79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.10.10 Справа№ 14/132
За позовом : Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача : Акціонерне товариство закритого типу «Львівський універмаг «На ринку», м.Львів
про : спонукання до вчинення дій
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання Хороз І.Б
Представники :
від позивача - Гусак Ю.І. -представник
від відповідача -Колянковський Т.М. - представник
Суть спору: Позовну заяву подано Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів, до акціонерного товариства закритого типу «Львівський універмаг «На ринку», м.Львів, про спонукання до вчинення дій, а саме : зобов»язати АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку»вчинити дії щодо приведення умов чинного договору оренди від 20.10.2009 р №Г-7308-9 у відповідність із ч.2 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме : у 20-денний термін від набуття рішенням суду законної сили подати через управління «Дозвільний офіс»Львівської міської ради заяву встановленого зразка із доданням документів, визначених у додатку 10 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2010 р №383 для прийняття рішення про внесення змін у договір.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2010 р було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2010 року.
Сторони забезпечили в судове засідання явку повноважних представників. З мотивів, наведених у позовній заяві, представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Представник відповідача , з підстав наведених у поданому в судовому засіданні відзиві, позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Представникам сторін роз»яснено їх права та обов»язки згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходили від сторін.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 20.10.2009 р між управлінням комунальної власності Львівської міської ради ( далі -позивач) та Акціонерним товариством закритого типу «Львівський універмаг «На ринку»( далі-відповідач) оформлено внесення змін у чинний договір оренди нежитлових приміщень на вул..Шевській,1 у м.Львові, що був укладений між відповідачем та уповноваженим представником попереднього власника об»єкта оренди. На підставі рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2008 р у справі №1/108-20/28-4/197-16/153 , сторонами приведено у відповідність до вимог чинного законодавства України норми договору оренди від 24.12.1996 №292 ( у редакції від 09.12.2003). Стверджує, що умови спірного договору оренди суперечать вимогам рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.07.2001 р №308, згідно з яким затверджено типову форму договору оренди нежитлових приміщень (будівель, споруд), що перебувають у власності територіальної громади м.Львова. Покликається на те, що згідно з ч.2 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Пояснює, що з метою приведення умов договору оренди від 20.10.2009 р №Г-7308-9 у відповідність із вищевказаними вимогами закону, управлінням було скеровано на адресу відповідача лист від 27.04.2010 р №2302-вих.-814 в порядку передбаченому ч.2 ст.188 ГК України, із пропозицією звернутись на адресу управління із заявою встановленого зразка та доданням необхідних документів для вирішення питання про внесення змін у договір оренди (зразок заяви та перелік необхідних документів визначений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2010 №383 «Про затвердження регламентів (інформаційних карток) здійснення дозвільно-погоджувальних процедур, що видаються через управління «Дозвільний офіс»Львівської міської ради, розроблених управлінням комунальної власності департаменту економічної політики»). Позивач повідомляє, що станом на 01.08.10 р на адресу управління не надходило заяв відповідача із доданими документами для вирішення питання про внесення змін у чинний договір оренди та що управління не отримувало жодних листів від відповідача із відмовою від вчинення дій або іншою мотивацією зволікання із прийняттям пропозиції управління.
Представник відповідача стверджує, що 09 грудня 2003 року між відповідачем та Відділенням нерухомості при Управлінні з питань майна комунальної власності Львівської обласної державної адміністрації ,як уповноваженого органу територіальної громади області, було укладено Угоду про внесення змін і доповнень до Договору оренди №292 від 24 грудня 1996 року, яким Договір оренди №292 було викладено в новій редакції . Згідно названого Договору відповідач орендував приміщення на пл.Ринок,32 (вул.Шевська,1) у м.Львові (надалі -приміщення). Внаслідок судового спору між територіальними громадами області та міста право власності на приміщення було визнано за Львівською міською радою згідно рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2008 року. Внаслідок визнання права власності на приміщення за Львівською міською радою у вищевказаному договорі оренди відбулася зміна орендодавця, яким став позивач, до якого перейшли всі права орендодавця, і зміна орендодавця була закріплена шляхом підписання сторонами Договору оренди нерухомого майна №Г-7308-09 від 20.10.2009 р ( надалі -договір оренди). Відповідач зазначає, що підставою підписання між сторонами Договору оренди була виключно зміна власника приміщення, і договір оренди був підписаний зі збереженням всіх істотних умов, що містилися в Угоді №292. Під час підписання договору оренди у позивача не було жодних зауважень до змісту цього договору, в тому числі на предмет його відповідності підзаконним актам Львівської міськради. Представник відповідача покликається на ту обставину, що порядок зміни господарських договорів регулюється статтею 188 ГК України із застосуванням норм статті 181 ГК України щодо форми викладення пропонованих змін до договору. На думку представника відповідача лист позивача від 27.04.10 р не містить жодного проекту договору, а лише містить вимогу до відповідача, щоб він сам звернувся до позивача із позицією про внесення змін до Договору оренди, відтак, така обставина повністю позбавляє відповідача можливості належним чином відреагувати на пропозицію зміни договору оренди, оскільки позивач не зазначив, які саме положення договору оренди потребують змін для приведення їх у відповідність до вимог законодавства. Наголошує також на тому, що позовна заява не містить жодних вказівок на те, які саме положення договору оренди, на думку позивача, потребують приведення у відповідність до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та рішення виконкому Львівської міської ради від 06.07.2001 р №308. Стверджує, що відповідач фактично не ініціював щодо відповідача процедури внесення змін до договору оренди: ні у листі від 27.04.10 р, ні у самій позовній заяві, оскільки не навів, які саме зміни до договору оренди слід внести і, відповідно, не міг отримати ані схвалення, ані заперечення щодо цього з боку відповідача. Вважає, що вимога позивача повністю суперечить принципу свободи договору та процесуальним нормам захисту прав суб»єктів господарювання. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, враховуючи пояснення представників сторін які надані суду в ході розгляду справи, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку»орендував нежитлові приміщення на підставі договору №292 від 24.12.1996 р. Угодою від 09.12.2003 року про внесення змін і доповнень до договору оренди №292 від 24.12.1996 року (викладення в новій редакції), укладеною між Відділенням нерухомості при Управлінні з питань майна комунальної власності Львівської обласної державної адміністрації (орендодавець) та АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку»(орендар), зазначений договір був викладений у новій редакції, відповідно до якої АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку»прийняв в оренду нежилі приміщення будинку №32 на площі Ринок по вул..Шевській, 1 у м.Львові, загальною площею 1688,1 кв.м. строком на 50 років.
Договором від 27.12.2005 р про внесення змін і доповнень до договору оренди №292 від 24 грудня 1996 року (в редакції від 09.12.2003 р) у зв»язку з прийняттям Львівською обласною радою рішень №323 від 24.03.2005 р та №373 від 23.06.2005 р, на підставі Положення про оренду майна спільної власності територіальних громад області , були внесені зміни і доповнення до зазначеного договору. Зокрема, орендодавцем було визначено комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», об»єктом оренди -нежитлові приміщення по вул..Шевській,1 (пл.Ринок,32) загальною площею 1850,4 кв.м.
Рішенням господарського суду м.Києва від 27.10.2008 р у справі №1/108-20/28-4/197-16/153, визнано право власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення за адресою м.Львів, вул..Шевська,1, а саме приміщення 1-1 -1-7 у підвалі; приміщення 1-1,1-2,1, 11, 111,1У,У,У1,У11 на першому поверсі, приміщення 2-1,2-2,14-1,15-1,16-1,16-2,17-1 в антресолі, приміщення 25 (1-7), 26(1-4),27(1-3),28(1-12) на третьому поверсі приміщення 4(1-6), 29 (1-21),30 (1-13) на четвертому поверсі, приміщення 5(1-6),31 (1-9),32(1-8)33 (1-11) на п»ятому поверсі , приміщення 34(1-7) в мезоніні. Скасовано державну реєстрацію права власності на ці приміщення за Львівською обласною радою та витребувано їх у комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно». Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р, постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2009 р.
У зв»язку із цим, 20.10.2009 р між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку»(орендар) , укладено та нотаріально посвідчено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно із п.1.1 якого, відповідно до рішення господарського суду м.Києва від 27.10.2008 р у справі №1/108-20/28-4/197-16/153, ст.770 ЦК України та договору оренди №292, укладеного уповноваженим представником попереднього власника об»єкта оренди та орендарем 24.12.1996 р, у редакції від 09.12.2003 р із наступними змінами і доповненнями, орендодавець, який є новим власником нежитлових приміщень та правонаступником прав та обоов»язків орендодавця за вказаним договором оренди, передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування не житлові приміщення загальною площею 1850,4 кв.м. в будинку А-5 за адресою м.Львів, вул..Шевська,1, а саме : приміщення 1-1 -1-7 у підвалі; приміщення 1-1,1-2,1, 11, 111,1У,У,У1,У11 на першому поверсі, приміщення 2-1,2-2,14-1,15-1,16-1,16-2,17-1 в антресолі, приміщення 25 (1-7), 26(1-4),27(1-3),28(1-12) на третьому поверсі приміщення 4(1-6), 29 (1-21),30 (1-13) на четвертому поверсі, приміщення 5(1-6),31 (1-9),32(1-8)33 (1-11) на п»ятому поверсі , приміщення 34(1-7) в мезоніні. Договір укладено на 44 роки (п.10.1)
Зі змісту договору вбачається, що підставою підписання цього договору була виключно зміна власника приміщення. Доказів того, що під час підписання договору оренди у позивача були зауваження до змісту цього договору , в тому числі на предмет його відповідності підзаконним актам Львівської міської ради, сторонами не подано.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору , яка одержала пропозиції про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуваннями часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до п.10.3 договору оренди №Г-7308-9 від 20.10.2009 року внесення будь-яких змін чи доповнень до умов цього договору, в тому числі змін, які можуть виникнути внаслідок прийняття нових нормативних актів, пов»язаних із використанням та експлуатацією об»єкту оренди, а також розірвання цього договору, можуть мати місце виключно за погодженням сторін або за рішенням суду.
Виходячи із положень ст.188 ГК України, пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово. Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну чи припинення правовідносин, отже, є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства про правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, лист позивача від 27.04.10 р не містить жодного проекту договору, додатку до договору чи додаткового договору, конкретних пропозицій щодо змін тих чи інших умов договору, а лише містить вимогу до відповідача, щоб він сам звернувся до позивача із пропозицією про внесення змін до договору оренди. Отже, позивач не визначив, які саме положення договору оренди потребують змін для приведення їх у відповідність до вимог законодавства, в чому ці зміни полягають. З огляду на зазначене підстави для тлумачення зазначеного листа позивача як такого, що поданий в порядку процедури внесення змін до договору оренди на підставі статті 188 Господарського кодексу України, відсутні.
Слід зазначити і те, що й позовна заява позивача не містить жодних вказівок на те які саме положення договору оренди, на думку позивача, потребують приведення у відповідність до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та рішення виконкому Львівської міської ради від 06.07.2001 р №308.
Разом з тим, згідно ст.84 ГПК України, яка регулює зміст рішення суду, у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору. Таке положення процесуального закону є обов»язковим атрибутом законності та обґрунтованості судового рішення. У даному випадку таку вимогу закону виконати не можливо, оскільки сам позивач не вказує, які саме зміни він просить суд внести у договір оренди.
Таким чином, виходячи із наведеного, суд дійшов висновку, що позивач фактично не ініціював щодо відповідача процедури внесення змін до договору оренди ні у листі від 27.04.10 р, ні у позовній заяві, оскільки не навів, які саме зміни до договору оренди він має на меті внести .
Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 стт.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов»язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Пороте, згадана норма законодавства не передбачає вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів. Договором оренди №Г-7308-09 від 20.10.2009 р не встановлено такого способу захисту.
Зазначений у ч.2 ст.16 ЦК України перелік способів не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Обраний позивачем спосіб захисту - зобов»язання АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку»вчинити дії щодо приведення умов чинного договору оренди від 20.12.2009 №Г-7308-9 у відповідність із ч.2 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме : у 20-денний термін від дня набрання рішенням суду законної сили подати через управління «Дозвільний офіс»Львівської міської ради заяву встановленого зразка із доданням документів, визначених у додатку 10 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2010 №383 для прийняття рішення про внесення змін у договір, з огляду на приписи ст.16 ЦК України , не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.
Обраний Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради предмет спору опосередковано пов»язаний з внесенням змін до договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а тому встановлення обставин щодо подання чи не подання відповідачем позивачу заяви встановленого зразка із доданням документів, визначених у додатку 10 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2010 р №383 та необхідності подання цих документів для прийняття рішення про внесення змін у договір, може виступати як доказ у справі пов»язаний із внесенням змін до договору і оцінюватись відповідно до ст.43 ГПК України в сукупності з іншими доказами.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду обраний невірний спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі : справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тоумму числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім :спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів , що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компе5тенції Конституційного Суду України та адміністративних су3дів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів, справи про банкрутство. Справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником. Який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов»язані із створенням , діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належним чином.
У відповідності до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав жодних доказів порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не доведені матеріалами справи і в їх задоволенні слід відмовити.
Виходячи із наведеного. Керуючись ст.ст.22,33,34,35,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення Повний текст рішення складено 18.10.2010 року.
Суддя