справа №756/8895/23 Головуючий у І інстанції - Луценко О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/2604/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 квітня 2024року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
У липні2023 року АТ «Універсал банк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову посилалось на те, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал банк» запустив новий проект Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту Monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank додаються до позову.
03 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03 травня 2020 року.
03 травня 2020 року між Банком та відповідачем укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4 % річних), зі сплатою збільшення відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.
Відповідач умови договору не виконує.
Просило суд, стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 29 120,48 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року вказаний вище позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 03 травня 2020 року у сумі 29120,48 грн. та судовий збір у сумі 2684 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що вона сплатила більше коштів ніж отримала.
Виходячи з того, що всі грошові кошти, що були сплачені нею і направлені позивачем в рахунок погашення процентів - не могли йти в рахунок таких процентів оскільки вона не підписував правила надання банківських послуг, де такі складові зобов'язання прописані, а відтак виходить, що такі грошові кошти могли іти лише в рахунок погашення тіла кредиту.
Отже, тілом кредиту є сума грошових коштів, яка є різницею між отриманими грошовими коштами, та поверненими грошовими коштами.
Оскільки, отримано, як вказує позивач, 29120,48 грн., а повернуто 138534,29 грн., тому вона переплатила суму грошових коштів у розмірі (119584,45 грн. + 18949,84 грн.) - 29120,48 грн. = 109413,81 грн.
Просила суд, скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» подало пояснення, в обґрунтування яких зазначило, що підписуючи договір про надання банківських послуг клієнт підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірник у мобільному додатку.
Правовідносини, які наразі існують між сторонами, щодо відкриття поточного рахунку, випуску платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту, нарахування процентів за користування коштами, є наслідком вже укладеного сторонами по справі Договору про надання банківських послуг від 03 травня 2020 року, який відповідачем певний час виконувався, що само по собі є підтвердженням його укладення та прийняття умов договору.
Вказує, що незрозумілість позичальником умов договору не звільняє його від обов'язку, щодо його виконання.
Крім того, відповідач не зверталася до Банку з вимогою про надання роз'яснень та незрозумілості умов договору, і протягом певного часу виконувала умови такого договору, що свідчить про розуміння умов договору та їх погодження.
Наголошує, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Проте, доказів, які б спростовували правильність наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Просило суд, врахувати дані пояснення при винесенні рішення по справі.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що03 травня 2020року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03 травня 2020року.
03 травня 2020року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшення відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.
Враховуючи невиконання відповідачем умов договору за розрахунками Банку у відповідача виникла заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank», яка складається з тіла кредиту в розмірі 29120,48грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Колегією суддів встановлено, що відповідач не заперечує, що вона є клієнтом АТ «Універсал Банк», на її ім'я відкрито рахунок, видана платіжна картка та вона активно користувалася банківськими послугами проекту «Monobank».
Підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» від 03 травня 2020 року, ОСОБА_1 погодилася, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (пункт 1 анкети-заяви).
Підписанням цього Договору, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку (пункт 1 анкети-заяви).
Окрім цього, ОСОБА_1 беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк надсилає Клієнту у мобільний застосунок (пункт 3 анкети-заяви).
Поміж цього, ОСОБА_1 підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку (пункт 2 анкети-заяви).
У анкеті-заяві зазначено, що Клієнт ( ОСОБА_1 ) просить відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Таким чином, укладаючи Договір про надання банківських послуг від 03 травня 2020 року сторони погодили відкриття поточного рахунку, випуск платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту та нарахування процентів за користування коштами.
Отже, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що грошові кошти, які були сплачені ОСОБА_1 не могли йти в рахунок погашення процентів, оскільки вона не підписував правила надання банківських послуг, де такі складові зобов'язання прописані.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Слід також звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 січня 2021 року по справі №755/6962/19, у якій зокрема зазначено наступне: «Зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх зміст.
Так як суду не надано доказів, що Клієнт звертався до Кредитора з вимогою надання роз'яснень та незрозумілості умов договору, і протягом певного часу виконував умови такого договору, це свідчить про розуміння умов договору та їх погодження».
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 розуміла умови укладеного нею договору про надання банківських послуг, надання їй у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту та нарахування процентів за користування коштами, що зобов'язувало останню належним чином виконувати обов'язки, щодо виконання умов договору про надання банківських послуг та повернення грошових коштів.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Керуючись положеннями частини 1 та 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2022 року №758/10335/16-ц).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надала суду контр розрахунку суми заборгованості, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що нарахована позивачем сума боргу та наданий розрахунок заборгованості є належним доказом.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав, яке відбулось внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань.
Натомість, відповідачем не доведена відсутність її вини у простроченні сплати кредитних коштів та не спростовано наявність порушення нею зобов'язань, щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба