Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4828/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
26 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі : головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю : секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12018060020001860 за апеляційними скарг ами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоні Хатки, Романівського р-ну, Житомирської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,-
На розгляді Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 12 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 30.11.2022р. призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 04 (чотирьох) років обмеження волі.
До набрання вироком законної сили застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11 квітня 2024 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з 12 лютого 2024 року.
Зараховано ОСОБА_7 в строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення з 18 серпня 2022 року по 12 лютого 2024 року, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні обмеження волі.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання від прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, а апеляційний розгляд неможливо закінчити з об'єктивних причин. Крім того, ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_9 не з'явився, надав суду заяву про розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою без його участі. Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував щодо розгляду клопотання прокурора без участі захисника.
Враховуючи позицію обвинуваченого та положення ст. 52 КПК України, колегія суддів вважає за можливим здійснити розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без участі захисника ОСОБА_9 .
Заслухавши прокурора в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_7 в заперечення клопотання прокурора, який вважав можливим застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, перевіривши доводи клопотання прокурора колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Статтею 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при застосуванні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, згідно матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, а тому може переховуватися від суду під тяжкістю можливого покарання та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має міцних соціальних зв'язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
На даний час вказані ризики не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги на вказаний вирок суду щодо ОСОБА_7 потрібен певний час. Закінчити апеляційний розгляд до спливу строку даного запобіжного заходу неможливо з об'єктивних причин (клопотання захисника )
За таких обставин, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 травня 2024 року без визначення розміру застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 199, 331 КПК України, апеляційний суд, -
Клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 24 травня 2024 року.
Строк дії ухвали до 24.05.2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: