Житомирський апеляційний суд
Справа №283/314/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
25 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12018060080000709 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любарка Народицького (Коростенського) району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, пенсіонера, особи з ІІІ групою інвалідності, не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України з підстав не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання. Вважає, що була допущена неповнота судового розгляду та висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає особі обвинуваченого та є несправедливим внаслідок суворості. Зазначає, що судом не встановлено які порушення ПДР стали причиною виникнення даної дорожньо-транспортної події. Вказує, що судом надана невірна оцінка протоколу огляду місця події від 08.11.2018 та висновку експерта, який не врахував тормозний шлях та фактично не встановив місце наїзду на потерпілу, та відповідно безпідставно відмовлено у призначення авто-технічної експертизи. Вважає, що обвинуваченому призначено занадто суворе покарання, оскільки судом не враховано, що останній намагався відшкодувати шкоду потерпілій, але вона відмовилася. Також зазначає, що суд не взяв до уваги, те, що обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, переніс інсульт, має групу інвалідності та з моменту інкримінованих йому дій минуло понад 5 років, і жодних правопорушень ним не скоєно.
05 грудня 2023 року на електрону адресу до Житомирського апеляційного суду надійшло заперечення від прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 16.10.2023 року, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та залишити вирок без змін.
Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 встановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. Зараховано в строк відбуття покарання період перебування під вартою з 29 вересня 2021 по 05 листопада 2021 включно.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 2288 гривень., які вже сплачені останнім згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2021 (т.2 а.с. 211) за виконавчим листом 283/314/19.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_10 витрати на поховання ОСОБА_11 в розмірі 9316 гривень
Вирішено питання щодо речових заходів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 09 години ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Винниченка в м. Малині Житомирської області в напрямку с. Пиріжки Малинського (Коростенського) району Житомирської області зі швидкістю 55 км/год., не вибрав безпечну швидкість та проявив неуважність, внаслідок чого вчасно не помітив як пішохід ОСОБА_11 перетинала дорогу по пішохідному переходу зліва направо, по відношенню до напрямку руху автомобіля, вийшовши на смугу його руху. В подальшому, будучи об'єктивно спроможним виявити небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась по пішохідному переходу, ОСОБА_8 негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, наслідком чого стало наїзд автомобіля на пішохода.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких померла.
Безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм автомобіля марки ««ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вимог п. 2.3 (б), 12.4, 12.9 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год; водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 Правил дорожнього руху; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Потерпіла ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися. Від потерпілої заяв про відкладення розгляду не надходило. Від обвинуваченого надійшла заява, в якій він просить проводити апеляційний розгляд без його участі, апеляційну скаргу захисника підтримує.
Заслухавши доповідача, доводи захисника в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 94 КПК України регламентовано, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального та процесуального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Мотивування, обґрунтування висновків суду передбачає не простий виклад доказів, а їх змістовний аналіз. Не можна визнати мотивованим вирок, в якому залишилися неспростованими докази, що суперечать обвинуваченню, або не приведені переконливі мотиви на спростування будь-якого доказу.
Необхідність наведення мотивів у судовому рішенні наголошується й у ряді Рішень ЄСПЛ, як «Патон проти Франції», «Салов проти України», «Болдя проти Румунії», «Градінар проти Молдови». Недотримання наведення достатніх мотивів для засудження особи є порушенням критеріїв справедливості, як того вимагає ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушенням права на справедливий судовий розгляд. У справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд констатував порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з неналежним обґрунтуванням рішень судових установ.
Однак, ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_8 судом першої інстанції не надано обґрунтованої оцінки як кожному доказу, так і їх сукупності.
Судом першої інстанції допитано обвинуваченого, експерта, досліджено письмові докази в повному об'ємі, що підтвердили сторони під час апеляційного розгляду, проте у вироку надано лише частково аналіз досліджених доказів.
Як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 09 год. ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Винниченка в м. Малині Житомирської області в напрямку с. Пиріжки Малинського (Коростенського) району Житомирської області зі швидкістю 55 км/год., не вибрав безпечну швидкість та проявив неуважність, внаслідок чого вчасно не помітив як пішохід ОСОБА_11 перетинала дорогу по пішохідному переходу зліва направо, по відношенню до напрямку руху автомобіля, вийшовши на смугу його руху. В подальшому, будучи об'єктивно спроможним виявити небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась по пішохідному переходу, ОСОБА_8 негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, наслідком чого відбувся наїзд автомобіля на пішохода.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких померла.
Обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не визнав та показав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 09 год. керував власним автомобілем «ВАЗ-21063» з навантаженим причепом, по вулиці Винниченка в м. Малині Житомирської області в напрямку с. Пиріжки. Його обігнав інший легковий автомобіль, який майже відразу різко перестроївся вліво, об'їжджаючи якусь перешкоду. Після цього, він за 4-5 м побачив жінку, яка рухалась по пішохідному переходу зліва направо посередині його смуги руху, але він не встиг вчасно загальмувати та наїхав на цю жінку. Відразу викликав поліцію та швидку. Вважає себе невинуватим в інкримінованому йому діянні оскільки за малу відстань побачив пішохода і не мав можливості уникнути ДТП.
В ході проведення слідчого експерименту 23.11.2018 ОСОБА_8 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 09 год. він керував автомобілем «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Винниченка в м. Малині Житомирської області в напрямку с. Пиріжки Малинського району Житомирської області. Попереду нього рухався інший легковий автомобіль, який в певний момент часу різко перестроївся вліво, об'їжджаючи якусь перешкоду. Після цього в полі його зору з'явилась жінка, яка рухалась по пішохідному переходу зліва направо, але він не встиг вчасно загальмувати та наїхав на цю жінку. На місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 показав місце розташування автомобілів. Відповідно до його показань в момент різкого перестроювання вліво автомобіля, що рухався попереду, автомобіль обвинуваченого знаходився позаду на відстані 14 метрів. В момент наїзду на пішохода передня вісь автомобіля знаходилась напроти краю розмітки, що позначає межі пішохідного переходу. Пішохід в цей час перебувала на пішохідному переході на відстані 2,5 метра від правого краю проїзної частини (т.1 а.с. 127-141).
Дана обставина підтверджена самим обвинуваченим спростовує версію захисту про не доведення стороною обвинувачення місця зіткнення автомобіля та пішохода (т.1 а.с. 127-141).
Водночас, відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 3/1085 від 20.12.2018 року з технічної точки зору, місце наїзду на пішохода ОСОБА_11 розташоване перед розташуванням осипу скла в межах слідів гальмування автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказати місце зіткнення більш точно не виявилось можливим.
В даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода у водія автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , полягала лише у виконанні вимог пункту 18.1. Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру в матеріалах справи не вбачається.
В наведеній дорожній обстановці водієві автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 необхідно було діяти відповідно до вимог пункту 12.4., підпункту «б» пункту 12.9., пункту 18.1. Правил дорожнього руху України.
В умовах місця пригоди, при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 не відповідали технічним вимогам пункту 18.1. Правил дорожнього руху України.
В умовах місця пригоди, при заданих вихідних даних, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди - є невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 технічним вимогам пункту 18.1. Правил дорожнього руху України (т.1 а.с. 163-168).
Допитаний в ході судового розгляду судом першої інстанції 30.06.2023 експерт ОСОБА_12 пояснив, що зупинний шлях для водія ОСОБА_8 , який керував автомобілем «ВАЗ-21063» з навантаженим причепом не розраховувався, оскільки відбувся наїзд на пішохода. Місце наїзду на пішохода вказати точно не є можливим, однак з технічної точки зору місце наїзду на пішохода розташоване перед у повздовжньому напрямку розташування осипу скла в межах слідів гальмування. Технічна можливість уникнути наїзду на пішохода полягала лише у виконанні водієм ОСОБА_8 вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру в матеріалах справи не вбачається.
Таким чином, допит експерта ОСОБА_12 судом першої інстанції не усунув наявних протиріч між показами обвинуваченого та фактичними обставинами справи.
З метою усунення вказаних протиріч, захисником ОСОБА_7 08.05.2023 та 17.08.2023 було подано до місцевого суду клопотання про призначення у даному кримінальному провадженні судової експертизи обставин і механізму ДТП.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд послався на те, що захисник мотивує необхідність призначення вказаної експертизи фактично своєю незгодою із висновком попередньої експертизи, що не може бути підставою для задоволення вказаного клопотання. Крім того, судовим слідством не здобуто нових доказів та не надано стороною захисту, які б слугували підставою для призначення додаткової, повторної або заявленої експертизи (а.п.42 т.3).
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду передчасним, оскільки судом не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.10.2021, згідно яких під час нового розгляду суду необхідно перевірити версію сторони захисту про те, чи мав обвинувачений ОСОБА_8 можливість уникнути наїзду на потерпілу.
На переконання апеляційного суду вказані протиріччя, судом першої інстанції не було усунуто, а у вироку суду не наведено переконливих обґрунтованих мотивів, відповідно до яких суд дійшов висновку про неспроможність зазначеної версії сторони захисту.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та постановлений без належного аналізу доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені обставини, відповідно до ст. 412 КПК України, апеляційний суд вважає істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи вищенаведене, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Отже, оскільки вирок суду із зазначених вище підстав, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не входить в обговорення всіх доводів апеляційної скарги, які підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції. Проте, під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати наведене, за необхідності призначити експертизу для усунення зазначених суперечностей та прийняти законне і обґрунтоване рішення у розумні строки.
Якщо суд першої інстанції дійде висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, то покарання слід вважати таким, що відповідає особі обвинуваченого.
На підставі викладеного, вирок суду підлягає скасуванню, внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду даного провадження в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: