79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.10 Справа№ 25/160
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” (м.Дніпропетровськ)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК-Фудз” (с.Солонка Пустомитівського району)
про :стягнення заборгованості в сумі 39 496,44 грн.
Суддя :В.М. Артимович
При секретарі :М.Б.Митник
Представники сторін:
від позивача:Богуцький Й.Д.-представник, довіреність від 01.09.2010 року
від відповідача :Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК-Фудз” (с.Солонка Пустомитівського району) про стягнення заборгованості в сумі 39 496,44 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.08.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.09.2010 року. Ухвалою від 02.09.2010 року розгляд справи відкладено до 05.10.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 05.10.2010 року розгляд справи відкладено до 11.10.2010 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Згідно розпорядження голови суду від 11.10.2010 року справу №25/160 передано судді Артимовичу В.М. для розгляду по суті, у зв”язку із закінченням повноважень у судді Пазичева В.М.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.08.2010 року, про відкладення від 02.09.2010 року, від 05.10.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
08.10.2010 року за вх.№19269 позивач подав заяву про уточнення суми позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 496,44 грн. та судові витрати.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.08.2010 року, про відкладення від 02.09.2010 року, від 05.10.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 30.08.2010 року, від 09.09.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.10.2010 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
15.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” (надалі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК-Фудз” (надалі -відповідач) укладено договір поставки №264-ЛЬВ.
Відповідно до умов вказаного договору поставки позивач зобов”язався поставляти і передавати у власність відповідачу товар, а відповідач -зобов”язувався приймати та оплачувати поставлений товар.
За вказаним договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 69 400,41 грн.
Відповідно до п.1.3 вказаного договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.
На момент звернення з позовом, за твердженням позивача, відповідачем товар оплачено лише частково, у зв”язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 36 000,00 грн.
Згідно п.4.2 договору, покупець зобов”язаний оплачувати кожну партію переданого товару не пізніше 21 календарних днів з дня її поставки.
Таким чином, на думку позивача, відповідач не виконав зобов”язання у визначений строк сплатити ТзОВ “Торговий дім “Арда” вартість товару.
Крім того, позивачем нараховано 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі - 458,63 грн.
Відповідно до п.6.5 договору, у випадку порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п.4.2 договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов”язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
Таким чином, за підрахунком позивача, розмір неустойки становить -3 037,81 грн.
08.10.2010 року за вх.№19269 позивач подав заяву про уточнення суми позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 496,44 грн. та судові витрати, оскільки суму основного боргу відповідач погасив повністю.
Підсумовуючи вищенаведене, за підрахунком позивача, сума боргу відповідача перед позивачем становить 3 496,44 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
08.10.2010 року за вх.№19269 позивач подав заяву про уточнення суми позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 496,44 грн. та судові витрати, оскільки суму основного боргу відповідач погасив повністю.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, в частині стягнення боргу в розмірі 36 000,00 грн. провадження слід припинити.
На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК-Фудз” (с.Солонка Пустомитівського району) в частині стягнення заборгованості в сумі 3 496,44 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1248 від 04.08.2010 року на суму 394,96 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1249 від 04.08.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
У зв”язку з тим, що відповідачем борг погашено після подання позову, і станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становила 39 496,44 грн., відповідач зобов”язаний сплатити на користь позивача судові витрати на підставі ст.49 ГПК України, оскільки спір виник з вини відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальінстю “ВК-Фудз” (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, АЗС-№6; код ЄДРПОУ 32819038, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” (адреса: 79083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1; код ЄДРПОУ 32232867; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) - неустойку у сумі 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн. 81 коп., 3% річних в сумі 458 (чотириста п”ятдесят вісім) грн. 63 коп., 394 (триста дев”яносто чотири) грн. 96 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення боргу в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. -провадження припинити.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя