Справа № 214/965/24
2/214/2110/24
Іменем України
01 квітня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу №214/965/24 за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представники: від позивача - Кожухівський Я.І.,
Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі скорочено - ТОВ «ФК «ЄАПБ») ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією 24.01.2024 (надійшла до суду 31.01.2024), в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №78548812 від 24.01.2023 у загальному розмірі 40 200 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 30 150 грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 24.01.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі скорочено - ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78548812 у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п.20 договору. За умовами договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський картковий рахунок позичальника, в обмін на зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики. Підписанням договору позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договору ознайомився з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін на наслідки укладення договору йому зрозумілі. Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі. Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 40 200 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 30 150 грн. 00 коп. При цьому, 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало (відступило) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №78548812 від 24.01.2023 в загальному розмірі вимог 40 200 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 30 150 грн. 00 коп. З огляду на те, що відповідач наявну заборгованість за кредитним договором в добровільному порядку не погашає, тому позивач, будучи дійсним кредитом, вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.34).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Представник позивача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, згідно з клопотанням, викладеним у прохальній частині позову, просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи неодноразово повідомленим належним чином усіма процесуально можливими способами, визначеними ст.128 ЦПК України. Правом на подання відзиву не скористався, причини неявки не відомі.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, не подання відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.01.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78548812 у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами п.1 договору, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у безготівковій формі в сумі 10 050 грн. шляхом зарахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський рахунок позичальника - банківську картку, емітовану банком України. Строк позики - 30 днів з кінцевою датою повернення позики - 23.02.2023, процентна ставка - 2,5% за день (фіксована), 2,70% за день - за понадстрокове користування позикою (її частиною), орієнтовна процентна ставка - 2333,95%, орієнтовна загальна вартість позики - 13 035 грн. 00 коп. (а.с.7).
Підписанням договору, позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договору ознайомився з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін на наслідки укладення договору йому зрозумілі (п.п.5.1-5.3 договору).
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України “Про електронну комерцію”).
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст договору позики, його форму, наявність електронних підписів одноразовим ідентифікатором з боку позичальника ОСОБА_1 та представника кредитора, суд дійшов висновку, що договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78548812 від 24.01.2023, дійсно укладений сторонами правочину в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору.
Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі - 10 050 грн. 00 коп. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення. Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 26.07.2023 утворилась заборгованість в розмірі 40 200 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 30 150 грн. 00 коп., що слідує з розрахунку (а.с.16).
У ході судового розгляду також встановлено, що 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало (відступило) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №78548812 від 24.01.2023, укладеним з ОСОБА_1 , у загальному розмірі вимог 40 200 грн. 00 коп. (а.с.10-14, 15).
Факт передання права вимоги у зазначеному розмірі підтверджується актом прийому-передачі реєстрів боржників №8 від 26.07.2023 (а.с.14) та Витягом з Реєстру боржників №8 до договору факторингу (а.с.15).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Враховуючи, що ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісний кредитор свої зобов'язання за договором позики перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення до суду.
Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з розрахунком заборгованості (а.с.16), відповідач ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 40 200 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 30 150 грн. 00 коп. Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 26.07.2023, нарахування процентів на тіло кредиту не здійснювалось, а сума відступленого боргу залишилась незмінною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.
Зважаючи на те, що відповідач жодного разу не здійснив погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, та не повернув кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тобто до 23.02.2023, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 10 050 грн. 00 коп., які підлягають задоволенню.
При цьому, суд не погоджується із розміром заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 30 150 грн. 00 коп. з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим: за умовами п.1 договору, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у безготівковій формі в сумі 10 050 грн., строк позики - 30 днів з кінцевою датою повернення позики - 23.02.2023, процентна ставка - 2,5% за день (фіксована), орієнтовна загальна вартість позики - 13 035 грн. 00 коп. (а.с.7).
Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії кредитного договору визначено до 23.02.2023.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
До того ж слід зауважити, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст.1048 та ст. 625 ЦК України.
Відтак, у межах 30-денного строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме до 23.02.2023, відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути кредиторові позику в сумі 10 050 грн. і сплатити проценти за користування нею за ставкою 2,5% за день. Оскільки строк дії кредитного договору закінчився 24.02.2023, тому починаючи з цієї дати нарахування кредитором відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є безпідставним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача як дійсного кредитора підлягає заборгованість за відсотками, нарахована до 23.02.2023 включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 26.07.2023 до 31.12.2023 (а.с.16) слідує, що станом на момент відступлення права вимоги - 26.07.2023 заборгованість по процентам була нарахована у розмірі 30 150 грн., тобто вже за період, коли у попереднього кредитора припинилось право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку із закінченням строку кредитування. Після відступлення права вимоги новий кредитор процентів не нараховував, вимог про застосування положень ст.625 ЦК України у рамках даного спору не заявляв.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Беручи до увагу строк кредитування, розмір відсотків, визначений в кредитному договорі (фіксована ставка - 2,5% за кожен день кредитування, строк кредитування - 30 днів), та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за договором позики №78548812 від 24.01.2023 у розмірі 7 537 грн. 50 коп., виходячи з розрахунку: (10 050 грн. * 2,5% : 100% * 30 днів). Приписів, які б визначали можливість застосування зниженої процентної ставки 1% за кожен день кредитування, в рамках відносин з ОСОБА_1 , умови договору не містять.
Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність істотного порушення ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов'язань, правомірність пред'явлення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» як дійсним кредитором, які підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором позики №78548812 від 24.01.2023 у загальному розмірі 17 587 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 7 537 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1 332 грн. 30 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.2) пропорційно частині задоволених вимог (44%).
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за договором позики №78548812 від 24.01.2023 у загальному розмірі 17 587 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10 050 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 7 537 грн. 50 коп., а також 1 332 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду складено та підписано без проголошення 01.04.2024.
Суддя О.І. Євтушенко