Справа № 127/32350/23
Провадження №11-кп/801/393/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, на підставі ст. 82 КК України за вироком Київського міського суду від 19.03.2001
за участі сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
засудженого : ОСОБА_7
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 року у клопотанні захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, на підставі ст. 82 КК України за вироком Київського міського суду від 19.03.2001 відмовлено.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 року, прийняти нову ухвалу, якою замінити покарання, призначене ОСОБА_7 у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що захисник не погоджується з рішенням суду про відмову у задоволенні клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, оскільки заявник ОСОБА_7 є сліпим, що взагалі унеможливлює нормальну життєдіяльність, тому аргументи, наведені представниками колонії про виправлення чи не виправлення ОСОБА_7 не мають доказової сили.
Захисник посилається на те, що Вінницьким міським судом Вінницької області необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово- медичної експертизи, оскільки метою проведення експертизи є встановлення доцільності заміни покарання, призначеного ОСОБА_7 у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
З огляду на вищенаведене, має місце невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно п.2 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування ухвали про відмову в задоволенні клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, суд першої інстанції врахував та ретельно перевірив всі обставини, які мають значення для прийняття правильного судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Київського міського суду від 19.03.2001 за п. п. «б, е» ст. 93, ч. 3 ст. 166, ст. 37, ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 42 КК України до довічного позбавлення волі в тюрмі суворого режиму з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 5 років, з позбавленням спеціального звання - старший лейтенант міліції.
Ухвалою Верховного Суду України від 27.09.2001 перекваліфіковано дії з ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року) на ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції 2001 року) та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання - старший лейтенант міліції. За сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання - старший лейтенант міліції.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 13.04.1996 по 27.09.2001 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
При цьому ч. 12, 13 ст. 154 КВК України визначено обставини, які враховуються під час вирішення питання про заміну більш м'яким (позбавлення волі на строк від 15 до 20 років) покарання у виді довічного позбавлення волі.
Зазначені норми зобов'язують приймати таке рішення з урахуванням висновку адміністрації установи щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі, складання якого здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Метою подання такого висновку є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Окрім цього особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.
Вирішуючи питання щодо клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, суд дійшов обґрунтованого висновку, що можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі не може бути застосована, належним чином обгрунтувавши своє рішення з урахуванням положень ст. 154 КВК України, ст. 82 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд,
При прийнятті рішення судом прийнято до уваги характеристику надану адміністрацією Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», згідно якої засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання в установі характеризується посередньо, не бере відповідальність за вчинені дії на себе, не усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи, в силу ч. 14 ст. 134 КВК України вважається таким, що не має стягнень.
Також судом враховано те, що засуджений ОСОБА_7 не бере участь у заходах, відвідуючи програми/заходи активної участі не бере, в установі виконання покарань не працевлаштований, по відношенню до представників установи поводиться стримано, має заборгованість за виконавчим листом на суму 103 232, 60 грн., з них відшкодовано 40 грн.
Наявна в матеріалах кримінального провадження характеристика та інші матеріали на засудженого ОСОБА_7 сумнівів у достовірності, занесених у них даних, у суду не викликають.
Відповідно до наданого висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 слідує, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 35.
Крім того, згідно довідки Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», вбачається, що відносно засудженого ОСОБА_7 індивідуальний план виправлення та ресоціалізації не складався.
Відповідно до протоколу № 4 від 10.03.2023 комісією установи одноголосно вирішено відмовити в можливості представлення засудженого ОСОБА_7 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, як засудженому, що не став на шлях виправлення.
Доводи захисника про те, що суд допустив неповноту судового розгляду, не дослідив та не надав правової оцінки тому, що ОСОБА_7 є сліпим, що взагалі унеможливлює нормальну життєдіяльність є безпідставними, оскільки у клопотанні захисник ставить питання про застосування ст. 82 КК України, а не ст. 84 КК України.
Окрім того, наявність у засудженого ОСОБА_7 сліпоти не свідчить про ступінь його виправлення.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ст.82 КК України не містить підстав для заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким за станом здоров”я.
На виконання вимог ЄСПЛ, викладених у рішенні “Петухов проти України”, 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим законом гарантується право особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, звернутися до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Такі обставини не зобов'язують суд автоматично задовольняти кожне подібне звернення особи по факту відбуття покарання строком від 15 років. Рішення про заміну покарання відноситься до дискреційних повноважень суду та ухвалюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. При цьому для суду є важливим дослідити у сукупності всі відомості, які характеризують особу засудженого, оскільки суд повинен переконатися в тому, що за час відбування покарання в особистості засудженого відбулися певні позитивні зміни, які свідчать, що останній дійсно став на шлях виправлення, яке може відбутися без відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, на даний час, не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, тому відсутні підстави для задоволення клопотання.
Посилання апеляційної скарги захисника на те, що Вінницьким міським судом Вінницької області необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово- медичної експертизи суд апеляційної інстанції не приймає.
Питання можливості та доцільності проведення судово- медичної експертизи судом першої інстанції розглядалось.
Як убачається з матеріалів судового провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 року уклопотанні захисника ОСОБА_6 про призначення судово-медичної експертизи засудженому ОСОБА_7 відмовлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши клопотання захисника, дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 про призначення судово-медичної експертизи засудженому ОСОБА_7 є передчасним та задоволенню не підлягає, оскільки в даному провадженні не вирішується питання про звільнення засудженого ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання на підставі ст. 84 КК України.
Крім того, суд вправі призначити судово-медичну експертизу засуджених, які страждають на тяжку хворобу, спеціальними лікарськими комісіями, в межах розгляду клопотання про звільнення від подальшого відбуття покарання засуджених за хворобою, на підставі ст. 84 КК України, при виникненні сумнівів щодо правильності висновку лікарської комісії.
Підставою для застосування ст. 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування до засудженого ОСОБА_7 заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, на підставі ст. 82 КК України є вірними і ґрунтуються на положеннях національного законодавства України, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України , суд апеляційної інстанції,-
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, на підставі ст. 82 КК України за вироком Київського міського суду від 19.03.2001 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4