Житомирський апеляційний суд
Справа №285/4804/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
25 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження № 285/4804/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 10 травня 2024 року включно,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання. Зазначає, що тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 не є безумовною підставою для тримання його під вартою. Вказує, що ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не доведені та не враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, а тому до останнього може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
В ухвалі суду зазначено, що у провадженні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Прокурор під час судового розгляду заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження вказаного запобіжного заходу не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, доводи захисника в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Обвинувачений, будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю не подавав.
З'ясувавши думку захисника та прокурора, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд у відсутності обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів контрольного судового провадження №285/4804/21, в провадженні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27.02.2023 року в межах даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27.04.2023 року, у зв'язку з систематичною неявкою до суду, внаслідок чого останнього було оголошено у розшук ухвалою суду від 30.11.2022, а в подальшому затримано 26.02.2023 в м.Києві.
Ухвалами цього ж суду в подальшому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 було неодноразово продовжено.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12.03.2024 було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.05.2024, враховуючи доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.1,3,5 ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу.
Зокрема, ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення про задоволення вказаного клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 176-178, 196, 199, 331 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Отже, судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років та під тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду. Також судом враховано те, що обвинувачений перебував у розшуку в даному кримінальному провадженні.
Також судом враховано, що судовий розгляд триває, але потерпілий, свідки ще не допитані, а тому існує реальний ризик незаконного впливу на них з боку обвинуваченого у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення обгрунтований тим, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий.
Таким чином, судом встановлені ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та зазначено, що стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та майновий стан обвинуваченого не змінилися з часу застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи зазначене та доведеність прокурором неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника про не врахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та тяжкість злочину не може бути безумовною підставою для тримання останнього під вартою, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки стороною захисту не доведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень обвинуваченим своїх зобов'язань в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи перебування його у розшуку.
Колегія суддів звертає увагу, що стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_8 не змінилися з часу застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на положення ч.4 ст.28 КПК України про те, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду перешої інстанції є законною та обгрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 10 травня 2024 року включно - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: