Справа № 523/17425/23
Провадження №2/523/342/24
(заочне)
"26" березня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання: Орлова В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/17425/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 23.12.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Котовськ Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області було зареєстровано шлюб за актовим записом № 398. Від даного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, заочним рішенням Попаснянського районного суду Луганської області по цивільній справі № 2-585/11/1222 від 22.07.2011 року, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Так, з 2011 року позивач проживає окремо від відповідачки у власній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, починаючи із 2013 року дитина ОСОБА_3 постійно проживає разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні. Після розлучення відповідачка виїхала до Російської Федерації до своєї матері та сестри, та постійно проживає у м. Москва. Відповідачка ОСОБА_2 залишила доньку на позивача, не займається її вихованням, а з 2019 року відповідачка припинила виходити на зв'язок. Покладених на неї обов'язків не виконує, не приймає жодної педагогічної, матеріальної та будь-якої іншої участі у вихованні доньки.
Оскільки, відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виховання своєї доньки, не приймає жодної участі в житті дитини, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, та в цілому не виконує свої батьківськи обов'язки по догляду за дитиною, всю турботу про дитину позивач несе самостійно, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.
Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 03.10.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2024 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує, та просить суд проводити розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про час та місце слухання справи через оголошення на офіційному веб - порталі судової влади України (sv.od.court.gov.ua). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та пояснила, що свою матір ОСОБА_2 в останнє бачила у 2019 році, спілкуються між собою дуже рідко, просила позбавити її матір ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї. Окрім того, просила суд проводити розгляд справи за її відсутністю.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради - Тормоса Т. у судове засідання не з'явилась. Однак, надала суду заяву, в якій не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
По справі встановлено, що 23.12.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Котовськ Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області було зареєстровано шлюб за актовим записом № 398, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 29.12.2006 року.
Від даного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 06.09.2007 року.
Заочним рішенням Попаснянського районного суду Луганської області по цивільній справі № 2-585/11/1222 від 22.07.2011 року, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищезазначеного рішення.
Судом встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає з позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Дана обставина відповідачкою спростована не була.
І. Висновок суду щодо позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.
З наявного в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-з/21вх від 17.01.2024 року, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також вищевказаним висновком встановлено, що у 2013-му році дитина ОСОБА_3 вступила до 1-го класу Одеської загальноосвітньої школи № 14 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, яку у 2022-му році закінчила з відзнакою.
Неповнолітня ОСОБА_3 навчалася на контрактній основі у вихідні дні з 01.09.2018 року по 30.06.2021 року на курсах у Малій комп'ютерній академії «Шаг», про що отримала диплом, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Диплома Серії НОМЕР_9 від 2021 року.
Відповідно до Довідки фахового коледжу Міжнародного гуманітарного університету № 646-22 від 20.08.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студенткою першого курсу денної форми навчання Фахового коледжу, ІІ ступеню акредитації, контрактної форми навчання зі спеціальності 123 «Комп'ютерна інженерія». Дата початку навчання - 01.09.2022 року, дата закінчення - 30.06.2026 року.
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала 04.10.2023 року в присутності начальника ТВ ССД ОМР у Пересипському районі письмові пояснення, в яких вказує на те, що вона з 2013 року постійно проживає з батьком. Батько з 1-го по 4-й клас водив її та забирав зі школи, допомагав з навчанням, піклувався про неї, а також ходив разом з нею до лікарів на обстеження. Матір, ОСОБА_2 , з 2011 року постійно проживає в Російській Федерації. Спілкування з матір'ю відбувалось раз на рік, під час канікул. З 2019 року мати жодного разу не приїжджала, її вихованням не займалася, шкільні заходи не відвідувала, не піклувалася про неї. ОСОБА_3 дуже прикро, що матері увесь цей час не було поряд.
Батьком, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено декларацію № 0001-МКОЕ-82А0 від 23.08.2021 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем загальної практики - ОСОБА_4 .
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії НОМЕР_3 від 27.08.2002 року, ОСОБА_1 є приватним підприємцем.
Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради 19.12.2023 року обстежено умови проживання родини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , складено відповідний акт та з'ясовано, що батьком створені необхідні умови для проживання дитини. В наявності побутова техніка, меблі. У дитини є окрема кімната, необхідні меблі, гаджети, книги, акваріум і собачка.
Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради № 04/01-3823 від 20.11.2023 року, фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі здійснено вихід 14.11.2023 року для проведення оцінки потреб сім'ї/особи родини за адресою: АДРЕСА_1 , про шо скалдено відповідний акт.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України старого зразка Серії НОМЕР_4 виданого Попаснянським РВГУМВС України в Луганській області від 17.06.2009 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою належного інформування ОСОБА_2 про розгляд порушеного питання Службою у справах дітей Одеської міської ради від 02.11.2023 року в газеті «Одеські вісті» № 44було розміщено відповідне оголошення.
Відповідно до Довідки № 15922/24.23-18 від 07.11.2023 року, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено актового запису про державну реєстрації смерті відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Від ОСОБА_2 на адресу Служби у справах дітей Одеської міської ради жодної інформації, яка б підтверджувала її участь у вихованні та утриманні дитини, не надходило.
Суд констатує, що на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2023 року про витребування доказів від Державної прикордонної служби України був отриманий витяг з бази «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України або виїхали з такої території» № 91-60287/18/23-Вих. Від 06.12.2023 року.
Так, відповідно до вищевказаного витягу, ОСОБА_2 , паспорт Серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виїхала 26.02.2019 року із Одеси до Москви та на територію України не верталась.
Так, ОСОБА_1 надав до Служби у справах дітей Одеської міської ради копії апеляційних постанов Московського міського суду, з яких вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується в тяжкому злочині, а саме пов'язаному із незаконним обертом наркотичних речовин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно принципів, закріплених ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно приписів ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Так, Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.
Під час розгляду даної справи суд дійшов обґрунтованого висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, воно має законну мету у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції.
Статтею 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
При цьому, встановленні під час розгляду даної справи обставини переконують суд у тому, що відповідачка ОСОБА_2 взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо своєї неповнолітньої дочки. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, зазначені обставини дають суду обґрунтовані підстави для переконання, що через тривалий час окремого проживання між відповідачкою та дитиною втрачено родинні зв'язки та розуміння їх вікових психологічних особливостей. Мати дитиною не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до дитини, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов'язками.
Крім того, така поведінка матері суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Вказані принципи відповідачка, як мати, нехтує, оскільки ухиляється від виконання своїх обов'язків батьків по вихованню неповнолітньої доньки.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачка тривалий час ухилялась від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не займається її вихованням, не піклується, матеріально не забезпечує, під час розгляду справи не проявила інтересу до стану її здоров'я, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком неповнолітньої доньки, а тому суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до приписів ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, однак, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Суд звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).
ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
А тому, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до переконання, що заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини відповідає вимогам закону, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Згідно приписів ст. 191 ч. 1 аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2147,20 грн. за дві вимоги немайнового характеру, встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2023 року (рік звернення до суду з позовом).
Керуючись ст.ст. 164, 166, 170, 182, 183 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 81, 141, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 вересня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 2147/дві тисячі сто сорок сім/грн. 20коп
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, місцезнаходження: 65111, м. Одеса, пр-т. Добровольського, 106.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Повний текст рішення складено 02 квітня 2024 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер