79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.10 Справа № 31/98
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління”, м. Львів
до відповідача-1:Приватного підприємства „Компанія „Експерт”, м. Львів
до відповідача-2:Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС”„Єврогурт”, м. Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного підприємства „Олімп”, м. Київ
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик” в особі Львівської філії, м. Львів
про:визнання недійсним звіту про оцінку майна від 08.06.2010 р. та зобов'язання до вчинення дій
Суддя Артимович В.М.
При секретарі Митник М.Б.
Представники сторін:
від позивача:Хомик В.П. -представник; Гелей Ю.Р. -представник;
від відповідача-1:не з”явився;
від відповідача-2:не з”явився;
від третьої особи-1:не з”явився;
від третьої особи-2:не з”явився;
від третьої особи-3:не з”явився;
від третьої особи-4:не з”явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління”, м. Львів, надалі -позивач, до відповідачів - Приватного підприємства „Компанія „Експерт”, м. Львів, надалі -відповідач-1, та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, надалі -відповідач-2, про визнання недійсним звіту про оцінку майна від 08.06.2010 р. та зобов'язання відповідача-2 провести повторну незалежну оцінку майна з дорученням її проведення іншій експертній установі, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитне брокерське агентство».
Ухвалою суду від 02.08.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження, призначено її розгляд на 02.09.2010 р., залучено до участі в справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС”„Єврогурт”, м. Львів, надалі -третя особа-1, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України, м. Київ, надалі -третя особа-2, та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство „Олімп”, м. Київ, надалі - третя особа-3.
01.09.2010 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява від Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик” в особі Львівської філії ПАТ „КБ „Хрещатик” про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
02.09.2010 р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про призначення експертизи оцінки вартості нежитлових приміщень загальною площею 848,7 кв.м. та земельної ділянки площею 1607,0 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Каховська, 34, станом на 03.06.2010 р., проведену ПП „Компанія-Експерт”. В ході проведення експертизи позивач просить поставити для вирішення наступне питання: яка вартість нежитлових приміщень, загальною площею 848,7 кв. м. та земельної ділянки площею 1607 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Каховська, 34, станом на 03.06.2010 р.?
Третьою особою-2 03.09.2010 р. на виконання вимог ухвал суду подано відповідні документи.
10.09.2010 р. позивач подав на розгляд суду заяву, в якій навів доводи на підтвердження позовних вимог.
Ухвалою від 14.09.2010 р. судом залучено ПАТ „Комерційний банк „Хрещатик” в особі Львівської філії до участі у даній справі третьою особою-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Також 14.09.2010 р. відповідач-1 звернувся до суду з відзивом, в якому просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Третьою особою-4 подано суду відзив на позов, в якому третя особа просить припинити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
22.09.2010 р. позивачем подано на розгляд суду доповнення до клопотання про призначення експертизи, в якому позивач просить суд призначити судову будівельно-технічну експертизу -оцінку вартості нежитлових приміщень площею 848,7 кв.м. та земельної ділянки площею 1607,0 кв.м., що знаходяться у м. Львові по вул. Каховська, 34.
У запереченні на відзиви відповідача-1 та третьої особи позивач вказує на підвідомчості даного спору саме господарському суду, покликаючись на норму ст. 124 Конституції України та ст. 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»
Ухвалою суду від 22.09.2010 р. судом продовжено строк вирішення спору у даній справі до 05.10.2010 р. в порядку вимог ст. 69 ГПК України.
В судове засідання 05.10.2010 р. з'явилися лише представники позивача, які надали суду пояснення по суті спору та просили суд задоволити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи -оцінки вартості нежитлових приміщень площею 848,7 кв.м. та земельної ділянки площею 1607,0 кв.м., що знаходяться у м. Львові по вул. Каховська, 34. Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-1 на замовлення Головного управління юстиції у Львівській області на підставі договору № 67 від 20.05.2010 р. виконано звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень загальною площею 848,7 кв.м. та земельної ділянки площею 1607,0 кв.м., що знаходяться у м. Львові по вул. Каховська, 34, згідно якого станом на 03.06.2010 р. початкова ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ станом на дату оцінки становить 4836119,00 грн.
Однією з правових підстав звернення до суду з позовом про визнання недійсним звіту про оцінку майна, здійсненої в рамках виконавчого провадження, позивач зазначив ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження” цей Закон визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.
Статтею 57 вищенаведеного закону визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.
Відповідно до положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця. Приписи вищезгаданої норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, є результатом практичної діяльності оцінювача з визначених питань, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований. Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Поряд з цим слід зазначити, що реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”. Під час проведення торгів з реалізації відповідного майна воно може бути продано за ціною, яка може бути як вища, так і нижча від експертної.
Отже, позивачем фактично оскаржуються дії експерта-оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.
Згідно ст. 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Отже, відсутність у вказаній нормі положень про оскарження оцінки в порядку позовного провадження підтверджує право позивача на оскарження в господарському суді в порядку ст. 121-2 ГПК України звіту про оцінку майна, проведеного в рамках виконавчого провадження.
Відтак, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах у позовному провадженні, а тому на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі слід припинити, а в клопотанні позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовити.
У відповідності до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Згідно ст. 8 Декрету КМ України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 1, 12, 47, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі № 31/98 припинити.
2. Після набрання ухвалою законної сили видати Публічному акціонерному товариству „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління” довідку на повернення з державного бюджету сплаченого державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Суддя Артимович В.М.