів його матеріального стану та достатності його заробітку (доходу), як платника аліментів, для сплати аліментів у встановленому позивачем розміру, суду не надала.
Просив суд, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року змінити та ухвалити нове, яким зменшити розмір аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі з 7500 грн. до 4000 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 26 вересня 2023 року.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що розміру доходу відповідача, суд першої інстанції, врахував саме докази, які надав сам відповідач.
Крім того, відповідач є працездатним молодим чоловіком, у зв'язку з чим він взмозі самостійно регулювати свій дохід та шукати додаткові джерела доходу, якщо його доходу, на його думку, не вистачає на належне утримання дітей та на власні потреби одночасно.
Народження дітей покладає обов'язки на обох батьків, а не тільки на матір, а тому утримувати дітей та фінансувати належний рівень їхнього життя - це не примха матері, а обов'язок, покладений на відповідача державою.
Вказує, що відповідач не надав суду першої інстанції жодних доказів, які вказували б на погіршення стану його здоров'я, додаткові витрати на ліки та реального перешкоджання працевлаштуванню, а медичні довідки, які надав відповідач не свідчать про зменшення його трудової функції.
Разом з тим, утримання інших членів сім'ї не може бути підставою для зменшення утримання власних дітей, оскільки батьки відповідача мають захворювання і пенсію ще з 2018/2019 років відповідно.
Їй відомо, що і батько, і мати відповідача по сьогоднішній день працюють: батько - працює далекобійником в транспортній компанії її дядька, тому їй добре про це відомо, мати - в магазині.
Відповідач не утримував батьків за часів їх спільного проживання, не зважаючи на вже тоді наявну інвалідність.
Наголошує, що навіть відповідач визнав той факт, що аліменти у розмірі 4000 грн. на двох дітей не вистачить навіть на їжу.
Просила суд, апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на її користь втрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №163.
Батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.
З пояснень сторін встановлено, що після припинення спільного проживання, неповнолітні діти залишились проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 , батько сплачує кошти на утримання дітей.
З виписки по рахунку ОСОБА_2 вбачається, що на даний час ОСОБА_1 перераховує на карту грошові кошти приблизно 4000 грн. щомісячно, що вдвічі менше за 2021 рік та початок 2022 року.
З довідок про доходи АТ «ЗЗБК ім. Ковальської» встановлено, що ОСОБА_1 працює у Товаристві на посаді майстра, його дохід:
за 2021 рік становив в середньому 25800 грн. на місяць (310311,31 грн./12);
за 2022 рік становив в середньому 9800 грн. на місяць (118329,20 грн./12);
за 2023 рік становив в середньому 15600 грн. на місяць (141134,06 грн./9).
Згідно розрахункового листа за жовтень 2023 року ОСОБА_1 отримав 19084,42 грн. (в тому числі нарахована допомога по тимчасовому безробіттю).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з середнього заробітку відповідача за рік, а також те, що наразі діти сторін проживають разом з матір'ю, а так як відповідач є їх батьком, то на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок, щодо утримання і матеріального забезпечення їх дітей.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першою ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
По змісту ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, та стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 7 500 грн. щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів.
Натомість на відповідача, у разі заперечення ним, щодо розміру аліментів, покладається обов'язок, доказування обставин неможливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.
Відповідач надав пояснення відносно того, що за своїм матеріальним становищем він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 7500 грн. на утримання дітей, оскільки сам залишиться без засобів до існування, проте судом першої інстанції при розрахунку розміру аліментів було враховано саме середній заробіток відповідача за рік, а відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень, у тому числі, у зв'язку з перебуванням на його утриманні батьків пенсійного віку.
Разом з тим, колегія суддів також виходить з того, що відповідно до положень ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
Сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання.
Відмови про недостатність коштів у платника аліментів не заслуговують на увагу.
У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.
Різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично.
Принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства.
На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов'язково пов'язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити не лише з врахування його трудових доходів.
Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального та процесуального права застосовано вірно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_2 , заявлена у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу не подавала, отже можна дійти до висновку, що вона погодилась зі встановленим у оскаржуваному рішенні розміром аліментів.
Більше того, відзив ОСОБА_2 подала через представника, шляхом направлення на електронну адресу Київського апеляційного суду без скріплення його кваліфікованим електронним цифровим підписом, що є окремою підставою для неврахування його під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба