79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128
30.07.10 Справа№ 4/14
Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. розглянув скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” на дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про визнання недійсним акту опису й арешту майна від 08.07.2010 року
Рішенням господарського суду Львівської області №4/14 від 30.04.2010р. стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” на користь приватного підприємства „Галкомсервіс” 114253,03 грн. боргу та судові витрати. Рішення суду набрало законної сили, 17 травня 2010 року господарський суд Львівської області видав наказ №4/14 на примусове виконання рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” 16 липня 2010 року звернулося до суду із скаргою, просить суд:
- визнати дії Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції щодо складення акту опису й арешту майна неправомірними;
- визнати акт опису й арешту майна незаконним.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” 02 червня 2010 року звернулося до суду із скаргою, в якій просило суд визнати неправомірними дії ВДВС по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2010 року. Скаржник вважає, що державний виконавець складаючи акт опису та арешту майна від 08 липня 2010 року діяв всупереч Конституції і законів України, зокрема, порушив приписи закону України «Про виконавче провадження»- звернув стягнення на майно боржника без винесення постанови про вчинення такої виконавчої дії.
Державний виконавець і боржник про розгляд скарги повідомлені.
Державний виконавець телефоном повідомив суд про те, що не прибуде в судове засідання.
Відповідно до вимог ст. 5 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, серед іншого, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника.
В силу ст.7 закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
За приписами ст.50 закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Згідно з ст.55 закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту.
З урахуванням викладеного суд констатує наступне.
Рішенням від 30 квітня 2010 року по справі № 4/14 господарський суд Львівської області стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” на користь приватного підприємства „Галкомсервіс” 114253,03 грн. боргу та судові витрати. Рішення суду набрало законної сили, 17 травня 2010 року господарський суд Львівської області видав наказ №4/14 на примусове виконання рішення суду. Постановою відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції від 20 травня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, а також накладено арешт на все майно, що належить боржникові в межах суми звернення стягнення 115631,56 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” оскаржує дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції, які полягають у складенні 08 липня 2010 року акта опису й арешту майна боржника.
Оскільки рішенням від 30 квітня 2010 року по справі № 4/14 господарський суд Львівської області стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” на користь приватного підприємства „Галкомсервіс” кошти, а не майно, такі дії державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції , як опис й арешт майна боржника не відповідають названим приписам закону, є завчасними. Стягнення повинно було проводитись на кошти боржника, і лише в разі їх відсутні -на майно.
З урахуванням викладеного дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції щодо складення 08 липня 2010 року акту опису й арешту майна не відповідають приписам відповідають приписам ст.ст. 50,55 закону України «Про виконавче провадження», є неправомірними.
Щодо визнання акт опису й арешту майна незаконним, то ст.121-2 ГПК України не передбачає оскарження такого документа.
За приписами ст. 121-2 скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Золочівагро” на дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції щодо складення 08 липня 2010 року акту опису й арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю „Золочівагро”.
В решті скарги відмовити.
Суддя