Справа № 214/5336/23
2/214/1577/24
Іменем України
27 березня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ковтун Н.Г.,
за участю
секретаря судового засідання - Фартушної Є.К.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/5336/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільною частковою власністю та вселення,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить суд усунути позивачу у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення у вищевказаний будинок; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні будинком АДРЕСА_1 та передати позивачу комплекти ключів від замків на вхідних дверях вищевказаного будинку.
Позивач в обґрунтування позову зазначила, що вона та відповідач є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . Позивач як співвласник будинку має бажання користуватися ним та проживати у ньому, проте відповідач чинить перешкоди у користуванні власністю та розпорядженні її власністю. Так, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.02.2022, посвідченого державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. спадкоємцями зазначеного будинку в заповіті майна ОСОБА_3 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/3 частки є її донька ОСОБА_2 та на 1/3 частку її онука ОСОБА_1 . Спадщина на яку видане це свідоцтво, складається із житлового будинку, що має загальну площу 89,9 кв.м, житлову площу 55,2 кв.м з господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 21.02.2022 посвідченого державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. спадкоємцями зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_2 та її онука ОСОБА_1 , батьком якої є ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/2 частці кожному.
Спадщина на яку в указаних частинах видане це свідоцтво, складається із земельної ділянки загальною площею 0,0482 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:232:0114, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП виданого 11.11.1997 Криворізькою міською радою Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №3019. Позивач, як співвласник будинку АДРЕСА_1 не може у повні мірі володіти, користуватися та розпоряджатися часткою свого майна, яке належить їй на праві приватної спільної часткової власності, так як відповідач постійно чинить їй перешкоди у цьому, а саме не дозволяє проживати у будинку.
З огляду на те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні будинком та на її звернення з цього приводу не реагує, за захистом своїх прав вона вимушена звернутися до суду з даним позовом в обраний нею спосіб захисту.
Ухвалою суду від 26 липня 2023 року судом було прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання по вищевказаній справі.
13.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просить у задоволенні такого відмовити за безпідставністю. Зокрема, вказує на те, що в зазначеному будинку, який є її єдиним житлом, вона проживає з 14.03.2020, до смерті матері доглядала за нею, займалась будинком та прибудинковою територією. Позивачка жодної участі в утриманні будинку з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину не приймала і по теперішній час не приймає. Співмешканець позивача увірвався до подвір'я, став виносити з господарських споруд та з будинку якісь речі. Сама ж позивачка з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину жодного разу, як вказує відповідач, до неї не зверталась, не повідомляла про намір проживати у будинку. Вважає, що позовна заява подана передчасно, та задоволенню не підлягає. Однією з підставі відмови у позові вказує на те, що спільне проживання в зазначеному будинку до виділу часток в натурі є неможливим, оскільки вони не є членами родини. Відповідач вказує, що пропонувала позивачу виділити частки в натурі, однак остання відмовилась.
Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити. Зазначила, що відповідачка їй чинить перешкоди у користуванні спільною власністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачу перешкод не чинила, вона знає код від замку. Позивач не живе у спірному будинку, участі в його утриманні не приймає. Оскільки відсутній поділ майна в натурі, вони не зможуть спільно ним користувати. Позивачка має вирішити питання про визначення часток в натурі. Проти вселення позивачки заперечувала. Просила в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.02.2022, посвідченого державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. спадкоємцями зазначеного будинку в заповіті майна ОСОБА_3 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/3 (дві третіх) частки є її донька ОСОБА_2 та на 1/3 (одну третю) частку її онука ОСОБА_1 .
Спадщина на яку видане це свідоцтво, складається із житлового будинку А, що гідно технічної документації в цілому має загальну площу 89,9 кв.м, житлову площу 55,2 кв.м з такими господарчими спорудами: Б - сарай, В - гараж, Г - сарай, Д - навіс, огорожа №1,2, водоколонка - І, замощення - ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №300770060 від 22.02.2022, ОСОБА_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна об'єкта нерухомого майна №338034560 від 05.07.2023 вбачається, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 2/3 частки будинку АДРЕСА_1 (а.с.13).
Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 21.02.2022 посвідченого державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. спадкоємцями зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_2 та її онука ОСОБА_1 , батьком якої є ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/2 частці кожному.
Спадщина на яку в указаних частинах видане це свідоцтво, складається із земельної ділянки загальною площею 0,0482 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:232:0114, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП виданого 11.11.1997 Криворізькою міською радою Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №3019.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (Ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності; аналогічне положення й міститься у ч. 1 ст. 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним, та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України N475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За положенням ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року(із наступними змінами) слідує, що у квартирі, яка є спільною частковою власністю може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Користування майном є однією із складових права власності (ст.ст.317,319 ЦК України), яке гарантоване ст.41 Конституції України.
Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивач позбавлена здійснювати права співвласника у повному обсязі (зокрема, в частині користування майном) через протиправну поведінку відповідача, яка не надає позивачу доступу до домоволодіння, утримуючи у себе ключі, а спроби домовитися з даного питання в позасудовому порядку з відповідачем залишилися без задоволення.
Таким чином, як встановлено судом, позивач є власницею своєї частки спірного будинку, має право користуватися нею, що передбачено чинним законодавством.
Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні будинком, не надаючи можливості мати доступ до нерухомого майна, тим самим перешкоджаючи позивачу у вільному доступі до житлового будинку та всіх приміщень і споруд.
Відповідач вказані обставини не спростувала.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Судом в даній справі не встановлено випадків здійснення позивачем житлових прав в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище правових норм та встановлених судом обставин, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи ухвалення рішення на користь позивача, понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. (а.с.15) підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільною частковою власністю та вселення - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 у користуванні АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 у вищевказаний будинок.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП : НОМЕР_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 , та передати ОСОБА_1 комплекти ключів від замків на вхідних дверях вищевказаного будинку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП : НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлений 01.04.2024 року.
Суддя Н.Г. Ковтун