Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3965/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
25 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16.03.2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 травня 2024 року без визначення розміру застави,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_2 . Вважає, що слідчім суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_8 вину визнає та щиро кається у вчиненому. Зазначає, що ризики, на які посилається прокурор, недоведені та не встановлено чому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України. В обгрунтування клопотання слідчий вказав, що у провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12024060400000808 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.03.2024, приблизно о 13 годині, у ОСОБА_8 , який перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виник раптовий злочинний умисел, направлений на здійснення нападу, з метою заволодіння грошовими коштами, які належать його батькові - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поєднаного із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я останнього, який проживає за тією ж адресою.
Реалізуючи свій раптовий злочинний умисел, перебуваючи у приміщенні кухні вказаної квартири, ОСОБА_8 висунув вимогу батькові передати йому грошові кошти у сумі 4000 гривень, на що останній відмовив. В свою чергу, ОСОБА_8 , діючи в межах свого злочинного умислу, кулаком правої руки раптово наніс батькові, який сидів на дивані, шість ударів в область лобної частини обличчя, носа, вуха та підборіддя, з метою подолання волі до опору останнього.
Потерпілий ОСОБА_10 з метою припинення злочинних дій сина, підвівся з дивану, а підозрюваний ОСОБА_8 , діставши з полиці кухонний ніж та продовжуючи вимагати у батька грошові кошти, розпочав затягувати його до ванної кімнати вказаної квартири.
Перебуваючи у приміщенні ванної кімнати, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , утримуючи кухонний ніж у правій руці, вказаним ножем наніс один удар в область голови ОСОБА_10 , таким чином, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді різаної рани в тім'яній ділянці справа, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та, подолавши, таким чином, його волю до опору, з правої кишені штанів останнього витягнув гаманець, з якого дістав грошові кошти в сумі 3540 гривень.
В подальшому, ОСОБА_8 , утримуючи викрадені грошові кошти при собі, місце вчинення кримінального правопорушення залишив, та, в подальшому, розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 3540 гривень.
14.03.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та 15.03.2024 року останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Слідчий зазначив, що існують ризики того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому вважав, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить його належної процесуальної поведінки, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та особи підозрюваного.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, доведеності існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, та застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею дотримано вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12024060400000808 від 14.03.2024 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
14.03.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 15.03.2024 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, стороною захисту не оспорюється.
Крім того, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, наявність ризику переховування підтверджується тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, може ухилятись від органів досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків обгрунтований тим, що підозрюваний ОСОБА_8 може чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки потерпілий є його батьком, а місце проживання свідків йому відомо.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обгрунтований тим, що підозрюваний ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований та раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що при наявності обґрунтованої підозри та з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останнього, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому доводи захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає безпідставними.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Доводи апелянта про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою - у виді домашнього арешту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час розгляду клопотання та апеляційного розгляду не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваного в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі.
За таких обставин, є безпідставними посилання апелянта на те, що слідчий суддя не розглянув можливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16.03.2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13 травня 2024 року включно без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: